Сторінка
39

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Тому утворення реальних ситуацій майбутньої діяльності на спецкурсі за формою “ студент – викладач – керівник хору “ (робота з хоровим колективом, ансамблем) допомогло спрямувати увагу студентів на вирішення ряду завдань. Впровадження такого виду діяльності вимагало перенесення акценту від теорії навчання на практичні питання диригентської діяльності, що дало можливість студентам самостійно перевірити надбані професійні вміння та навички. Мета такого виду практики з хором – набуття вмінь працювати з дитячим хоровим колективом –сприяла визначенню ряду завдань: вироблення вмінь репетиційної роботи; набуття навичок добору системи розспівування; контроль за диригентською технікою, звукоутворенням, чистотою інтонування, тембральної окрасою; добір музичного матеріалу. Під час роботи з хором відбувалося колективне обговорення студентами групи слабких місць, визначалися шляхи щодо усунення тих чи інших недоліків. У кінці навчання проводилося контрольне заняття, на якому студенти аналізували свою роботу (були запрошені викладачі кафедри).

Процес активного пізнання предмета спецкурсу сприяло формуванню спеціальних музичних здібностей керівника хору, а залучення студентів до реальних умов роботи з “хоровим колективом” допомогло визначити ступінь технічних (диригентської, вокальної), педагогічних та творчих умінь. Можливість брати участь в обговоренні абсолютно всім студентам допомогла визначити особистісне ставлення до навчального матеріалу, до пошуку нових підходів діяльності керівника хору.

У ході ознайомлення зі спецкурсом підтвердилася зацікавленість студентів не тільки до набуття знань та їх результативності, а й до послідовної орієнтації на самовдосконалення навчальних досягнень.

2. Усвідомлення студентами моделі професійної діяльності керівника хору.

Процес комплексної підготовки студентів до роботи з хором виступає важливим ланцюгом попередніх етапів логічного є продовженням професійної адаптації в межах педагогічної практики та творчої самореалізації майбутнього керівника хору.

У працях сучасних авторів увага акцентується як на багатогранності та багатогамності процесу диригування, так і на художньому, психологічному та педагогічному аспектах диригування. Вчені вказують на актуалізацію інтегрованого, цілісного підхіду до реалізації певної діяльності, яка здатна забезпечити специфічний комплекс здібностей, умінь, навичок та знань. Більш широка інтерпретація діяльності керівника хору, а також наступні тенденції сучасної педагогіки (самостійна навчальна діяльність студента, пріоритет практики) була покладена в основу розробленого нами змісту самостійної роботи студентів.

У зв’язку з цим компетенцією сучасного керівника хору є керівництво та організація диригентсько-хорової роботи під час педагогічної практики, в ході якої відбувається процес самовдосконалення особистості, виробляється і апробується градація вмінь і параметри організації, застосовуються загальні закономірності педагогіки, психології та інших дисциплін до конкретних обставин навчання й виховання, розвиваються професійно-педагогічні якості та властивості особистості майбутнього фахівця, передбачається методичне керівництво і висока самостійна активність студента-практиканта.

Однак специфічна складність та недостатня розробленість методики роботи з хором привела до відсутності інтересу студентів займатися таким видом навчальної діяльності. Введення “Щоденника самоконтролю” (див. додаток Ж) в ролі спостерігача допомогло нам зафіксувати ряд професійних труднощів, до яких відносяться:

– диригування та слухання (студенти визначають складність одночасного слідкування за диригентським жестом, існуючим звучанням і тим, що було раніше);

– негайний аналіз диригентських труднощів, звукоутворення та знаходження адекватного рішення в процесі виконання хорового твору (студенти відзначають складнощі що з’явилися при визначенні технічних та звукових неточностей; навіть при знищенні цих неточностей складність визначається пошуком відповідного творчого варіювання диригентського прийому-показу)

У процесі вивчення твору студенти відзначали, що найбільш комфортно вони відчувають себе при складанні інтерпретації твору. Разом з тим було вказано на ряд проблем у ході хорового заняття:

– студенти впевнені у власних діях, “але хор їх не розуміє” (на заняттях з диригування даний факт був оцінений високо);

–труднощі при формуванні музичної фрази, відповідної до тексту;

– у зміні жесту, особливо при показі інтонаційних труднощів.

Після засвоєння навчального спецкурсу з підготовки майбутнього керівника хору, курсу викладання методики музичного виховання, педагогіки та психології в умовах роботи зі шкільним хором студенти мають можливість перевірити на практиці (четвертий курс) різні аспекти професійної діяльності керівника хору, що допоиогло оцінити: а) складність організаційної та педагогічної роботи з хоровим колективом; б) відповідність музичного матеріалу технічним можливостям хору; в) ступінь власної диригентської та вокальної техніки; г) реальне звучання хору та подальшу перспективу утворення звука (атаки звука, дихання, вокальної точки), красу тембру. В обов’язкову програму роботи з хоровим колективом включалися нескладні пісні на певну тематику з простим ритмічним малюнком, розміром, спокійним темпом, вибір яких узгоджувався з учнями хору. Це сприяло концентрації уваги учнів на формування горизонтального ансамблю, вирівнюванню тембру, регістрів і разом з тим відбувається усвідомлення студентами диригентських прийомів вокально-хорової техніки, реальної комунікації (вербальна, невербальна) та органічних комунікативних навичок, починає формуватися сугубо індивідуальний стиль професійної діяльності.

У першій половині п’ятого курсу, коли сформувався певний досвід роботи з хором, студенти виявляли особливі вокально-хорові здібності в роботі з учнями старшого віку. На цьому етапі перевірялися: а) знання та вміння організації хорового складу; б) знання щодо формування горизонтального та вертикального ансамблю; в) вдосконалення спектру динамічних градацій; г) знання культури звукоутворення.

Таким чином, педагогічна практика стала лабораторією, що дозволила практично перевірити набуті знання, визначити специфічні якості диригента, сформувати комплекс індивідуальних методичних прийомів роботи з хором, визгачити професійно-педагогічні та спеціально-творчі вміння студентів у співдружності з учнями. Даний підхід сприяє забезпеченню:

– безперервного зв’язку студентів з інструментом;

– досвіду роботи керівника хору протягом усього періоду педагогічної практики, що допомогло створенню стилю діяльності студента – керівника хору;

– навичок диригентської та вокальної роботи;

– виконавської практики студентів.

Обговорюючи діяльність керівника хору, ми встановили, що система передбачених професійних умінь потребує висвітлення рельєфних якостей ,визначених у процесі диригентсько-хорової підготовки. При трактувані поняття “якості керівника хору”ми спиралися на положення В.О. Сластьоніна, який розглядає їх як сукупність найістотніших, відносно стійких влстиностей і характеристик, що зумовлюють готовність до виконання певних соціальних функцій.