Сторінка
45

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Гістограма 2.5

Рис. 2.5. Інтенсивність виявлення показників диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм – ступінь мотиваційної спрямованості (за п’ятибальною шкалою).

Результати показників мотиваційної спрямованості вказали на те, що експериментальна методика за новою програмою та змістом допомогла студентам експериментальної групи визначитися у бажанні ґрунтовно оволодіти майстерністю керівника хору, викликала у них підвищення інтересу до навчання, позитивно вплинула на практичну діяльність у роботі з курсовим студентським та шкільним хорами. Це допомогло нам визначити рівні диригентсько-хорової підготовки студентів за даним критерієм (див. табл.2.8).

Дані результати свідчать про те, що у студентів контрольної групи суттєвих змін не помічено: низький рівень визначався у 36 студентів, середній у 37 студентів, високий рівень мають 17 студентів. на відміну від студентів контрольної групи ми відмічаємо наявність високого рівня мотиваційної спрямованості у 45 студентів експериментальної групи, середнього та низького рівня у 45та 12.студентів. У середньому студенти експериментальної групи випереджають студентів контрольної групи на 7%.

Таблиця 2.9.

Рівні диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм – ступінь мотиваційної спрямованості (у %)

Досліджуючи рівні підготовленості студентів за критерієм – розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору – ми звернулися до такої форми навчання як індивідуальне заняття з хорового диригування та хорова практика на курсовому та шкільному хорі. Це дозволило оцінити рівень диригентсько-хорових здібностей студентів при виконанні спеціальних завдань та диригування, що відображали технічний, педагогічний та творчий напрямки професійної діяльності керівника хору(В.П. Ражніков).При виконанні технічних завдань оцінювалося: пластичність диригентського жесту, взаємозв’язок жесту та голосу та уміння провідних засад вокального звукоутворення. Спостереження показали, що на відміну від студентів контрольної групи у експериментальній групі продуктивність самовираження прямо пропорційна схильності як до інтелектуально-логічних прийомів (аналіз, синтез, порівняння, класифікація) так і до розвитку диригентсько-хорових здібностей. Це надало можливість зафіксувати певні розбіжності у результатах показників між групами студентів, визначити їх професійну підготовленість у якості керівника хору.

Наступним кроком перевірки сформованості диригентсько-хорових здібностей стала практика роботи з хором. На жаль, шкільна хорова практика часто обмежувалася лише організацією вокально-хорової роботи, вивченням тексту та мелодії пісні без особливої уваги до виховання культури хорового співу, обмежувалася нечисленними прийомами роботи над звуком, неточним диригентським показом. Тому перевірка розвинутості диригентсько-хорових здібностей була проведена на курсовому хорі, яка включала визначення типу голосів, підбір відповідних вправ для розспівування, власний показ, виразне диригування, як інформативну основу про якість та характер звуку, динаміки, темпу. У межах спецкурсу також було апробовано взаємозалежність диригентського жесту та вокального інтонування для покращення вмінь роботи з хором. Дослідження показало різну інтенсивність показників диригентсько-хорових здібностей у студентів контрольної та експериментальної груп (див. рис.2.6 і табл. 2. 10).

Гістограма 2.6

Рис. 2.6. Інтенсивність виявлення показників диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм – розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору – (за п’ятибальною шкалою).

Результати даних таблиці показали, що в умовах формуючого зрізу рівня розвитку спеціальних музичних здібностей у 60 студентів експериментальної групи виріс до високого рівня з оцінкою 5 балів, середнього рівня – з оцінкою у 4 бали у 26 студенті, низький рівень маємо у 9 студентів.

Таблиця 2.10.

Рівні диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору (%)

У контрольних групах якісні показники визначилися таким чином: високий рівень у 50 студентів, середній у 28 студентів, низький у 12 студентів з перевагою високого рівня. У середньому ступінь проявлення показників такий, що студенти експериментальної групи на 8 % випереджають студентів контрольної групи.

Виходячи зі специфіки майбутньої діяльності керівника хору, встановлення рівня підготовленості студентів за критерієм ступінь теоретичної обізнаності було спрямуване до визначення об’єму інтеріоризації та екстеріоризації знань у процесі диригентсько – хорової підготовки студентів під час колоквіуму та контрольних занять з хорового диригування (див. рис.2.7). З гістограми ми бачимо, що інтенсивність проявлення показників підготовки керівника хору за даним критерієм у студентів ЕГ вища, ніж у студентів ЕГ. Підтвердженням цього є результати колоквіуму, котрий виявив, що тільки 20 студентів КГ дійсно справилися із завданнями, 24 студенти мали певні проблеми, а 25 студентів із завданням не справилися. Це стосується як суто професійних, так і критичних зауважень щодо діяльності керівника хору, інтеріоризації знань та екстеріоризації знань у практику роботи з хором.