Сторінка
22

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Використання різних видів професійної діяльності – мисленєвої, аналізуючої, виконавської – допомагає поєднати знання та практичні вміння, уявити реальну картину майбутньої роботи з хоровим колективом. Створення моделі хорового заняття на етапі самостійної підготовки дає змогу студентам виявити основні закономірності та функції диригентського жесту під час хорового заняття, значення засад та механізму співацького голосоутворення, взаємозалежність диригентського жесту та вокального інтонування; узагальнити теоретичні знання з диригування та вокального інтонування; побудувати власну методичну систем, що обумовлена метою, завданнями, методами та прийомами педагогічного процесу.

Отже, самостійна підготовка, як умова професійного становлення майбутнього керівника хору сприяє реалізації набутих теоретичних основ з хорового диригування, формує спеціальні здібності студентів під час навчальної діяльності.

Забезпечення комплексності компонентів підготовки студентів до діяльності керівника хору обгрунтовує використання такої психолого-педагогічної умови, як забезпечення інтегративної єдності компонентів диригентсько-хорової підготовки керівника хору. Саме такий зв'язок має бути спрямованим на цілісність процесу професійного зростання, завдяки чому реалізуються зовнішня і внутрішня, змістова і процесуальна сторони диригентсько-хорової підготовки студентів.

Такий підхід обумовлений практикою роботи зі шкільним хоровим колективом: відсутністю чітко структурованої моделі роботи з хором, недостатньою наявністю навчально-методичних праць, що й зумовило необхідність розгляду проблеми підготовки студентів до роботи з хором з позиції музичності та її складових, структурні компоненти якої поєднали різні напрями диригентсько – хорової діяльності керівника хору. Саме музичність виступає тим інтегративним чинником, тією основною ланкою, що дозволяє усунути недоліки мотиваційного, змістового, процесуального та оцінного компонентів, усунути недооцінку спеціальних предметів диригентського та теоретичного циклу, визначити їх місце в навчальному процесі та обє’днати в єдиному професійному напрямку.

Цінність інтегративних процесів саме у галузі музично-творчої діяльності полягає у глибокому осмисленні процесу диригентсько-хорової підготовки студентів, в інтенсивному розвитку спеціальних музичних здібностей завдяки міжпредметним зв’язкам структурних компонентів підготовки. Це дозволило комплексно розглянути процес підготовки студентів з різних напрямів професійної діяльності – від технічного до педагогічно-творчого. У свою чергу, інтегративні зв’язки сприятимуть набутю інтегративних знань з диригування, звукоутворення, педагогіки, творчості і дають змогу виокремити певну систему дій щодо їх поєднання у процесі музично-педагогічного навчання. Застосування інтегративних знань на практиці робить зайвим інтуїтивний пошук студентом методичних прийомів та засобів навчання, вимагає особливої організації навчального процесу, що сприяє виокремленню суттєвих ознак та специфіки формування диригентсько-хорових умінь, зокрема технічних, педагогічних прийомів управління хоровим колективом, творчих вмінь переосмислення музичного матеріалу. Науковий підхід до їх підготовки з позиції комплексності та цілісності складових навчального процесу, спрямований на відповідні науково-педагогічні розвідки інтеграційних тенденцій сучасної освіти, дозволив нам виділити такі проблеми:

– визначення спільних інтегративних зв’язків між компонентами підготовки;

– виокремлення цілісної структурної одиниці керування навчальним процесом;

– знаходження єдиних форм та засобів організації навчальної діяльності студентів;

– “персональна” інтеграція особистісних якостей щодо їхнього перетворення на професійні (С.Сисоєва).

Забезпечення єдності між структурними компонентами підготовки на основі інтеграційних зв’язків дозволило визначити спільну мету та завдання, які обумовлені освітньо-кваліфікаційними вимогами до випускників за їх професійною спрямованістю. Так, майбутній керівник хору повинен знати специфіку організації та методику роботи зі шкільним хором, наукові основи формування спеціальних диригентсько-хорових умінь, аналізувати і давати оцінку отриманим результатам навчання. Такі вміння ми визначили як проектувально-конструктивні, операційно-діяльнісні та контрольно-реалізуючі, сутність яких полягає у поєднанні диригентських, вокальних, творчих та комунікативних дій. У процесі спільних інтегративних зв’язків у студентів формується система знань, своєрідних наукових переконань, усвідомлюються функції спеціальних навчальних методів, що забезпечують високий рівень застосування теоретичних знань та практичних умінь майбутньої професії.

Упровадження зазаначеної умови в навчальний процес забезпечує якість диригентсько-хорової підготовки студентів, високий рівень логічного засвоєння навчальної інформації, посилює професійний інтерес до хорової діяльності. Взаємозв’язок навчального матеріалу предметів диригентського і музично-теоретичного циклу (хорове диригування, постановка голосу, хоровий клас, імпровізація) та психолого-педагогічних дисциплін (вікова психологія, педагогіка) умоюливлює процес засвоєння студентами спеціальних знань, удосконалення та систематизацію понятійно-категоріального апарату у трактуванні диригентсько-хорових понять.

Це сприяло посиленню інтересу студентів не тільки до власного удосконалення, але й до практично-управлінської діяльності керівника хору. Набуті знання дозволили конкретизувати навчальний процес, спрямувати увагу студентів до до пізнавально-творчої діяльності. Саме у такому аспекті інтегративні зв’язки між структурними компонентами підготовки можуть забезпечити студентів не тільки інформацією, але й бути базою знань, виступити засобами навчання, які наближають їх до специфічних умов самостійної пошукової роботи.

Забезпечення інтегтативних зв’язків у системі підготовки студентів потребує виокремлення цілісної структурної одиниці керування навчальним процесом студентів. Щодо цього передбачається створення моделі цілеспрямованих дій під час викладання дисципліни хорового диригування, методичного керування диригентсько-хоровою діяльністю студентів з курсовим та шкільним хором за схемою: від індивідуального диригентсько-хорового та вокального розвитку студентів до практичної перевірки набутих умінь на практиці.

Єдина система керування навчальним процесом підготовки майбутнього керівника хору передбачає знаходження єдиних форм та засобів організації навчальної діяльності студентів. Зважаючи на це, майбутній керівник хору має бути залучений до рефлексивно-пізнавального, самостійно-практичного та креативно-творчого процесів. Тільки у такому аспекті інтегративні процеси між структурними компонентами підготовки студентів музично-педагогічних факультетів забезпечують їх навчальну діяльність не тільки інформацією, але й виступають засобами формування у них різносторонніх пізнавальних процесів, установок на творчий пошук та накопичення практичного досвіду до самовдосконалення.