Сторінка
48

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Отже, вважаючи визначені результати дослідження достатньо переконливими, ми звернулися до методу перевірки статистичних гіпотез. Використання цього методу перевірки статистичних гіпотез за критерієм x2 (так як виконуються всі необхідні вимоги цього критерію, а саме: вибірки випадкові і незалежні) допомогло виявити статистично значущі розбіжності. Зіставлення результатів констатувального та кінцевого зрізу у експериментальних та контрольних групах дозволяє прослідкувати істотне збільшення кількості студентів з високим рівнем сформованості диригентсько-хорової підготовки та суттєве зменшення кількості студентів, що належали до груп з низьким рівнем.

Зокрема, на початку експерименту в контрольній групі низький рівень спостерігається у 34 студентів, середній – у 38, високий – у 28 студентів, а в експериментальній групі, відповідно, 27, 40, 28 студентів. Наприкінці експерименту співвідношення кількості студентів змінилося у контрольній групі до 26, 34 та 30 студентів, а в експериментальній піднялося до 10, 43, 42. Для обчислювання емпіричного значення критерію X2емп ми використовували формулу:

,

де N – кількість студентів експериментальної групи,

M – кількість студентів контрольної групи,

ni – кількість студентів певного рівня експериментальної групи,

mi – кількість студентів певного рівня контрольної групи.

При обробці результатів констатувального експерименту отримали для рівня значущості а = 0,05 і числа степенів свободи L = 2 емпіричне значення критерію X2емп= 0,093. Це менше відповідного критичного значення X2 j0,05 =5,99 і дало підстави стверджувати, що характеристики вибірок, що порівнювалися на початку експериментального навчання, співпадали із заданим рівнем значущості.

Впровадження запропонованої експериментальної методики в навчальний процес музично-педагогічного навчання зі студентами експериментальної групи дозволило отримати значення критерію X2емп = 9,95, що більше відповідного критичного значення. Такі показники дозволили зробити висновок про те, що характеристики порівняльного вибірку суттєво відрізняються. Якісний аналіз результатів формувального експерименту вказує на їх ефективність порівняльно з традиційним навчанням щодо розвитку у студентів виділених компонентів, і як наслідок, їх загальної диригентсько-хорової підготовки.

Аналіз отриманих даних показав, що на результаті експерименту відбилася прогресивна динаміка змін рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору (див. табл.2.15).

Таблиця 2.15.

Рівні сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів у контрольній та експериментальній групах (%)

Дані таблиці підтверджуються даними інтерсивності вявлення рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів у наступних гістограмах 2.10 та 2.11.

Гістограма 2.10

Рис. Інтенсивність виявлення рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГдо початку експерименту

Наведені гістограми указують на те, що інтенсивність виявлення рівнів диригентсько-хорової підготовки за всіма ознаками вища у студентів експериментальної групи ніж у студентів контрольної групи.

Гістограма 2.11

Рис. Інтенсивність виявлення рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів КГ та ЕГ наприкінці експерименту

Зіставлення результатів початкового та прикінцевого зрізів у експериментальній групі дозволяє прослідкувати значне збільшення кількості студентів з високим та середнім рівнями сформованості диригентсько-хорової підготовки (2.75 – 20.69) за рахунок переходу від середнього (з 80 до 75.86). Крім того, за час формувального експерименту значна частина студентів контрольної групи залишилася на середньому та низькому рівнях (відповідно 20.00 – 17.14 та 77.14 – 80.0), а в експериментальній групі показники низького рівня знизилися з 17.24 до 3.44.

Отже, експериментально підтверджені результати дослідження переконливо свідчать про правомірність висунутої гіпотези, ефективність запропонованої методики диригентсько-хорової підготовки в системі музично-педагогічного навчання на прикладі студентів експериментально ї групи, котрі на основі психолого-педагогічних умов навчання були залучені до експериментальної методики, спрямованої на забезпечення комплексної диригентсько-хорової підготовки студентів як керівника хору. Схематично змістовну структуру поетапної методики диригентсько-хорової підготовки керівника хору представлено на схемі 2.1.

Схема 2.1 Змістовна структура поетапної методики диригентсько-хорової підготовки керівника хору

Дослідження диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору дало змогу висвітлити фактичний стан досліджуваної проблеми, визначити ефективність експериментальної методики у процесі музично-педагогічного навчання. Орієнтуючись на сутність діяльності керівника хору, яка вимагає наявності різних форм навчання (індивідуальна, групова, самостійна) розроблена нами методика підготовки була спрямована на забезпечення взаємодії технічного, педагогічного та творчого напрямків професійно-педагогічної діяльності вчителя музики. Спираючись на те, що дана взаємодія можлива завдяки мотиваційній спрямованості до майбутньої професії; розвинутості спеціальних диригентсько-хорових здібностей; засвоєння знань та практичних умінь роботи зі шкільним хором; сформованості творчих умінь прочитання музичного матеріалу; оволодіння уміннями педагогічного спілкування – доведена дослідно-експериментальна робота про те, що диригентсько-хорова підготовка – це цілісно-комплексна система, у якій відбувається інтеграція мотиваційно-ціннісного, музично-професійного, когнітивно-знаннєвого, творчо-самостійного та педагогічно-фахового компонентів. Означені компоненти реалізуватимуться шляхом використання педагогічного потенціалу індивідуального предмету “Хорове диригування” , інтегрованого курсу “Підготовка керівника шкільного хору “.