Сторінка
21

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Отже, якість проведення індивідуального заняття залежить від ретельної та вдумливої підготовки до його проведення, “бачення” факторів адаптації до майбутньої діяльності керівника хору, “реальних” умов роботи з хоровим колективом.

Наступною умовою підготовки студентів ми визначаємо зорієнтованість студентів на самостійну пошукову діяльність, що сприяє реалізації професійних знань, умінь та навичок.

Педагогічний досвід свідчить, що причиною недостатніх знань студентів, фонду умінь і навичок диригентсько-хорової підготовки засобів, обробки інформації та її раціонального використання є недостаня сформованість умінь самостійно організованої навчально-пізнавальної діяльності, умінь описувати і пояснювати явища під час вирішення професійних завдань, умінь переносити навички пізнавальної роботи в практику пошуку інформації, тобто самостійної підготовки. Виступаючи найскладнішим моментом організації навчального процесу у ВНЗ в позааудиторний час, самостійна підготовка студентів стосується всіх психічних функцій людини: уваги, пам’яті, уяви, мислення, почуттів. Аналітичне вивчення питання значущості самостійної підготовки як технологічного підходу, що передбачає зміну організації навчального навантаження і збільшення питомої ваги самостійної роботи студента процесу шляхом скорочення тижневого аудиторного часу, дозволяє встановити, що єдиного підходу до тлумачення поняття „самостійна робота” немає. Дослідники проблем вищої школи розглядають самостійну роботу як „засіб організації та виконання визначеної пізнавальної діяльності, контроль і керівництво якого пов’язано з певними труднощами”, як „пошук і відкриття засобу, коли б учителі менше навчали, а учні більше б навчалися”, як „власну діяльність з появою внутрішньої потреби у знаннях, пізнавальних інтересів, захопленості”.

Спираючись на висловлене вважаємо, що основними причинами недостатньої розробки цієї проблеми у ВНЗ є: а) відсутність належних методичних розробок з виховання самостійної роботи студентів у системі музично-педагогічного навчання; б) відсутність у диригентсько-хоровій літературі певних даних про психолого-педагогічне значення цього виду навчальної діяльності; в) недооцінювання значущості самостійної роботи в навчальному процесі виховання майбутнього керівника шкільного хору.

З огляду на це, метою дослідження самостійної підготовки студентів як умови професійного становлення ми розуміємо здатність здійснювати власну навчальну діяльність за умов відсутності прямого керівництва з боку викладача, самостійно визначати завдання та їх вирішувати, спираючись на принципи, методи, форми і зміст.

Використання принципів неперервності (перетворення професійного навчання в дійовий механізм гармонійного розвитку особистості майбутнього керівника хору), систематичності (єдність самопідготовки і чітко продуманої системи завдань), самоконтролю (оцінка продуктивної власної діяльності), самоаналізу (вид зворотнього зв’язку для перевірки якості домашнього завдання) та поступовості (перехід від простих і нескладних за змістом завдань до більш складних і тривалих) долаючи масово-репродуктивний характер активно реалізувовуються студентами в експериментальній технології самостійної підготовки.

Звідси специфіка нашої самостійної підготовки, як умови професійного становлення студентів полягає у відображенні та поєднанні всіх змістових компонентів навчальної діяльності (фундаментальних знань педагогіки; дисципліни на вибір, розвитку музичних здібностей, свідомості, виконавських умінь. Це дало можливість визначити сутність самостійної підготовки, яка полягає у: а) виявленні та реалізації власних професійних можливостей; б)розвиткові самобутньої особистості; в) розвитку творчих здібностях.

Будучи логічним продовженням індивідуального заняття, самостійна позааудиторна підготовка будувалася з урахуванням чітко визначеної „вербально-м’язово-зорової мети” (ступінь усвідомлення і запам’ятовування студентом того акустичного ефекту, який досягався протягом заняття). Проте вибір варіанта педагогічного бачення сучасної позааудиторної підготовки залишався проблематичним.

Введення студентів до реальних умов професійного становлення на основі принципів, змісту та мети самостійної підготовки з чітко визначеним об’ємом матеріалу основних завдань, планування роботи та оцінки досягнутого допомогло виявити функціонування різних видів навчальної діяльності:

а) визначенню конкретних вимог до самостійної роботи;

б) поясненню складних моментів у ході самостійної підготовки та ілюстративного показу;

в) стимулюванню творчого пошуку студента.

Підґрунтям реалізації таких моделюючих професійних здібностей студентів є узагальнення теоретичних положень з хорового диригування та практичної підготовки студента до роботи з хором, глибоких знань і гнучкого застосування системи різних методів навчальної діяльності. Використання методів навчання (репродуктивні, продуктивні) на всіх етапах виховання майбутнього керівника, зокрема на початковому етапі, набуває особливого значення. Так, репродуктивні методи спрямовують студента на активізацію самостійної навчальної діяльності, засвоєння певного навчального матеріалу, наукової інформації і складаються із практичних, мовних та наочних методів (пояснювально-репродуктивний, пояснювально-ілюстративний, метод вправ, завдань). Студенти особливо визначають два перших методи, які дали змогу: а) розкрити зміст завдання; б) визначити засоби його використання; в) опанувати знаннями, що повідомляються у готовому вигляді; г) поєднати мовне пояснення з практичним показом; д) у стислі терміни концентровано озброїти студента професійними знаннями, оволодіти зразками способів діяльності (як треба виконувати); е) контролювати і виконувати поставлені завдання самостійно без допомоги зовні.

Спираючись на основний принцип „повторене повинно бути покращено” (Н.Малько), метод вправ (завдань) ефективно сприяв обробці практичних умінь та навичок у процесі багаторазових самостійних дій. Хоча цей метод не створює самостійного приросту знань, проте студенти відзначили його корисність у процесі навчання. Використання методів заохочування (емоційне підтвердження у вигляді схвалення, підтримки, нагороди) та покарання (гальмування негативних дій, зауваження, дорікання) дало можливість трансформувати професійні дії через засоби навчальної діяльності, а залучення методу проблемного навчання (системно-відтворювальне ядро активних методів) дозволило студентам глибше усвідомити всю складність та діалектичну суперечливість реальних музичних явищ і процесів.

Застосування в самостійній підготовці відображально-репродуктивної форми навчання, пов’язаної з усвідомленням, відтворенням, практичним використанням та закріпленням професійних умінь та навичок, набутих на хоровому диригуванні, допомогло перевірити цінність методичних концепцій науково-методичної літератури, вміння працювати з навчальним матеріалом, визначати власні шляхи творчого переосмислення музичного матеріалу.

Залучаючи студентів до майбутньої диригентсько-хорової діяльності ми прищеплюємо їх до вміння самостійної роботи, яка за допомогою викладача спрямовує студента на визначення і вирішення проблеми засобами навчальної діяльності та перевіркою на практиці отриманих результатів.