Сторінка
44

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Експериментальне дослідження у контрольних групах проходило за традиційною методикою, а в експериментальних групах за новою технологією, яка включала: а) поетапну систему накопичення знань, умінь та навичок протягом трьох років; б) розвиток диригентсько-хорових здібностей керівника хору; в) практичну перевірку набутих умінь на індивідуальному занятті, студентському курсовому та шкільному хорах.

Таблиця 2.8.

Рівні диригентсько-хорової підготовки студентів контрольної та експериментальної груп до початку експерименту

Основними завданнями експериментального дослідження було:

Визначити рівні та критерії підготовки майбутнього керівника хору у ході експериментального дослідження.

Перевірити продуктивність комплексної диригентсько-хорової підготовки у навчальному процесі.

Довести взаємозалежність компонентної структури диригентсько-хорової підготовки керівника хору.

Так, підготовленість студентів до роботи з хором у межах мотиваційно-ціннісного компоненту за критерієм – ступінь мотиваційної спрямованості – вимірялася за такими показниками:

– прагнення до оволодіння професією керівника хору;

– усвідомлення проблемних суперечностей у майбутній діяльності;

– потреба до фахового самовдосконалення;

Досліджуючи підготовку майбутнього керівника хору у межах музично – фахового компоненту за критерієм – розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору – ми дотримувалися таких показників:

– розуміння значущості диригенсько-хорових здібностей в діяльності керівника хору;

– повнота взаємозв’язку диригентсько-хорових здвбностей керівника хору;

– об’єм проявлення диригентсько-хорових здібностей у роботі з хором.

Критерій – ступінь теоретичної обізнаності – когнітивно-знанневого компоненту визначався за такими показниками:

– об’єм професійних знань;

– інтенсивність інтеріоризації знань;

– інтенсивність екстеріоризації знань;

– послідовність та логічна єдність використання знань у навчальному процесі.

Оволодіння студентами вміннями педагогічного спілкування за критерієм ступінь підготовки до педагогічного спілкування в межах педагогічно-фахового компоненту визначався у такій послідовності показників:

– активність проявлення умінь педагогічного спілкування;

– перевірка на практиці умінь педагогічного спілкування;

– конструювання умінь педагогічного спілкування діяльності.

Здатність студентів до проявлення індивідуально-творчого підходу у межах творчо-самостійного компоненту за критерієм ступінь оволодіння творчими уміннями орпцювання навчально-методичного репертуару визначалося за такими показниками:

– розуміння нотного тексту;

– сформованість інтерпретаційних умінь;;

– оригінальність пошуку творчих розробок.

Для визначення кількісної величини рівнів підготовленості студентів до діяльності керівника хору наприкінці експерименту використовувався метод контент-аналізу, що передбачало оцінювання визначених показників компетентними суддями, якими виступили викладачі-диригенти, методисти та студенти старших курсів.

Основними якісними характеристиками оцінки показників підготовки студентів до майбутньої діяльності керівника хору були виразність, переконливість, артистичність. Відповідно до даних характеристик була розроблена п’ятибальна шкала оцінювання, стосовно якої:

бал “5” виставлявся, якщо показник виявлявся точно і переконливо;

бал “4” виставлявся, якщо показник виявлявся недостатньо точно, не зовсім переконливо;

бал “3” виставився, якщо показник виявлявся слабко, невпевнено, здебільшого за інтуїцією;

бал ”2” виставлявся, якщо показник виявлявся абсолютно слабко і невпевнено;

бал “1” виставлявся при відсутності показників.

Аналізуючи перший критерій “ступінь мотиваційної спрямованості”, ми визначили позитивні зміни, що виявилися у збалансованості та розвиненості елементів диспозиційної структури диригентсько-хорової підготовки (спрямованість, потреба, мета, завдання). Проаналізувати цей критерій було досить складно, оскільки оцінкою вимірювання виступали прагнення, потреба й усвідомлення необхідності оволодіння професією керівника хору. Тому методом опитування студентів після апробації експериментальної методики в умовах навчальної та шкільної практики підтвердилася правомірність нової методики, яка сприяла підвищенню мотивації студентів до майстерного оволодіння різними напрямками діяльності керівника хору. Ми відстежили інтенсивність проявлення показників мотиваційної спрямованості студентів контрольної та експериментальної груп і наочно відобразили їх за означеним критерієм у графічній гістограмі “ (див. рис. 2. 5).