Сторінка
2
Організація дослідження. Наукове дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1999 -2006 років.
На першому етапі (1999 – 2002 рр.) проаналізовано філософські, психолого-педагогічні та музикознавчі праці з досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету завдання дослідження та основні напрямки, розроблено програму та методику проведення експерименту.
На другому етапі (2002 – 2003 рр.) розроблено план дослідно-експериментальної роботи, здійснено апробацію розробленої системи методів, спрямованих на підготовку майбутнього керівника хору. На основі результатів, отриманих у ході констатувального експерименту, визначено зміст та методи проведення формувального експерименту дослідження.
На третьому етапі (2003 – 2006 рр.) здійснено апробацію експериментальної методики, перевірено її ефективність, проведено статистичну обробку та узагальнення отриманих даних, оформлено висновки.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній музичній педагогіці теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено структуру диригентсько-хорової підготовки керівника шкільного хору; виявлено психолого-педагогічні умови ефективної підготовки керівника хору; проаналізовано передумови та етапи становлення професії керівника хору; подальший розвиток отримало обґрунтування системи діючого гностичного інструментарію; розкрито етапи диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору в системі музично-педагогічного навчання; до наукового обігу введено матеріали, пов’язані з трактуванням поняття “диригентсько-хорова підготовка” у новому розв’язанні цієї проблеми. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (довідка №937 від 20.12.2006р.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/2125 від 14.12.2006 р.); Глухівського державного педагогічного універсистету (довідка № 103 від 26.02.2007р.), Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (довідка №712 від 20.03.2007р.). Експериментом дослідження було охоплено 285 студентів.
Теоретичне значення дослідження полягає у збагаченні й розширенні наукових уявлень щодо методики впровадження комплексної диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані у ході дослідження матеріали можуть бути модифіковані та використані для проектування навчальних програм з хорового диригування, педагогічної практики, спецкурсів з методики музичного виховання, для удосконалення диригентсько-хорової підготовки студентів у системі вищої музично-педагогічної освіти. Матеріали дослідження покладені в основу програми спецкурсу “Диригентсько-хорова підготовка керівника шкільного хору”, затвердженої вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (протокол №4 від 8.04.2007 р.). Одержані результати можуть використовуватися вчителями та студентами музичних навчальних закладів, вчителями музики загальноосвітньої школи; методистами музично-педагогічної освіти; застосовуватися в курсі "Методика музичного виховання" у музично-педагогічних закладах вищої школи.
Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю вихідних положень, використанням широкої джерельної бази; застосуванням взаємодоповнювальних та науковонадійних методів дослідження, що відповідають меті, предмету та завданням дослідження; використанням цілісно-комплексної методики дослідження, яка відповідає суті визначеної проблеми; репрезентативністю досліджуваних вибірок; об’єктивністю критеріїв та показників дослідження; аналізом значного теоретичного та емпіричного матеріалу; поєднанням кількісного та якісного аналізу зі статичними методами опрацювання здобутих результатів, позитивними наслідками впровадження експериментальної програми дослідження.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки, рекомендації та результати дослідження здобули позитивну оцінку на:
– міжнародних наукових конференціях: “Мистецька педагогічна освіта: методологія, теорія, практика” (Київ, 2004), “Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти у контексті європейської інтеграції” (Суми, 2004); “Європейське мистецтво на зламі століть: минуле в сучасному” (Суми, 20007);
– на всеукраїнських наукових конференціях: “Учитель музики – хормейстер в школі” (Суми, 2001), “Творчий розвиток студентів засобами музичного мистецтва”(Ніжин, 2002), “Професійна підготовка майбутнього вчителя” (2003); – всеукраїнській науково – методичній конференції “Становлення і розвиток музично – педагогічної освіти в Україні” (Ніжин, 2004);
–на всеукраїнських науково – практичних семінарах “Сучасна мистецька освіта: реалії та перспективи” (Суми, 2003), “Методологічні засади мистецької освіти” (Київ, 2004);
– на щорічних науково–практичних конференціях професорсько–викладацького складу, аспірантів, докторантів (Суми, 1999 – 2007).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації відображено у 13 одноосвібних авторських публікаціях, 11з них у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, (313 найменувань), додатків на 48 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок, з них основного тексту – 198 сторінок. У роботі наведено 14 таблиць, 11 рисунків, 2 схеми.
Ретроспектива становлення професії керівника хору
У світлі сучасних підходів до вирішення проблеми підготовки керівника хору привертає увагу питання продуктивного використання багатовікового музичного світового та вітчизняного досвіду, як передумови становлення хорової культури України. Такими передумовами виступають відомості про історичний період розвитку хорового співу, про українську музичну освіту та педагогіку – епохи українського Відродження.
Оскільки цілеспрямована підготовка керівника хору здійснювалася безпосередньо в хорових колективах, розглянемо емпіричний етап історичного становлення хорового співу на Україні як першу сходинку становлення керівника хору.
Прийняття христианства на території Київської Русі, вплив візантійської церковної музики, традиції гуртового співу сприяли появі національних рис професійної хорової музики. “Народне життя давньої Русі було настільки тісно пов’язане з культом і глибоко пройняте його впливом, що мистецтво у своїх вищих формах руського народу може бути лише мистецтвом, що виходило з потреб культу”.
Епоха українського Відродження в українській музичній освіті та педагогіці була сходинкою становлення керівника хору. Піднесення економіки й культури України у ХV1-ХV111 в. визвало потребу у відкритті спецільних шкіл, які випускали кваліфіковані кадри співаків та музикантів. Приходські та братські школи у Львові, Володимир-Волинському, Києві, Краснославлі та інших містах (диригенти М.Ділецький, В.Мазурик), музичні класи у Перемишлі, Глухові, додаткові класи при Харківському колегіумі (музиканти М.Концевич, А.Ведель, А.Снисаревич), музичні класи при Харківському університеті (викладачі І.Вітковський, І.Лозинський, В.Андреєв), музична академія у Кременчузі складали структуру музичної освіти того часу. Відкриття приходських шкіл у Львові (1546), Турові (1572), Володимиру-Волинському (1577), пізніше Києві, Краснославлі та інших містах України, а також братських шкіл в Острозі (1480), Львові (1585), братському монастирі Києва сприяло вирішенню проблеми збереження й розвитку національної культури, щоб не був їх рід христианський аки безслівен на научения раді. Хоровий спів у цих закладах був на рівні викладання інших предметів і займав значне місце в навчальному процесі.