Сторінка
37

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

У контексті взаємодії провідних засад співацького звукоутворення атака звука – початок фонації – суттєво позначається на характері диригентського жесту, виступає ефективним засобом впливу на початок співу в хорі. На етапі засвоєння навчального матеріалу студентам пояснювалися різни види атак: тверда (голосові складки протидіють тиску повітря), м’яка (голосові складки, подача дихання функціонують одномоментно) та придихальна (голосові складки пропускають повітряний струмінь). Також аналізувалися їх “ілюстрація” та вплив на такий елемент диригентської техніки як точка імпульс. Для активізації виконання (початок фонації) нами використовувалися голосні та приголосні звуки: приголосний звук „к”– для відчуття твердої атаки звука, „ Ф” –дихальної атаки звуку (голосові складки пропускають повітряний струмінь та “м”– м’якої атаки звука). Оволодіння вміннями атаки звука перевірялися на різних завданнях.

Завдання 1. При вдиху затримати дихання, спокійно видихнути. Виконати декілька разів, пояснити свої відчуття. Виконати ауфтакт (спокійно), пояснити механізм виконання в єдності зі звуком.

Завдання 2. Виконати різни види атак (тверда, м’яка, придихальна), домогатися автоматизму виконання. Виконати ауфтакт, пояснити характер точки-імпульсу відповідно до різних видів атак.

Завдання 3. Проаналізувати твір, пояснити, який вид атаки звуку слід використовувати з першої долі.

Завдання 4. Підібрати твори на різні види атак, проінтонувати та продиригувати початок фраз, речень, проаналізувати свої дії.

У результаті виконання зазначених завдань та вивчення теоретичного матеріалу студенти усвідомили, що:

а) атака звука якісно впливає на характер диригентського жесту;

б) використання різних видів атаки звука в процесі формування диригентської техніки, особливо твердої та м’якої, сприяє інтонаційній точності, відчуттю взаємовідповідності до диригентського жесту.

На шляху формування та розвитку диригентської техніки студентів важливим фактором, що дозволяє керувати процесом диригування і об’єктивно правильно його відображати у процесі хорового співу, є співацька опора. Визначення складових компонентів співацької опори – це: а) опора звука (рівень напруження дихальної мускулатури, фіксація вібраційних відчуттів у передній частині піднебіння біля коренів верхніх передніх зубів); б) опора мовлення (розбірливість та чіткість дикції); в) опора дихання (рівень напруженості дихальної мускулатури) допомогло студентам контролювати диригентські та фонаційні рефлекси на таких методичних прийомах:

– затримка вдиху перед атакою звука (стискується мускулатура гортані – сфінктера), пропонується порівняти свої відчуття з відчуттями атаки звука;

– звукова опора ігрових звуків, наприклад „кхе”, „ха”, кректання, підняття ваги.

Позитивне зрушення свідомого ставлення до процесу диригування з позицій суб’єктивних відчуттів та уявлень, використання емоційно-бразних висловів, регулярне й систематичне зосередження уваги студентів на м’язові та інші відчуття, їх фіксація в “інтонуючо-руховій схемі є ефективним шляхом керування процесом диригування, особливо під час відкритих занять та іспитів завдяки методу вольового впливу. Цей метод допомагає студентам зафіксувати та реалізувати відчуття, що виникли під час виконання окремих вправ, свідомо їх контролювати, зробити звичними. У відповідності з сутністю даного методу ми використовували прийоми, що сприяли:

– моделюванню за допомогою психофізичних вправ ситуації публічного виступу;

– обговоренню прийомів диригування;

– показові.

Вирішуючи питання організації навчального процесу, а також усвідомлюючи всю складність поставленого завдання на цьому етапі, в своїй роботі ми намагалися діяти шляхом послідовного заглиблення та деталізації. І в цьому напрямку впровадження інтонаційно-пластичного методу сприяло визначенню технічних вмінь, набутих на першому етапі. Інтонаційно – пластичний метод сприяв утворенню „інтонуючої” руки диригента завдяки сонастроюванню через вокальне інтонування. З цією метою нами було розроблено комплекс навчальних завдань, що передбачали:

– визначення технічних засобів вокального інтонування;

– визначення технічних засобів хорового диригування;

– винайдення засобів опанування виконавськими прийомами інтонаційно-пластичного диригування (виокремлення диригентської звукової долі через музично-мовленєві засоби вокального інтонування, артикуляцію, агогіку, динаміку).

Виявлена під час констатувального експерименту відсутність належної інтонаційно-пластичної виразності диригентського жесту в студентів на хоровому диригуванні зумовило розробку системи вищезазначених завдань у два блоки за вказаною послідовністю навчальних завдань. У ході навчання студентами була складена схема, що включала порівняння елементів диригентської техніки з засадами вокального інтонування.

Результати спостережень показали, що оволодіння інтонаційною пластичністю диригентського жесту є складним завданням для студентів як у ході виконання вправ, так і при диригуванні творів. З метою вирішення даної проблеми нами було використано певний порядок дій, необхідний для успішного оволодіння зазначеними вміннями, а саме:

– активізація виконання технічних елементів з диригування та вокального інтонування;

– вербальне вираження властивостей елементів вокального інтонування та диригентського жесту;

– оцінка результатів досягнутого.

Подана послідовність навчальних дій явилася своєрідною інструкцією усвідомлення студентами логіки “інтонаційних сталостей” у процесі становлення диригентської техніки, своєрідною художньою моделлю інтонаційно-рухового взаємозв’язку жесту та голосу, допомогло формуванню „інтонуючої” і пластичної руки керівника хору.

Таким чином, оволодіння провідними засадами співацького процесу якісно відобразилося на виразності диригентського жесту студентів завдяки засобам вокального інтонування, фіксації контролю за м’язовими та вібраційними відчуттям, що допомогло: а) запобігти моторності руху; б) через сонастройку внутрішнього та зовнішнього – руху та інтонації – сформувати пластичність диригентського жесту. Це наглядно підтверджено в наведеній нижче таблиці взаємозв’язку диригентського жесту та вокального інтонування (див. табл 2.6).

Таблиця 2.6.

Взаємозв’язок спеціальних компонентів музичності керівника хору