Сторінка
40

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

У моделі керівника хору нами було виділено два блоки узагальнених якостей, необхідних для його майбутньої діяльності: професійно-педагогічний та особистісно-психологічний. Сукупність якостей, що входять до блоку професійно-педагогічних (інтелектуальні здібності, професійні знання, хормейстерські вміння, навички, музично-слухові здібності), а також до особистісно-психологічних (емоційно-вольові, організаторські, комінікативні та творчі якості) були визначені нами як основа творчого потенціалу майбутнього керівника хору. Встановлення реального стану наявності цих якостей дозволило скоординувати й узгодити їх у процесі диригентсько-хорової роботи. Але залучаючи студентів до обговорення виникаючих проблем, що виникли в процесі роботи з хором, надання характеристики власним здібностям, а також самоаналізу методичних дій, ми прагнули сформувати у студентів адекватне ставлення до власних професійних якостей, щоб вироблені вміння самооцінки та самоаналізу допомогли їм подолати труднощі майбутньої професійної діяльності. Студентам надавалася можливість самореалізувати себе в різних видах диригентсько-хорової підготовки, залучаючи їх як до педагогічної (хорова репетиція) так і до виконавської практиики (концертний виступ). Саме така організація навчання сприяє самореалізації студентів у якості керівника хору, надає можливість їм спроектувати, реалізувати і використати відповідні якості з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей студентів.

Отже, функціональне оцінювання студентами професійних якостей керівника хору, залучення їх до самоаналізу професійних умінь, надання оцінки та характеристики власних методичних дій щодо диригентсько-хорової діяльності довело важливість такої професійної властивості, як музичність.

Як властивість особистості, що суттєво впливає на поведінку, інтереси, психічні та специфічні сторони діяльності керівника хору, музичність виступає специфічною якісною інтегрованою одиницею у співвідношенні з іншими якостями керівника хору, в структурі якої містяться: музичний слух, музично-ритмічні здібності, емоційна сприятливість на музику, музична пам’ять, музичне мислення, творчі здібності – основа різних видів диригентської діяльності .

Поряд з вищезазначеними якостями особистості спеціалізація керівника хору потребує спеціальної професійної стійкості як у ході хорової репетиції так і під час концертного виступу без зниження професійного рівня її інтенсивності. Однією з таких якістей виступає артистизм у вигляді особливих показників:

– емоційність (виразність передачі почуттів, навчальної інформації);

– воля (активність, рішучість, стійкість);

– виразність мовлення (тембральність, сила, швидкість, емоційність);

– здатність до перевтілення (індивідуальна чарівність, привабливість, переконливість, заразливість);

– невербальні засоби спілкування (міміка, погляд, пластика жесту).

Розглядаючи артистизм (від латинського слова аrtis, що означає ремесло, мистецтво, наука, уміле володіння, майстерність), а також спираючись на точне висловлювання про те, що артистизм – це багатство виявів особистості, образний шлях гри уяви, вишуканість, одухотвореність, відчуття внутрішньої свободи, проникливий стиль співтворчості педагога та учня та артистизм – це багатство і краса внутрішнього світу педагога, вміння вирішувати завдання, використовуючи фантазію та інтуїцію, студентами було визначено місце цих ознак у діяльності керівника хору в подвійному значенні. По-перше, як вияв видатних здібностей, художньої обдарованості, по-друге, як вияв високої майстерності досягнення віртуозності у своїй діяльності. Тому, визначаючи шляхи становлення цих ознак на цьому етапі, ми використовували таку форму розкриття артистичних якостей студентів, як сценічне перевтілення та художнья ілюстрація з анотацією. Сутність методу сценічного перевтілення націлювало студентів на можливість розкрити професійно-необхідні риси майбутнього керівника хору від здатності образного мислення, яркої подачі навчального матеріалу до гармонійної взаємодії з учнями, здатності захопити їх бажанням співати цей твір. Використання методу сценічного перевтілення на хоровому занятті допомогало нам розробити зі студенами комплекс відповідних завдань:

– виявлення індивідуальної внутрішньої свободи, акцентуація особистості;

– організація зовнішніх дій студентів з глибинним почуттям, емоційністю та думками учнів;

– винайдення способів виразного мовлення;

– використання засобів невербальної комунікації.

Упровадження методу ілюстрації з анотацією змусило студентів не тільки самостійно підібрати навчальний матеріал, продиригувати та змістовно пояснити вокальні труднощі твору, але й комплексно поєднати вміння підбору навчального матеріалу з показом на шкільну аудиторію, вмілим виконанням з певною манерою сценічної поведінки, використовуючи багатство виразності мовлення для інтонаційної забарвленості музично-художнього образу твору.

За актуалізацією різніх сторон діяльності керівника хору були накреслені відповідні напрямки диригентсько-хорової діяльності, реалізація яких пов’язувалася з:

– організацією репетиційної роботи над твором (складання плану – сценарію);

– формуванням вмінь корекції технічних складнощів музичного твору у хорі;

– моделюванням процесу спілкування з хором на основі соціально – педагогічної взаємодії;

– формуванням у учнів хору вмінь творчого осмислення навчального матеріалу.

– розвитком здібностей самоконтролю учнів за якістю виконання;

– спроможністю до безперервного зростання педагогічної взаємодії на підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Зазначена форма підготовки студентів до майбутньої діяльності в якості керівника хору показала на необхідність організації плідної навчально-виховної роботи з хором, де принципове значення набувають уміння спілкування з виконавчим колективом.

Розглянутий процес розвитку спеціально-особистісних якостей майбутнього керівника хору дозволив охарактеризувати їх важливу роль як ефективний засіб координації й управління хоровим колективом.

Метою наступного третього творчо-самостійного етапу, що охоплював шостий-восьмий семестри, стало комплексне забезпечення взаємодії складових підготовки у логіці навчального процесу на курсовому хорі та педагогічній практиці. Означений етап ми розглядали як вершину становлення професійної зрілості майбутнього керівника хору у ході якого перевірялися спеціальні музичні здібності керівника хору. Творчо-самостійний етап характеризувався такими показниками:

– опанування засобами аналізу музичного твору на основі критеріїв відповідності;

– вироблення здатності студентів до умінь творчого опрацювання навчального матеріалу;

– розвиток у студентів умінь творчої самореалізації.

1. Опанування засобами аналізу музичного твору на основі критеріїв відповідності.

Відбір репертуару вимагає певного професійного та життєвого досвіду керівника хору, сформованості ціннісних критеріїв добору. Саме відношення до відбору творів за віковими особливостями учнів, тематикою концертної програми дає можливість визначити інтелектуальний, художній та технічний рівні музичного матеріалу за відповідними критеріями, що розкривають ціннісні особливості та основні характеристики музичного твору. Однак, не секрет, що серед великої кількості музичного матеріалу, написаного для дітей різного віку не всі твори доступні для виконання. Причина цього явища полягає у невідповідності вокальних можливостей голосу дітей до технічних складнощів твору, що часто приводить до: а) неможливості подолання вокально – хорових труднощів; б) невпевненості учнів у власних вокально-хорових можливостях; в) морального незадоволення.