Сторінка
16

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Д.Богоявленська вищим рівнем творчості як “інтелектуальної активності” також визначає креативний рівень, коли проблема вирішується самостійно і свідчить про якісно інінціативний характер інтелектуальної активності, розглядає творчість як здібність до розвитку діяльності в єдності пізнавальних та мотиваційно-афективних особливостей, як можливість виходу за межі заданого, як здатність бачити у предметі щось нове. Досліджуючи творчість як різновид творчої активності, дослідники Н.І.Белая, А.І.Ковальов відзначають роль синтезу музично-виконавських та професійно-педагогічних умінь та навичок, пізнання особистістю власних можливостей, прихованих резервів розуму, музичних здібностей, інтелектуальної ініціативи для самосвідомлення та самовизначення.

У учасній музично-педагогічній підготовці майбутнього вчителя музики до розробленої професіограми вчителя музики (Е.Абдуллін, Л.Арчажнікова), системи цілісної професійної підготовки майбутнього педагога-музиканта (Н.Гузій, Г.Падалка, О.Ростовський), методичної підготовки у процесі педагогічної практики (Л.Булатова, Л.Матвеєва, Н.Стефіна), музично-психологічної (С.Науменко) та музично-педагогічної підготовки уводиться поняття “творча діяльність”. О.Ростовський, Г.Падалка, Л.Арчажнікова, О.Щолокова розкривають особливості творчої діяльності, пов’язаної з музичними здібностями, та музичним мисленням. Л.Арчажнікова творчу діяльність вбачає у розв’язанні багатьох типових та оригінальних завдань, поєднання інтелектуальних та емоційних процесів особистості. Провідним мотивом музично-творчоЇ діяльності вчена виділяє інтерес до музичного мистецтва як поєднання інтелектуальних та емоційних процесів особистості.

Отже, вчені визначають музичну творчість як синтез властивостей особистості, що забезпечують і стимулюють творчу діяльність для утворення якісно нового, відзначають її неповторність, самобутність з метою отримання нової якості, вияву і добіру комбінацій.

Незаперечуючи значущості сучасних досліджень у вивченні проблеми творчості, глибокої теоретичної та практично творчої спрямованості в системі підготовки майбутнього фахівця, вважаємо за необхідне фундаментом музичної творчості визначити музичність. С.Науменко, Т.Смирнова, Ю.Цагареллі зазначають, що музичність, структура якої складається із загальномузичних та спеціальних здібностей в змозі забезпечити продуктивність будь-якого виду музичної діяльності, сприяєти їх удосконаленню, впливати на інтелектуальний та духовний розвиток особистості, проявляєтися у творчому прочитанні художнього образу. Умовами розвитку вищого рівня музичності - творчості – вчені визначають:

– звільнення від регламентації мислення (народження психічного бар’єру);

– проведення навчання на високому рівні складності;

– створення ситуації можливості вибору.

На їх думку розвиток творчості і відповідних творчих умінь можливо за умови певних психологічних особливостей сприймання: сплаву знань, музичності, почуттів, емоцій.Зазначені психологічні особливості характерні для кожної людини і можуть завдяки педагогічному впливу забезпечити можливість реалізації студентом свого творчого потенціалу. Таке виокремлення умов та змістової структури творчості, зображеної та таблиці, зумовило можливість її проекції щодо професійної діяльності керівника хору, відкрило перспективи удосконалення диригентсько-хорової підготовки студентів в системі музично-педагогічного навчання.

Оцінюючи творчість як діяльність, що породжує якісно нове, ми виділяємо основні напрями творчості з позицій науково-дослідницьких підходів (див. табл. 1.1.).

Таблиця 1.1.

Основні напрямки творчості з позицій науково-дослідницьких підходів

Умовне виокремлення змістової структури творчості дало змогу відобразити її проекцію щодо диригентсько-хорової діяльності керівника хору. Впровадження цього компоненту в систему музично-педагогічного навчання виступатиме впливовим чинником професійного самозростання та самовдосконалення майбутнього керівника хору.

Отже, аналіз проблеми теорії та практики фахової підготовки майбутнього керівника хору, зіставлення змісту основних напрямків диригентсько-хорової діяльності, спрямованих на формування комплексу диригентсько-хорових здібностей, реалізацію методичних підходів у процесі підготовки, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вирішення провідних завдань інтелектуально-творчого розвитку особистості студентів на основі технічного, педагогічного і творчого аспектів, дало можливість визначити поняття “диригентсько-хорова підготовка”. Під “підготовкою керівника хору” у контексті “диригентсько-хорової підготовки” розуміємо таку систему, яка б комплексно об’єднала б основні напрями діяльності керівника хору, забезпечила студентів знаннями, вміннями та навичками на основі застосовування спеціальних методів й організаційних форм навчання.

Єдність складових диригентсько-хорової підготовки дозволила можливим запропонувати експериментальну методику диригентсько-хорової підготовки студентів у системі музично-педагогічної освіти, структурними одиницями якої є комплекс мотиваційно-ціннісного, музично-фахового, конітивно-знаннєвого, творчо-діяльнісного, педагогічно-професійного компонентів.

Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає усвідомлення студентами специфіки та значущості різних напрямків діяльності керівника хору. Зміст даного компоненту складається з систематизації теоретичного матеріалу з основ диригування, розвитку пізнавальної активності студентів, спрямовання до оволодіння технологією та накопичування досвідом діяльності керівника хору.