Сторінка
1

Вплив розвиваючих ігор на розвиток уяви дітей дошкільного віку

Уява, як психічний процес, привертає до себе увагу з боку дослідників в області психології потягом багатьох років, а саме з того часу, коли у науковому просторі народилась наука психологія – у 1879 році. Проблема уяви і її розвитку належить до мало вивчених у психології, хоча відтоді уяву намагається дослідити не одна психологічна школа. Провідну ж роль в дослідженні цього процесу займає саме вітчизняна психологія, в якій вивчення сутності й розвитку уяви пов'язують, передусім, з роботами Л.С. Виготського.

Соціально-економічні перетворення в суспільстві диктують необхідність формування творчо активної особистості, із здатністю ефективно і нестандартно вирішувати нові життєві проблеми. У зв'язку з цим перед дошкільними установами постає важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що у свою чергу вимагає вдосконалення учбово-виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Проблема розвитку творчої уяви дітей актуальна тим, що цей психічний процес є невід’ємним компонентом будь – якої форми творчої діяльності дитини, її поведінки в цілому. В останні роки на сторінках психологічної та педагогічної літератури все частіше ставиться питання про роль уяви в розумовому розвитку дитини , про визначення сутності механізмів уяви.

Як показали дослідження Л.С. Виготського, В.В. Давидова, Є.І. Ігнатьєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.А. Крутецького та інших , уява виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, але і є умовою творчого перетворення наявних у дітей знань, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально-виховної діяльності.

Досвід дитини складається і росте поступово, він відрізняється глибокою своєрідністю в порівнянні з досвідом дорослого. Відношення до середовища, яке своєю складністю або простотою, своїми традиціями і впливами стимулює і спрямовує процес творчості, у дитини знову зовсім інший.

Інтереси дитини і дорослого різні і тому зрозуміло, що уява у дитини працює інакше, ніж у дорослого. Останніми роками на сторінках психологічної і педагогічної літератури все частіше ставиться питання про роль уяви в розумовому розвитку дитини, про визначення суті механізмів уяви. Дошкільний вік є сенситивним (найбільш сприятливим) для розвитку моральної сфери особистості дитини.

Творча уява дітей представляє величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Великі можливості для розвитку творчої уяви являє образотворча діяльність дітей.

Уява і фантазія – це найважливіша сторона життя дитини. Засвоїти будь-яку програму без уяви неможливо. Разом з тим саме ця здатність потребує здібності людини. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо в цей період уяву спеціально не звивати, то в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції.

Разом зі зменшенням здатності фантазувати у дітей збіднюється особистість,знижуються можливості творчого мислення , гасне інтерес до мистецтва, творчої діяльності. Для того щоб розвивати творчу уяву у дітей, необхідна особлива організація образотворчої діяльності.

Об’єкт - уява дошкільника.

Предмет - розвиток уяви в дошкільному віці.

Мета - дослідити вплив розвиваючих ігор на розвиток уяви.

Завдання курсової роботи:

§ Розкрити особливості уяви дітей дошкільного віку та їх зміни в процесі тренінгів;

§ Визначити особливості дітей з найвищими показниками та їх значення;

§ Провести дослідження розвитку уяви дітей дошкільного віку;

§ Систематизувати поняття та структуру;

§ Проаналізувати вплив ігрових методик на розвиток дошкільної уяви діток.

Методи дослідження: дві методики на вияв рівня розвитку уяви дошкільників, тести «я його зліпила з того що було», та « намалюй що-небудь».

Гіпотеза: спрямоване і організоване ігрове заняття впливає на розвиток уяви в дошкільному віці.

Психологічна сутність уяви та основні аспекти її виявлення в психології

Фантазія, або уява, належить до найважливіших психологічних проявів людської особи. Творчий, дієвий характер фантазії, її сила і істотний для багатства показник розвитку особистості. А.М. Горький вказував, що саме вигадка і задум піднімають людину над твариною.

Уява виконує важливу функцію в загальному психічному розвитку дитини дошкільного віку :вона слугує засобом, який забезпечує універсальне творче і діяльне присвоєння дитиною історично створеної культури людського суспільства ,засобом ідеальної діяльності дитини .

Будь-яка діяльність людини, результатом якої є не відтворення вражень і дій, що були в її досвіді, а створення нових образів або дій, належатиме до творчої діяльності. Мозок є не тільки орган, що зберігає і відтворює наш колишній досвід, він є також органом, що комбінує, творчо переробляє і створює з елементів цього колишнього досвіду нові образи і нову поведінку. Якби діяльність людини обмежувалася одним відтворенням старого, то людина була б істотою, зверненою тільки до минулого, і уміла б пристосовуватися до майбутнього тільки тоді, коли вона відтворює це минуле. Але її творчу діяльність, засновану на комбінуючій здатності нашого мозку, психологія називає уявою.

Зазвичай, під уявою розуміється все те, що не реально, що не відповідає дійсності. Справді ж, уява як основа всякої творчої діяльності однаково виявляється у всіх важливих сторонах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість.

«Всякий винахід, - говорить А. Рібо, - велике або дрібне, перш ніж окріпнути, здійснившись фактично, було об'єднано тільки уявою - спорудою, зведеною в думці за допомогою нових поєднань або співвідношень».

Уява - не дійсність, але вона не може існувати без дійсності, оскільки саме елементи дійсності є для неї живлячим середовищем. З іншої сторони, саме уява часом визначає програму дій людини, хід її думок, її відношення до навколишньої дійсності, до власної роботи, до різноманітних форм своєї діяльності.

Уяву породжує задум, тобто уявлення про майбутнє творіння. І коли людина приступає до будь-якої роботи, вона "бачить" мету своєї діяльності, її результат. У літературі зустрічаються різні визначення уяви.

Так Л.С. Виготский відзначає, що «Уява не повторює в тих же поєднаннях і в тих же формах окремих вражень, які накопичені раніше, а будує якісь нові ряди з раніше накопичених вражень. Інакше кажучи, принесення нового в самий перебіг наших вражень і зміну цих вражень так, що в результаті цієї діяльності виникає деякий новий, раніше не існуючий образ, складає, як відомо саму основу тієї діяльності яку ми називаємо уявою».

"Уява, - пише С.Л. Рубінштейн, - пов’язана з нашою здатністю, і необхідністю творити нове". І далі "Уява - це відхід від минулого досвіду, перетворення його. Уява - це перетворення даного, здійснюване в образній формі".

"Основна ознака процесу уяви, - пише Е.І. Ігнатьєв, - в тій або іншій конкретній практичній діяльності полягає в перетворенні і переробці даних сприйняття і іншого матеріалу минулого досвіду, внаслідок чого виходять нові враження". "Філософська енциклопедія" визначає уяву, як психічну діяльність, що полягає в створенні уявлень і уявних ситуацій, що ніколи в цілому безпосередньо не сприймалися людиною насправді. Тому чим багатший досвід людини, тим більшим матеріалом володіє її уява. К.Г. Паустовський писав: "Знання органічно пов'язані з людською уявою. Сила уяви збільшується в міру збільшення знань" .