Сторінка
6

Вплив розвиваючих ігор на розвиток уяви дітей дошкільного віку

Мал. 7 Кількість хлопчиків та дівчаток, у яких змінився рівень розвитку уяви на протязі двох тижнів

У представленій діаграмі можна побачити результати 17 осіб, чия уява змінилась після проведення двох тижневих вправ (мал. 8)

Мал. 8 Результати 17 респондентів, до проведення занять на розвиток уяви

Мал. 9 Результати 17 респондентів, на яких вплинули заняття на розвиток уяви

Отже, за результатами отриманих з двох проведених методик, а саме « тест я його зліпила з того що було(2)» та « тест намалюй що небудь (1)», можна зробити висновок,

З допомогою «серйозних» (на думку дорослих) видів діяльності, що майже не залишають часу на дитячі ігри (колективні сюжетно-рольові, ігри з правилами та ін.), уяву дітей можливо розвинути, але на це потрібно більша кількість часу та, можливо, зусиль. А з результатів проведених методик можна сказати, що уява дошкільнят все ж таки розвинулась, але не в значній мірі.

Рекомендації щодо розвитку уяви дошкільнят

дошкільний уява дитячий гра

Уява - один із важливих психічних процесів, що безпосередньо входить у будь-який творчий процес людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку і особливого значення набуває саме в дошкільному віці.

Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання та ін.) набуває цілеспрямованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні передбачень, припущень, коли вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.

Допитливість та уяву психологи вважають основою формування особистості дитини, її бажань, інтересів, сподівань.

Уява бере безпосередню участь у створенні образу свого «Я», дозволяє вірити в свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Все це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути найважливішим завданням виховного процесу.

Виникнення новоутворень відбувається способом активного присвоєння дитиною структурних компонентів провідної діяльності, тому головним джерелом розвитку уяви у дітей дошкільного віку є ігрова діяльність.

В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замінники, символічний характер ігрових дій та їх результатів), відтворює їх зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет, переборює стереотипи власної поведінки тощо.

Гра носить активний, творчий імпровізаційний характер і виконує знаково-символічну функцію. Вона є тим ґрунтом, на якому зростають уява, мовлення і мислення.

Д. Ельконін неодноразово підкреслював: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до школи» . Мотивація гри забезпечується її добровільністю: дитина входить у гру за власним бажанням. її невимушена поведінка (будь-коли може вийти з гри) характеризується широкими можливостями власного вибору та задоволенням потреби в самореалізації, в самоствердженні. Саме тому прискорення залучення дитини до гри не на користь дитячого розвитку, насамперед уяви.

Для розвитку уяви у дітей 6—7 років корисно проводити спеціальні вправи. Ось деякі з них.

1. Скласти казку (на задану тему, за поданим початком і кінцівкою), наприклад про неслухняного хлопчика, але з умовою, що твір матиме щасливий кінець, або розповідь про зустріч дитини з героєм казки, оповідання.

2. Створити казку за малюнком або намалювати за сюжетом казки, оповідання, прочитаного дорослим чи придуманого самостійно.

3. За кількома малюнками придумати оповідання (казку), об'єднати їх сюжетом, домалювати продовження сюжету.

4. 3 метою розвитку здатності варіювати образи уяви, можна запропонувати завдання придумати нові можливості використання знайомого предмета. Наприклад, цеглину використовують у будівництві. А де ще можна її застосувати?

5. Запропонувати спочатку вивчити схему конструктора, а потім за нею зібрати модель.

Такі вправи (як і багато інших) сприяють розвитку й удосконаленню механізмів уяви, засобів створення її образів.

За методикою домальовування контурних зображень частин предметів (наприклад, зламаної гілки, осколка розбитої вази тощо) або простої геометричної фігури (кола, квадрата, трикутника) можна вивчити особливості розвитку у дітей уяви (О. Дяченко), визначивши тип розв'язування завдання — домалювати, щоб у результаті отримати картину.

Психологи визначають такі типи:

· 0 тип - дитина не приймає завдання на побудову образу уяви з використанням даного елемента.

· 1 тип - дитина домальовує заданий елемент, створює малюнок окремого об'єкта, але без деталей, зображення схематичне (наприклад, кулька з ниткою, морозиво на паличці).

· 2 тип - до зображеного об'єкта додаються різні деталі (обличчя дівчинки з бантом).

· 3 тип - дитина малює сюжет, в який включає об'єкт із деталями (дівчинка збирає квіти).

· 4 тип - дитина малює сюжет, в який включає кілька об'єктів, що мають задану фігуру (хлопчик малює космос, усі планети та сонце круглі: (задана фігура - коло).

· 5 тип - задана фігура використовується як елемент зображення нового об'єкта, вона є деталлю цього об'єкта. Наприклад, кола — це колеса машини, до якої підходить водій з метою кудись поїхати.

Функції уяви, пов'язані з ситуаціями невизначеності, проблемності, із усвідомленням протиріч. Саме тому настанова дорослого на стандартне розв 'язання завдання, на однакові відповіді дітей на поставлене запитання, на групове наслідування єдиного зразка - все це загальмує розвиток уяви. Увага дорослих до інтересів дітей, схвалення їхньої допитливості, спонукання до самостійності, стимулювання незалежності, навпаки, стимулює розвиток уяви. Особливо шкідливе зневажливе ставлення до дитячого фантазування, вигадок, небувальщин тощо.

Важливо враховувати вікові особливості спілкування дитини з ровесниками і дорослими. О.Є. Кравцова показала, як змінюється позиція дорослого в спілкуванні з дитиною з метою розвитку уяви. У спілкуванні з молодшим дошкільником дорослий займає позицію незнаючого, невмілого, щоб за допомогою реплік і питань до дитини розхитати шаблони, показати, що одна і та ж задача може розв'язуватися по-різному. У 4-5 р. стимулом є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?» А для старшого дошкільника слід створити умови, щоб він зайняв позицію вмілого і знаючого, особливо відносно молодших дітей.