Сторінка
1
У вищій освіті державні компоненти визначають структуру переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється освіта; професійна підготовка фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Галузевий компонент Державних стандартів освіти базується на державному компоненті, включає до свого складу освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ); освітньо-професійну програму (ОПП).
Актуальність дослідження визначається недостатністю знань з питань підготовки студентів у сучасних умовах; відсутністю наукових, науково-методичних праць, необхідних для задоволення потреб практики;
Об’єкт дослідження – професійна підготовка спеціалістів за напрямом підготовки «Ветеринарна медицина» у вищому навчальному закладі.
Предмет дослідження – професійна підготовка майбутніх спеціалістів з ветеринарної медицини у процесі вивчення дисципліни «Психологія».
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити розроблений дидактичний проект навчання майбутнього спеціаліста дисципліни «Ветеринарна медицина».
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що можна розробити новий дидактичний проект навчання спеціалістів з дисципліни «Ветеринарна медицина» з метою підвищити якість оволодіння знаннями студентів (повноти, глибини, усвідомленості).
Завдання дослідження:
На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять «освітньо-кваліфікаційну характеристика», «освітньо-професійна програма», «навчальний план», «робоча навчальна програма».
Теоретично обґрунтувати можливість розробки нової дидактичного проекту навчання майбутнього спеціаліста дисципліни «Ветеринарна медицина».
Методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження, аналіз та узагальнення масового і передового педагогічного досвіду, синтез, узагальнення та систематизація теоретичного і практичного матеріалу з проблеми дослідження.
Аналіз освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста
Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускників вищого навчального закладу (ОКХ) є галузевим нормативним документом, в якому узагальнюється зміст вищої освіти, тобто відображаються цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих властивостей та якостей.
Цей стандарт є складовою галузевих стандартів вищої освіти, де узагальнюються вимоги до змісту вищої освіти з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту вищої освіти з боку держави та окремих замовників фахівців.
ОКХ установлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускників вищого навчального закладу з певних спеціальностей та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.
Галузь використання
Цей стандарт поширюється на: систему вищої освіти; органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти; інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти; вищі навчальні заклади всіх форм власності, де готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст
за спеціальністю 7.130501 “Ветеринарна медицина”
напряму підготовки 1305 “Ветеринарна медицина”
освітнього рівня повна вища освіта
кваліфікації 2223.2 “Лікар ветеринарної медицини”
з узагальненим об’єктом діяльності:
профілактика, діагностика, лікування тварин та ветеринарно-санітарна експертиза тваринницької продукції.
Фахівець підготовлений до роботи в галузі економіки за Державним класифікатором видів економічної діяльності ДК 009-96 в галузях економіки № 85.20.0 “Ветеринарна діяльність”, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996 № 441.
Фахівець здатний виконувати зазначену професійну роботу:
2223.2 Лікар ветеринарної медицини
2223.2 Лікар ветеринарної медицини для лікування спортивних коней
Таким чином, вищезазначене дає підстави стверджувати про необхідність проведення системного фундаментального дослідження, в якому б в узагальненому вигляді розкривалася картина формування мобільності ветеринара на різних рівнях підготовки в ОКХ.
Аналіз функціональної структури діяльності спеціаліста з ветеринарної медицини
До майбутнього спеціаліста з ветеринарної медицини висуваються наступні вимоги:
- визначати перелік та готувати обладнання і реактиви для проведення необхідних лабораторних досліджень;
- користуватися різними діагностичними приладами і обладнанням;
- відбирати та, в разі необхідності, фіксувати проби матеріалів для проведення лабораторних досліджень;
- пакувати, надсилати та оформляти супровідні документи до матеріалу, що надсилають для дослідження до лабораторії ветеринарної медицини;
- стерилізувати лабораторний посуд, інструменти, необхідні для проведення ветеринарних лабораторних досліджень;
- фіксувати тварин у разі ветеринарного їх обстеження;
- проводити клінічне дослідження тварин із застосуванням загально-клінічних та спеціальних методів;
- проводити зондування, рентгеноскопію, рентгенографію, ендоскопію, електрокардіографію, сонографію та радіоізотопну діагностику тварин;
- оформляти історію хвороби тварини;
- визначати і описувати характер патологічних процесів в органах і тканинах тварин на основі виявлення макро- і мікроскопічних змін;
- визначити під мікроскопом типи тканин та будову органів тварини і їх різновиди.
В таблиці 1.1 проаналізуємо види діяльності і сферу застосування фахівця з ветеринарної медицини.
Таблиця 1.1
Професійне призначення і сфера застосування фахівця з ветеринарної медицини.
Вид діяльності фахівця |
Сфера застосування фахівця |
Лабораторні дослідження тварин та проб матеріалів з метою діагностики хвороб. Зажиттєва діагностика хвороб тварин. Посмертна діагностика хвороб тварин. Визначення структури та функції органів і систем, морфологічних і фізіологічних показників тварин під час моделювання патологічних явищ. Профілактика інфекційних та інвазійних хвороб тварин Профілактика незаразних хвороб тварин. Прогнозування виникнення і розповсюдження хвороб, в тому числі спільних для тварин і людей. Охорона довкілля від забруднення. відходами тваринництва та ветеринарно-медичного виробництва. Захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей. Організація дій з метою попередження або зменшення рівня вірогідного пошкодження. Проведення пропаганди ветеринарних знань, просвітницької роботи з питань гігієни, догляду, годівлі і утримання та профілактики хвороб тварин, дотримання правил техніки безпеки праці і особистої гігієни працівників тваринництва. Здійснення виробничо-фінансової діяльності, маркетингу та менеджменту у ветеринарній медицині, організація сучасних методів ветеринарного обслуговування тваринництва. Лікування тварин хворих на інфекційні та інвазійні хвороби. |
Лікар ветеринарної медицини, лаборант ветеринарної клініки, виробництво препаратів для ветеринарії. |
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
Роль дидактичної гри в розвитку зв’язного мовлення
Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку
Виховна система В.О.Сухомлинського
Характеристика позасистемних чинників розвитку формальної освіти на прикладі фаху студента