Сторінка
1

Психолого-педагогічне застосування ігрових технологій у загальноосвітньому навчальному закладі

Як відомо гра є найприроднішою,найпривабливішою і найдієвішою діяльністю для школярів. За словами Сухомлинського, «у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку”. У грі розвивається увага, пам’ять, з’являється прагнення до знань, а також формується звичка зосереджуватися, вдумливо та самостійно працювати. Під час гри дитина з легкістю засвоює більше матеріалу, ніж в інших умовах які б вимагали значних зусиль. Гра надає дітям навики працювати з колективом, налагоджувати стосунки з іншими дітьми,а та кож з вчителем. Адже саме дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент зацікавленості.

Актуальність теми полягає у тому, що сучасна дидактика,спираючись на нові дослідження педагогіки, психології знаходить у грі великі можливості для навчання, розвитку особистості в цілому, оскільки гра впливає не лише на пізнавальну діяльність дитини, але й на її афективну сферу, посилює мотивацію, сприяє розвитку вольових якостей, формуванню характеру. Застосування в навчальному пізнанні ігрових технологій стимулює розвиток усіх сфер учня - потребнісно-мотиваційної, інтелектуальної, емоційно-вольової, комунікативної. А тому правомірно стверджувати, що ігри можуть ефективно використовуватися для навчання учнів, розвитку інтересів, а також для формування належних міжособистісних стосунків в учнівському колективі, поглиблення соціалізації особистості учнів.

Сучасні умови вимагають нових підходів до організації навчання і виховання, які б сприяли формуванню і розвитку сучасної людини, а особливо дитини-школяра, в тісному і постійному взаємозв'язку з природним та соціальним середовищем, здатності до соціально-значимої діяльності, швидкої адаптації під час зміни життєвих обставин. Сучасним методом навчання і виховання, що сприяє оптимізації та активізації навчального процесу та дозволяє показати цікаві й захоплюючі грані науки, є навчаюча або так звана дидактична гра.

Дослідженню ігрових технологій присвячено чимало наукових досліджень Василенко С.Д.,Чечітко Ю.Т., Воровка М.І., Мокрогуз О.П., Єрмоленко А.О., Савчук Н.Г., Слюсаренко Н.П., Сікорський І.О,Савченко О.І. та ін.

А також актуальність гри в навчальному процесі полягає в тому, що на сьогодні підвищується доступність ігрових технологій, у зв’язку з доступністю різних джерел пізнання, що постачаються телебаченням, відео, інтернетом, а також все більш масштабним використанням засобів масової інформації. Важливим завданням освіти стає розвиток в учнів інтересу до самостійного підбору інформації і її активного використання. Це досяжне за участі в дидактичних іграх, що дають можливість на практиці проявити свої здібності, демонструвати знання, уміння й навички.

Мета: теоретично обґрунтувати психолого-педагогічне застосування ігрових технологій у загальноосвітньому навчальному закладі та розробити методику застосування ігрових технологій навчання на уроці.

Завдання:

Обґрунтувати сутність поняття «ігрові технології навчання»;

Розкрити значення педагогічної гри;

Проаналізувати основні види ігор та особливості застосування їх на уроках у загальноосвітньому навчальному закладі;

Розробити методику проведення ігор при вивченні дисципліни «Історія України» (8 клас ЗОСШ).

Об’єктом дослідження є навчальний процес загальноосвітнього навчального закладу

Предметом дослідження є реалізація ігрових технологій навчання в загальноосвітньому навчальному закладі.

Методами дослідження є теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, узагальнення).

Історія розвитку гри

Ми дізналися, що питання місця гри в розвитку дитини вивчалося ще з часів Платона, який говорив про необхідність створення умов для спільних ігор дітей від 3-х до 6-ти років. Він наголошував, що природність дитячої гри проявляється в тому, що вони самостійно й створюються за бажанням самих дітей. Платон вважав дитячі ігри необхідними для виникнення бажання в малюків спілкуватися з іншими дітьми.

За визначенням відомого дослідника дитячих ігор Ф. Шіллера, причиною виникнення дитячої гри був надлишковий час та енергія дитини, але водночас він порівнював її з грою артиста, художньою діяльністю та розглядав з точки зору культури людства.

Продовжуючи теорію Ф. Шіллера, Д. Клоцц бере за основу пояснення причин виникнення дитячої гри. У своїй класифікації вчений виділяє ігри, основою яких є душевна діяльність, драматична дія, ко­мічна дія, музичні дії й окремо виділяє суспільні ігри, в яких проявля­ється свобода й почуття задоволення. Він також визначає дитячу гру як відображення рівня розвитку цивілізації народу.

М. Спенсер, зближаючи теорію надлишкової енергії гри з неврологічною теорією імпульсивних рухів, розглядає гру з точки зору розвитку фізіології дитини. У теорії Ф. Фребеля дитяча гра є проявом ступеня розвитку людини на перших етапах її життя, вона - самостійне й необхідне відображення душевного наповнення, що потребує прояву назовні. Він називав дитячі ігри паростками всього майбутнього життя, тому що в них розвивається й виявляється людина в найглибших своїх зачатках.

Найпопулярнішою теорією в 20 - 30-х роках минулого століття була теорія К. Кроса , в якій вперше зроблено аналіз важливості гри для психічного розвитку дитини. Вчений довів, що аналіз будь-якої гри визначає процес розвитку рухів дитиня, відчуття, уваги, мислення, імітації, творчості тощо. К. Крос дійшов висновку, що людина й тварини грають не тому, що молоді, а саме молодість їм дана для того, шоб вони могли грати й готуватися до самостійного життя.

Подібно до фізіологічної точки зору М. Спенсера та біологічної - К. Кроса, Стенлі Хол розглядав процес розвитку дитячої гри як відображення поступового розгортання еволюційного шляху людства.

Послідовники вченого розробили класифікацію дитячих ігор на осно­ві відповідності їх різним епохам розвитку людства.

Г. Плеханов, розглядаючи історію виникнення дитячої гри, визна­чав, що гра - є породженням трудової діяльності. Розвиваючи погляди Г. Плеханова, Д. Ельконін визначив, шо виникнення дитячої гри зумовлено історичним розвитком суспільства, зміною місця дитини в системі суспільних відносин. Гра є формою соціального життя дитини у суспільстві, формування її світогляду.

Розглядаючи гру в культурологічному плані, Йохан Гейзінг спирається на такі її ознаки: вільний характер; існування поза повсякденним життям у свідомо обмеженому просторі й часі; упорядковане існування за визначеними правилами.

Більшість дослідників дитячої гри визначали, що в сюжеті гри відображається навколишній світ дитини, її бажання та сподівання.

У працях відомого психолога Д. Ельконіна питання про те, що саме оточуюча дитину дійсність впливає на рольову гру, є одним із найістотніших. Його вирішення може підвести до з'ясування справжньої природи рольової гри, до вирішення питання про зміст ролей, які беруть на себе діти в грі.

Щоб відповісти на запитання, за яких умов і у зв'язку з якими потребами суспільства виникає рольова гра, потрібне історичне дослідження.