Сторінка
1

Соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти

Самоактуалізація – це прагнення людини до найповнішого виявлення .І розвитку своїх можливостей. Водночас самоактуалізація – це потреба у самовдосконаленні, в реалізації свого особистісного потенціалу. Для оптимальної самоактуалізації потрібні сприятливі соціально-історичні умови, які б забезпечували реальну свободу в розвитку людської особистості.

Серед основних характеристик, які спонукають людину до активності в різних сферах життя, є – мотиваційні. Мотиваваційні характеристики присутні у професійній діяльності людини. Саме мотивація впливає на його професіоналізм, продуктивність та ефективність діяльності.

Сьогодні в період демографічної кризи в Україні, дуже гостро стоїть питання про відродження нації. Держава намагається підтримувати материнство і створювати умови для здорової дитини та збереження її житя. Важливо під час розвитку дітей враховувати велике значення дитинства для подальшого дорослого життя. Адже саме в дитинстві закладаються всі основи майбутньої людини та формуються передумови її гармонійної та невротичної поведінки. З цих та багатьох інших причин ми повинні ми повинні бути дуже важні до спілкування нашими дітьми, бути для них позитивним прикладом та створювати всі можливі умови для розвитку їх здорової психіки. Поряд із батьками цю відповідальну місію поділяють вихователі. Адже значна частина дітей, починають із дворічного віку, відвідує дошкільні заклади. І важливо, щоб вихователь був професіоналом, адже від його якісної роботи залежить не лише фізіологічне, але і моральне та соціальне здоров’я нашої нації. Отже, з вище сказаного можна стверджувати про актуальність даної теми дослідження.

Об’єктом дослідження є самоактуалізація педагога-дошкільника в його професійній діяльності.

Предмет дослідження – соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Мета – теоретичне обґрунтування та емпірично дослідити соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Гіпотеза: самоактуалізації педагога-дошкільника детермінує відповідно система його ціннісних орієнтацій. У відповідністі з метою і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання :

1) проаналізувати професійну діяльність педагога дошкільної ланки освіти;

2) визначити поняття «самоактуалізація» і дослідити його роль в професійній діяльності педагога дошкільника;

3) проаналізувати наукові підходи до визначення поняття мотивація;

4) охарактеризувати мотивацію професійного розвитку педагога;

5) провести емпіричне дослідження для виявлення соціально-психологічних детермінант самоактуалізації педагога дошкільника. Теоретичне підґрунтя дослідження склали підручники, монографії, навчальні посібники, що стосуються даної теми.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи дослідження : теоретичний аналіз, синтез літератури, методика «РОІ», методика діагностики «Рейтинг ціннісно-потрібних орієнтацій колективу».

Наукове значення – полягає у практичному аналізі соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Практичне значення – полягає в можливості використовувати результати дослідження в подальшому вивченні соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти та в роботі соціального педагога дитячого садка.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки , містить основного тексту.

Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти

Організатором і керівником-педагогічного процесу в усіх дошкільних закладах є вихователь. Яку ж роботу він виконує? Вихователь піклується про охорону і зміцнення здоров'я дітей, забезпечення повноцінного розвитку дитячого організму, про підтримання сприятливих гігієнічних умов, повноцінного харчування, розвитку рухових умінь і навичок, виховання спритності, правильної постави, про психічний і моральний розвиток.

Вихователі дбають і про розумовий розвиток дошкільників, про розвиток сприймання, спостережливості, здатності порівнювати, виділяти в сприйнятому основне, важливе.

Важливе місце в роботі вихователів займає підготовка, дітей до школи.

Протягом перших семи років життя дитина проходить складний шлях фізичного й духовного розвитку. На час вступу до школи дитина, вже має великий запас знань, умінь, володіє мовою, мислить, має до певної міри сформовані деякі риси характеру, інтереси, нахили. Вирішальну роль у формуванні особистості дитини відіграє вихователь.

Вихователь дитсадка може забезпечити всебічний розвиток своїх вихованців лише за умови, що він сам — високоосвічена і культурна людина. Він май бути дуже спостережливою людиною, щоб підмітити і зрозуміти індивідуальні особливості дітей. Любов, доброзичливість, справедливість, щирість у ставленні до дітей допомагають у вихованні. Проте любов вихователя до дітей не повинна суперечити вимогливості.

Важливу роль відіграє мова вихователя: її правильність, виразність, логічність, образність, конкретність і доступність - необхідні передумови не тільки успішного спілкування з вихованцями, а й успішного формування їхнього мовлення.

Вихователеві дитячого садка необхідно бути спокійним і врівноваженим. Нервовість, окрики дорослих - шкідливо діють на малюків, і не тільки тому, що діти легко збуджуються, а й тому, що вони дуже швидко переймають від дорослих дразливість, неврівноваженість.

Магістральні напрямки перебудови освіти в Україні на принципах особистісно-орієнтованого підходу та педагогіки співробітництва вимагають від педагога дошкільника передусім належних знань психологічних закономірностей розвитку дитини, особливостей становлення її особистості в кожному віковому періоді. Одиницею аналізу розвитку і вихованості дошкільнят має виступати саме психологічний вік зі своєю структурою та динамікою. Зокрема, педагогові належить знати особливості соціальної ситуації розвитку (характерну для кожного вікового періоду систему стосунків дитини з дорослими), усвідомлювати ієрархію видів діяльності у дошкільному дитинстві й значення провідної діяльності — ігрової, знати сутність психологічних новоутворень як досягнень розвитку дитячої особистості загалом.

Але розвиток психіки — процес динамічний і суперечливий. На певному етапі з'являються негативні прояви, кризові стани, пов'язані з новими потребами, бажаннями, зацікавленнями. Тож необхідно бачити ці суперечності в дитячій поведінці, ці труднощі зростання. Саме вони стимулюють саморозвиток дитини, а вихователеві дають змогу визначати головне завдання щодо кожного вікового періоду.

Педагоги-вихователі мають не лише планувати систему педагогічних впливів на дітей, визначати її змістові та дидактичні компоненти, а й передбачати результати цього впливу, які виявляються у психологічних новоутвореннях, в особистісних якостях, здібностях, уміннях та навичках діяльності, в конкретних формах поведінки.