Сторінка
4

Соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти

А. Маркова в оцінці ефективності праці розрізняє об'єктивні, предметно-психологічні показники ефективності (якість, продуктивність) та суб'єктивні показники ефективності, які поряд з іншими, включають зрілість мотиваційно-вольових компонентів, зацікавленість роботою та задоволення від її процесу та результату .

Дієвість мотивації визначається тим, якою мірою внутрішні мотиви людини збігатимуться із запропонованими зовнішніми стимулами.

Спрямованість професійної діяльності вихователів становить наступну ієрархію: на працю, на взаємодію, на себе.

Домінуючою тенденцією мотиваційно-потребнісної сфери є потреба матеріального забезпечення, соціального захисту і визнання. У сучасній умовах професійної праці відсутня можливість самореалізації дорослої людини як суб'єкта життя і професіонала.

Розвиток мотивації підвищення професійної кваліфікації , як центральна умова підвищення особистісного і професійного зростання педагога, ефективності його діяльності - саме це є суспільною проблемою.

Мотивація зростання неможлива, допоки особа повно не задовольнить дефіцитарні потреби, що відповідають чотирьом нижчим рівням мотиваційної ієрархії. Зазначені типи мотивації зумовлюють два способи життя. Дефіцитарне життя — це прагнення задовольнити актуальний дефіцит або вимоги оточення і, отже, стиль життя, зорієнтований на зниження психічної напруги, гомеостаз та імпульсивне задоволення. Натомість буттєве життя характеризується як зусилля або ривок, коли людина, вичерпно використовує свої здібності. За цих обставин особистість переживає щасливі і хвилюючі моменти свого існування, передчуття величності, наповненості . Такий стиль життя переважно характеризує повний розвиток суб'єкта — становлення самоактуалізованої особистості як ідеалізованої соціальної межі становлення людини в суспільстві. За Маслоу, неможливо скласти повний перелік усіх специфічних мотивів, які є «самоактуалізуючими», оскільки кожна особистість володіє тільки їй властивими талантами, здібностями і потенційними можливостями. Існують, швидше, деякі загальні характеристики:, наприклад, поява імпульсу очікується з радістю, приносячи насолоду, через що людина жадає його повторення, а не зупинення; якщо ж імпульс і створює напругу, то приємну. Творець, здебільшого, вітає появу спонукання до творчості, а талановита людина насолоджується, розвиваючи свій талант.

Запобігання невдачам, задоволення потреби спілкування, переборення труднощів хвилює педагогів значно менше, ніж реалізація власних цілей, самостійність у роботі чи одержання позитивних результатів праці.

Сьогодні спостерігається критичний стан у задоволенні, базових фізіологічних і психологічних потреб, як і негативний вплив на професійну поведінку педагогів соціально-економічних чинників життя (невиплата заробітної плати, скорочення штатів та ін.), нових соціальних норм та культурних цінностей.

У високо мотивованих педагогів спостерігається статистично вищий рівень задоволеності власною роботою, краще психічне здоров’я , значно більша виразність застосування майже всіх засобів підвищення кваліфікації, за винятком участі у суспільній діяльності. Загальновизнані засоби подолання труднощів, соматичне здоров'я, психологічний спокій та задоволення організацією не мають статистично значущої різниці у групах педагогів з високим та низьким рівнем підвищення професійної кваліфікації. Але у педагогів з вищим рівнем мотивації підвищення професійної кваліфікації подолання труднощів, проблеми соматичного здоров'я, задоволення організацією мають вочевидь інший психологічний зміст, бо розглядаються під «знаком» більшого задоволення роботою, активного саморозвитку та самоутвердження, кращого психічного здоров'я.

Мотивація підвищення професійної кваліфікації педагогів як одна з форм самоактуалізації особистості найбільше пов'язана з психічним здоров'ям педагогів, рівнем задоволення роботою та оволодінням засобами вдосконалення професійної кваліфікації (самовизначення, саморозвиток та самовираження). Для високомотивованих педагогів порівняно з низькомотивованими має місце статистично значущий вищий рівень задоволення потреб особистісного розвитку, захоплення роботою, вмотивованості праці, використання власного досвіду, задоволення трудовою діяльністю.

Отже, дійсно, мотивація підвищення професійної класифікації педагогів найбільше пов'язана з двома вищими, за класифікацією Маслоу, рівнями внутрішнього мотивування особистості та з безпекою її життя.

Педагоги, задовольняючи свої особисті потреби, краще розуміють необхідність задоволення нових потреб. Водночас насичені потреби не завжди є стимулами (мотиваторами) для зростання зусиль до педагогічної праці. Незадоволені потреби, іноді, навпаки, створюють напружений стан. Якщо через певний час педагог відчуває, що задоволення потреби «Я» ( а тим паче реалізація у професійній діяльності) примушує його очікувати, то він або відчуває незадоволення, або ж знижує рівень своїх домагань. Так, у педагогів з високим рівнем підвищення професійної кваліфікації вищий рівень психічного здоров'я, задоволення роботою, ширші межі застосування різних засобів для підвищення професійної кваліфікації. Тому їх можна віднести до «здорових» людей, спроможних творити здорову цивілізацію. В цьому — неперехідне значення розвитку мотивації педагога до підвищення професійної кваліфікації. Підвищення професійної кваліфікації українського педагога постає для нас як поодинокий випадок «прагнення до самоактуалізації, що розуміється як безперервна реалізація можливостей, здібностей, талантів, повніше визнання первинної природи, як невтомне прагнення до єдності, інтеграції або внутрішньої синергії особистості».

Розвиток особистості педагога є не тільки прогресивне задоволення основних його потреб аж до їх «повного зникнення», а й специфічна форма мотивації зростання над цими потребами. Природно, в процесі професійного зростання педагога переважають різні потреби, які мають строкате мотивування, бо на різних етапах онтогенетичного розвитку особистості змінюється соціальна ситуація, нової якості набувають індивідуальні мотиваційні диспозиції, відбувається процес адаптації педагога до плинних умов праці. Від цього видозмінюється поведінка та діяльність людини. Мотивація педагога до професійного зростання динамічно реагує на всі зазначені чинники. Треба також зауважити: ієрархічні рівні мотивації педагога не є дискретними (перервними) ступенями, оскільки вплив потреб високого рівня на поведінку педагога не обов'язково пов'язаний із задоволенням потреб низького рівня.

Отже, можна зробити такий висновок, що за останні роки до проблеми мотивації професійної діяльності почали звертатися все більше психологів. У численних працях дослідників вказується на тісний зв’язок мотивації праці і показників, що характеризують професійну ефективність працівників.

Соціально-психологічні характеристики вибірки дослідження

Вибірка дослідження формувалася на основі педагогічного персоналу Дитячого виховного закладу № 5 «Пізнайко» м. Луцька. В дослідженні взяло участь 35 працівників дошкільного закладу жіночої статі різного вікового складу.