Сторінка
3
7) свіжість сприйняття;
8) вершинні переживання, здатність відчувати інсайт, осяяння;
9) суспільний інтерес;
10) глибокі міжособистісні стосунки;
11) демократичний характер;
12) розмежування засобів і цілей, тобто такі люди дотримуються певних етичних і моральних норм;
13) філософське почуття гумору;
14) креативність, здатність до творчості;
15) опір окультурюванню – такі особистості володіють автономністю і впевненістю в собі, і тому їх мислення і поведінка не піддаються соціальному і культурному впливу. Оптимальним середовищем, яке сприяє виявленню особистісного потенціалу як дорослих, так і дітей, є демократична, відкрита, емоційно-насичена, позитивна атмосфера творчої співпраці. Для талановитих, самоактуалізованих педагогів дошкільників характерні такі ознаки:
- не мають прізвищ, а лише прізвиська;
- у їхніх робочих кабінетах усі експонати навчають;
- живуть роботою;
- уміють залучити дітей до реалізації своєї ідеї, захопити;
- мають багато девізів, які спонукають відчути радість пізнання;
- у них є свої гуртки дитячому садку;
- уміють радіти успіхам дітей;
- без новизни у них не буває жодного заняття;
- вражають глибиною розкриття теми, оригінальністю засобів впливу, високим рівнем розвитку інтелекту, умінням бачити в учнях творчий потенціал;
- беруть на себе роль каталізаторів думки;
- мають особливу стратегію сприйняття проблемних ситуацій і широкий спектр їх вирішень.
Можемо з впевненістю стверджувати, що навколо творчих вихователів зростають творчі особистості. Такі вихователі вміють бути авторитетним зразком, еталоном у плані творчих дій для вихованців, вони знають як знайти проблему, закріпити інтерес до неї дітей, визначити розмах дитячої фантазії, своєчасно оцінити творчий пошук на занятті і підібрати оптимальні завдання для розвитку.
Наукові підходи до визначення поняття мотивація
Одна із самих ранніх теорій мотивації була запропонована грецьким філософом Аристотелем. Аристотель вважав, що мотивація являється результатом функцій «захоплень», яка завжди була пов’язана з якимось результатом або метою.
Привести у дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо лише шляхом певного впливу на неї управляючого органу або особи. Необхідні певні інструменти впливу на елементи системи, щоб вона почала своє функціонування. Одним із таких інструментів є мотивація. Для того, щоб ефективно рухатися на зустріч меті, керівник має не тільки спланувати і організовувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.
Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.
Психологічний словник дає наступне визначення поняття мотивації: мотивація – це система спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість.
Серед різних психологічних шкіл своєрідне розуміння мотивації належить гуманістичній школі, яскравим представником якої є Абрагам Маслоу. Однією з фундаментальних тез його теорії є твердження про необхідність вивчення людини як єдиного, унікального, організованого цілого. Тому в його ієрархічній концепції потреб мотивація впливає на людину загалом, а не тільки на окремі частини організму або прояви поведінки . Маслоу вважав, що люди мотивовані для пошуку особистих цілей, і це робить їхнє життя значним та осмисленим. Мотивацію поведінки він пояснює виходячи не із статичної природи особистості, а з умов її розвитку, тобто «якою вона повинна бути» і які шляхи розвитку її «самостійності». В цьому і полягає перехід від потреб «нужди» до потреб «зростання». Під «нуждами» автор концепції розуміє потреби нижчих рівнів (базові), а вищий рівень — це потреби «зростання».
Мотивація, як правило, означає «силу, стимул або вплив», які спонукають особистість або її організм діяти або реагувати.
Існує ще й така думка, що мотивація – це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, а й пронизує більшість сфер психічної активності.
На думку одних авторів, мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху. Інші автори під мотивацією розуміють усе те, що активізує діяльність людини. Для ще інших мотивація – надія на успіх і побоювання невдачі. Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб. Мотивацію визначають і як стан особи , що характеризує рівень активності і спрямованості дії людини в конкретній ситуації.
Термін «мотивація» використовують у різних галузях психологічної науки при вивченні причин і механізмів поведінки людини. Хоч мотивація є відносно стійкою системою домінуючих мотивів діяльності і поведінки, про- те вона не постійна протягом всього життя людини. На різних вікових етапах мотивація має свої особливості, пов’язані зі зміною провідних видів діяльності, соціальної ситуації розвитку, зміною умов життя і планів людини. Правомірним є твердження, що найактивніша роль у процесі мотивації належить потребам , інтересам , цінностям людини та зовнішнім факторам-стимулам. З огляду на вищенаведене можна вже сформулювати більш деталізоване визначення мотивації.
Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини. В загальному можна сказати, що в психологічній літературі поняття «мотивація» трактується не однаково, хоч більшість визначень багато в чому схожі.
Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація – це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення. З’ясовуючи сутність і природу мотивації, маємо усвідомлювати, що йдеться передовсім про процес, який відбувається в самій людині і спрямовує її поведінку в конкретне русло, спонукає її поводитись у конкретній ситуації в певний спосіб.
Мотивація професійного розвитку педагога
Що значимий мотиваційний фактор професійної діяльності недостатньо використаний у системі дошкільної освіти.
Проблема детермінації поведінки людини завжди привертала увагу дослідників різних галузей знань. Серед основних характеристик, які спонукають людину до активності в різних сферах життя, є — мотиваційні. Як відомо, результати, яких людина досягає у житті, на 20—30 % залежать від інтелекту, а на 70-80 % - від мотивів, які регулюють її поведінку (В. Мясищев). Мотиваційні характеристики присутні у професійній діяльності людини. Саме мотивація фахівця впливає на його професіоналізм, продуктивність та ефективність діяльності.
У професіоналізмі виокремлюють дві складові : стан мотиваційної сфери професійної діяльності людини і стан операційної сфери професійної діяльності.