Сторінка
1
В сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально–економічному середовищі, рівень освіти, її вплив на особистісний розвиток дитини значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання.
Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати деяким основним методологічним вимогам (критеріям технологічності).
Концептуальність. Кожній педагогічній технології повинна бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, психологічне, дидактичне та соціально педагогічне обґрунтування досягнення освітньої мети.
Системність. Педагогічні технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин, цілісність.
можливість управління. Передбачає можливість діагностичного ціле покладання, планування, проектування процесу навчання, поетапну діагностику, варіювання засобами та методами з метою корекції результатів.
Ефективність. Сучасні педагогічні технології існують в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти.
Відтворюваність. Можливість використання (повторення, відтворення) педагогічних технологій в інших ідентичних освітніх закладах іншими суб’єктами.
Візуалізація. (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної та електронно-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників.
Сьогодні в Україні існують паралельно традиційна і інноваційна освіта. Я намагаюсь використовувати обидві і крім традиційних технологій використовую у своїй роботі й інноваційні.
На що зорієнтований вчитель? На обов’язкове виконання програми, яка визначає не тільки однаковий зміст, обсяг, а й навіть темп засвоєння інформації та способи її обробки
Тому я крок за кроком намагаюсь долати шлях від орієнтації на предметні знання до оволодіння над предметними уміннями, формуючи в учня внутрішню готовність до прийняття рішень, застосування набутих знань у будь-яких ситуаціях. І головною особою у цьому процесі стає учень.
Освіта XXI ст це освіта для людини. Її стрижень-розвиваюча, культуро-творча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни.
Забезпечити реалізацію цих вимог має особистісно-зорієнтована освіта. Спектр методик і технологій: вольфдорська педагогіка, технологія само розвивального навчання, колективний спосіб навчання, ігрові технології, методика Марії Монтессорі, технологія модульного та модульно-розвивального навчання, проектні технології, розвивальне навчання, технологія рівневої диференціації М. Гузика, адаптивна система навчання А. Гриницької, технології проблемного навчання, сугестивні технології, продуктивна освіта, особистісно-орієнтоване розвивальне навчання. інтерактивні технології та інші.
Крім технологій особистісно-орієнтованого навчання виділяють наступні групи педагогічних технологій. Традиційні педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління і організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення та конструювання матеріалу; окремі предметні педагогічні технології; альтернативні технології; педагогічні технології розвиваючого навчання та педагогічні технології авторських шкіл.
Групові (колективні) технології застосовувалися ще в середні віки Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, за якої навчання здійснюється в процесі спілкування між учнями (взаємонавчання) у групах.
Технології індивідуалізації процесу навчання.
Організація навчально виховного процесу при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі навчання. Індивідуальне навчання - форма, модель організації навчального процесу при якому: 1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем; 2) один учень взаємодіє лише засобами навчання (книги, комп’ютер, тощо) Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та типи навчальної діяльності дитини до її особистості, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за цього рухом від навчання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність учня і вчителя.
В сучасній педагогічній практиці є такі технології індивідуального навчання:
проектний метод;
технологія продуктивного навчання;
технологія індивідуального навчання;
адаптивна система навчання;
навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчання.
Ігрові технології навчання.
Технології ігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру(ігрове моделювання явищ, проживання ситуації).
Види ігор:
Навчальні, тренувальні, узагальнюючі;
Пізнавальні, виховні, розвиваючі;
Репродуктивні, продуктивні, творчі.
Організація та види самостійної роботи на уроках математики та в позаурочний час
Серед методів, які спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності учнів, важлива роль належить самостійній роботі. Термін самостійна робота вживають у різних значеннях. Часто так називають окремі уроки, присвячені самостійному розв'язуванню задач, які дуже схожі на контрольні роботи. Але це тільки один з видів самостійної роботи, причому не основний.
У термін «самостійна робота» ми вкладаємо значно ширший зміст, відноситимемо сюди і самостійне вивчення теорії за підручником, і самостійне доведення теорем, і самостійне розв'язування задач, виконання різних завдань: тестів, математичних диктантів, лабораторних робіт, практикумів, семінарів, розгадування вікторин, участь в КВК, математичних олімпіадах, конкурсах, турнірах, круглих столах, дискусіях, проектах, ЗНО і ДПА. Самостійну роботу учнів слід розглядати як метод навчання, як освітню технологію.
Навчатись можна не тільки з слів учителя, не тільки під час колективного розв'язування задач і вправ, а й самостійно. В умовах звичайної загальноосвітньої школи корисно час від часу пропонувати учням різні види самостійної роботи.
Працюючи самостійно, учні, як правило, глибше вдумуються в зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджують свою увагу, ніж це звичайно буває при поясненнях учителя або розповідях учнів. Тому знання, уміння і навички, набуті учнями в результаті добре організованої самостійної роботи, бувають міцнішими і ґрунтовнішими. Крім того, у процесі самостійної роботи в учнів виховується наполегливість, увага, витримка та інші корисні якості.