Сторінка
1

Виховна система В.О.Сухомлинського

Держава не може існувати без культури. Культура має неповторне національне обличчя. Якщо українська культура не буде цікавити нас то, звичайно, не цікавитиме і цілий світ. Тому ми повинні цілеспрямовано розширяти сучасну професійну культуру і створювати функціональний простір для української культури в містах і селах, нарощувати присутність культуротворчого потенціалу.

Відновити цілісність людини, визволити світ від властивих йому суперечностей, здійснити тим самим головне завдання культури, може лише мистецтво, яке згладжує протилежності між фізичним і духовним життям людини. А ціль мистецтва полягає у тому, щоб приносити людям задоволення, яке на відміну від інших задоволень називається «естетичним», «витонченим», «благородним». Мистецтво володіє тією вічною цінністю і вічним змістом, що у всі часи є незмінним. Мистецтво є пізнання сутності світу, його магічної сили, що викликають неповторні почуття і переживання. Відомо, що твори мистецтва відносяться до вищих духовних благ.

Прогрес у мистецтві міцно пов'язаний з історією, соціальною динамікою і визначається взаємодією людини з природою, взаєминами людини у суспільстві, економічною ситуацією у державі, потребами соціуму, характером користування цінностями, в тому числі й духовними.

Інтерес до теоретичних ідей минулого є однією з прикмет зрілості науки, усвідомленою готовністю осмислити історію з позиції сучасності. На привеликий жаль, нерідко виявляється, що в арсеналі минулого знаходиться немало відкриттів та ідей, справжня актуальність яких розуміється лише з бігом часу.

Одне з важливих завдань загальноосвітньої школи – формування духовності людини, зокрема розвиток її естетичних відчуттів. У період розбудови української національної школи представники педагогічної науки та практики звертаються до проблеми музичного виховання дітей. У розв'язанні цієї проблеми надзвичайно важливого значення набувають педагогічні ідеї видатного українського вченого-педагога Василя Олександровича Сухомлинського (1918–1970).

Значне місце в його педагогічній спадщині посідає музичне виховання як невід'ємна частина формування духовної культури школярів.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Виховна система В.О. Сухомлинського та її відображення у практиці викладання музики в загальноосвітній школі».

Об’єкт дослідження – освітній та виховний процес в початковій школі.

Предмет дослідження – виховна система В.О. Сухомлинського.

Мета дослідження – показати ефективний вплив виховної системи В.О. Сухомлинського на формування естетичних почуттів у молодших школярів.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

розглянути теоретичні аспекти мистецького виховання в педагогічній науці;

2) дослідити основні аспекти виховної системи В.О. Сухомлинського в сучасній школі;

розглянути погляди Василя Сухомлинського на музичне виховання молодших школярів.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Зміст та завдання викладання мистецтва в початковій школі

Основна мета мистецького виховання – формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до мистецтва, світоглядні уявлення, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, виховувати потребу й здатність до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення.

Цілі вивчення мистецтв у загальноосвітній школі дещо відрізняються від цілей навчання в спеціалізованих мистецьких закладах і полягають і акцентуванні насамперед світоглядно-виховних аспектів, у формуванні художньо-образного мислення. Засвоєння мови мистецтв (так званих засобів виразності), форм, жанрів, стилів, а також інших теоретичних знань і технологічних умінь є конче потрібним засобом, інструментом духовного осягнення змісту мистецьких цінностей, але не може розглядатись як самоціль.

Основні завдання викладання мистецтва в початковій школі включають:

а) освітні:

• засвоєння початкових знань, основних понять, елементарних уявлень про види і жанри мистецтв, особливості художньо-образної мови музичного та візуального мистецтва у взаємозв'язках із синтетичними мистецтвами (хореографією, театром і кіномистецтвом);

• розширення художньо-естетичного досвіду, опанування елементарних художніх умінь та навичок у практичній діяльності;

• набуття початкового досвіду «творении художніх образів у процесі власної елементарної творчості;

б) виховні:

• виховання в учнів естетичного ставлення до дійсності та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва;

• виховання елементарних світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій, розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним та культурним середовищем, життєдіяльністю людини, сучасною технікою, засобами масової інформації;

• виховання здатності сприймати, інтерпретувати й оцінювати художні твори, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки;

• виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до вікових можливостей;

в) розвивальні:

• збагачення емоційно-почуттєвої сфери;

• розвиток художніх і загальних здібностей;

• стимулювання художньо-образного мислення, проявів уяви та інтуїції; формування універсальних якостей творчої особистості.

Ефективному опануванню специфіки художньо-образної мови кожного з видів мистецтва, з одного боку, і розумінню його поліфонічної цілісності з другого, сприяє також інтеграція елементів змісту на основі єдності універсальних художньо-естетичних категорій – «ритм», «контраст», «симетрія», «композиція», «розвиток» тощо. Учителі, які розробляють авторські технології, добирають до орієнтовної тематики відповідні твори для сприймання мистецтв, завдання для художньо-творчої діяльності, фрагменти вистав, кінофільм.

Таким чином, у типовій програмі циклу «Мистецтво» інтеграція знань та уявлень учнів може здійснюватися на таких рівнях:

– духовно-світоглядному (через спільний тематизм, що відбиває фундаментальний зв'язок усіх видів мистецтва з життям);

– естетико-мистецтвознавчому (через спільність або спорідненість мистецьких понять, універсальність естетичних категорій);

– психолого-педагогічному (через педагогічні технології уроків різного типу).

Методична система, що забезпечує реалізацію закладених у зміст програми ідей, спрямовується на розвиток таких якостей учнів, як ініціативність, активність, самостійність, критичність мислення; на створення умов для самореалізації та самовдосконалення і самовиховання.

Отже, мистецьке виховання – складна багаторівнева структура, основою якої є естетична свідомість, емоційно-почуттєва сфера і художньо-творча діяльність учнів. Метою їхнього естетичного виховання є доведення естетосфери до рівня, необхідного для повноцінного життя у ціннісній ієрархії музичної культури, що передбачає закономірний процес руху від простіших форм естетичної практики до більш досконалих її виявів.