Сторінка
2

Виховна система В.О.Сухомлинського

Творчий розвиток учнів початкової школи засобами мистецтва

Мистецтво має особливий предмет пізнання – ставлення до реального світу і, відповідно, особливий тип мислення – емоційно-образний для пізнання цієї сфери. Настав час нарешті зрозуміти, що ніякими, дисциплінами згаданої сфери не опанувати. В даній ситуації має діяти інша дидактика – дидактика художня, де і зміст, і методи викладання предметів мистецтва не можуть і не повинні бути суто науковими.

Зараз у загальній освіті мають бути представлені різні види мистецтва, що є необхідними для реалізації головної функції в житті суспільства: формування емоційних критеріїв особистості як стимулу до дії, тобто відчування сенсу життя.

Роль мистецтва в розвитку творчих можливостей учнів різних вікових груп неодноразово підкреслювали Д. Джола, В.Євдокимов, Д. Кабалевський, В. Лозова, Г. Троцко, Г. Шевченко, А. Щербо. Проблемі естетичного виховання школярів засобами музики, формування естетичних потреб, ідеалів, смаків, музично-естетичних інтересів, розвитку творчих здібностей присвячені праці сучасних українських музикантів-педагогів А. Болгарського, Б. Бриліна, О. Дем'янчука, І. Зязюна, Л. Коваль, О. Кузнєцової, Г. Падалки, О. Ростовського, О. Рудницької та ін.

Д. Кабалевський, автор концепції музичного виховання дітей, покладеної в основу сучасної програми з музики для шкіл України, головним напрямом навчання вважає формування музичної культури школярів, як частини їхньої духовної культури.

Творчий розвиток учнів передбачає:

• нетрадиційне формування цілей уроку музики. Замість відомої схеми «знання – уміння – навички» слід орієнтуватися на розвиток культури мислення, почуттів, поведінки суб'єкта навчання. Такий підхід визначається формулою «знання – уміння – розвиток», де розвиток є певним «духовним продуктом», кінцевим результатом навчання учнів. Отже, мета музичного виховання – розвиток почуттєвої та інтелектуальної сфери особистості на основі здобутих знань;

• нетрадиційну побудову змісту навчання, зокрема, презентацію музичного матеріалу;

• визначення спеціальних методів навчання музики, серед яких найбільш продуктивний метод моделювання процесу творчості.

Головною метою вивчення музики в школі вважаємо не підготовку фахівця-музиканта, а всебічний загальний і культурний розвиток дитини. Жоден урок із будь-яких предметів не дає стільки позитивних результатів, як добре підготовлене й проведене заняття з музики. Недарма ж, у стародавніх греків музика вважалася обов'язковою для здорового духовного життя людини.

Світова педагогічна думка, а також психолого-педагогічні дослідження дозволяють зробити важливий висновок, що там, де є постійні заняття музикою, ґрунтовнішими стають знання учнів з усіх навчальних предметів, формується творчий підхід до розв'язання будь-яких завдань тощо.

На уроках музики добре розвивається творча думка учнів. Народні пісні, їх поетична краса, мелодійсність, зрозумілий і простий текст привчають дітей до поетичних і точних висловлювань. Розвиток слуху на уроках музики сприяє кращому вивченню іноземних мов, а використання рухомих вправ впливає на покращання здоров'я, вироблення стрункої постави і правильного дихання. Уроки музики також служать відпочинком для учнів, які завдяки цьому менше втомлюються, а отже, підвищується їх працездатність, покращується дисципліна.

При викладанні музики необхідно дотримуватися трьох головних («золотих») правил дидактики:

1) кожне музичне поняття (ритмічне або звуковисотне) усвідомлюється через використання так званого аудіо-візуально-моторного методу (чути – бачити – рухатися);

2) усвідомленню кожного музично-теоретичного поняття передує практичне ознайомлення з ним:

3) усі музично-теоретичні поняття вивчають, порівнюючи їх одне з одним і роблячи це не відокремлено, а в поєднанні всіх складових.

Хоча зрозуміло, що емоційне сприймання музичного твору є надзвичайно важливим, проте, без музичної грамотності учні повною мірою не зможуть аналізувати, розуміти і сприймати музику. При цьому важливо не забувати, що серед використовуваних методів головним є метод гри.

Учителі музики також вважають своїм завданням розвивати не тільки музичні здібності дитини, а й формувати її як особистість загалом.

Для вдосконалення системи музичного виховання важливо широко використовувати народну музику, систему розвитку музичного слуху, навчання співу з нот, виявляти високий рівень виконавської культури.

Піднесення ролі хорового мистецтва, вивчення і практичне застосування різних методик музичного виховання – все це сприяє поліпшенню музичного виховання в багатьох навчальних закладах України.

Відповідно до орієнтацій «Державного стандарту загальної школи» та основних положень сучасної науково-педагогічної концепції про взаємодію та інтеграцію різновиду мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів саме образотворче мистецтво і музика виступають провідними освітніми компонентами.

Специфіка образотворчого мистецтва і музики як навчальних предметів полягає у тому, що вони комплексно, гармонійно впливають на почуття, інтелект і волю дитини, сприяють формуванню творчої самобутньої особистості. Цей факт пояснюється тим, що якраз у процесі малювання і музичної діяльності діти молодшого шкільного віку отримують комплекс емоційно-почуттєвих вражень, необхідних для розвитку психічних процесів та природжених здібностей, задовольняють потребу в активній діяльності, самовираженні й самоствердженні у навколишньому світі. Образотворче мистецтво спонукає дитину до специфічного образного пізнання дійсності, яке виявляється в умінні спостерігати, помічати, аналізувати форму, об'єм, пропорції, колір, але водночас зберігати цілісне уявлення. Під час практичної діяльності, що є домінантою уроку образотворчого мистецтва, діти відтворюють своє власне бачення дійсності, передають різними засобами (формою, кольором, лінією) свій емоційний стан, залучаючи мислительні процеси, даючи простір дитячій уяві, фантазії.

Уроки мистецтва з однієї теми в початковій школі можуть і мають бути різними, по-своєму унікальними, це – своєрідний педагогічний твір, міні-вистава, художньо-педагогічне дійство. Такі уроки передбачають атмосферу вільного спілкування вчителя з учнями, створення ситуації художнього уподібнення, коли активно використовується життєвий досвід дитини, її емоційні та чуттєві переживання, від уроку до уроку формується поняття художнього образу і посильного, але усвідомленого його втілення у власній художній діяльності молодшого школяра.

Загальна характеристика виховної системи В.О. Сухомлинського

В.О. Сухомлинський писав: «Творчість дітей – своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самотворення, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність неможливо охопити якимись правилами, єдиними і обов'язковими для всіх».

Потужним потенціалом для творчого розвитку учнів початкової школи, як відомо, є мистецтво. Завдяки своїй універсальності воно впливає на розвиток інтересів, уявлень учнів, їхнього образного мислення, емоційності, на оволодіння мовою мистецтва як засобом вираження – свого ставлення до тих чи інших явищ життя.