Сторінка
6

Виховна система В.О.Сухомлинського

Однією з фундаментальних проблем, піднятою Сухомлинським, є питання виховання інтересу до музики, захопленості нею. Зробити спілкування з музикою духовною потребою школярів, навчити дітей розуміти музику – це означає, насамперед, пробудити до неї інтерес. Василь Олександрович неодноразово підкреслював, що навчальний процес, а особливо музичні заняття, потрібно будувати на інтересі та збудженні бажання вчитися: «Джерело бажання вчитися – в самому характері дитячої розумової праці, в емоційному забарвленні думки, в інтелектуальних хвилюваннях. Якщо це джерело виснажиться, ніякими прийомами не примусити дитину сидіти за книжкою».

Одним з важливих засобів пробудження інтересу до навчання він вважав творчий характер застосування активних методів роботи на уроці. Особливу увагу він звертав на активізацію розумової діяльності учнів під час занять, зокрема, музичних. Музика пробуджує фантазію дитини, загострює сприйняття навколишнього світу, поглиблює уявлення про предмети та явища, тобто активізує творчі сили розуму. «Без музичного виховання не можливий повноцінний розумовий розвиток дитини».

Із багаторічного досвіду спостережень педагог зробив висновок, що музика пробуджує»… енергію мислення навіть у найінертніших дітей. Здавалося, вона вливає в клітини мислячої матерії якусь чудодійну силу. В цьому піднесенні розумових сил під впливом музики я бачив емоційне джерело мислення».

Ми торкнулися лише деяких аспектів досвіду В. Сухомлинського з музичного виховання. Творчий спадок видатного українського вченого-педагога актуальний і в наш час. Це підтверджується і тим, що більшість його положень знайшли подальшу реалізацію в змісті програм з музики для загальноосвітніх шкіл.

Робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки – виховна система В.О. Сухомлинського та її відображення у практиці викладання музики в загальноосвітній школі. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою в школі дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Мистецьке виховання – складна багаторівнева структура, основою якої є естетична свідомість, емоційно-почуттєва сфера і художньо-творча діяльність учнів.

2. Основна мета мистецького виховання – формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до мистецтва, світоглядні уявлення, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, виховувати потребу й здатність до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення.

3. Магія впливу мистецтва в тому, що людина довіряє авторитету митця. Вона сприймає його позицію як санкцію, як пораду, як дозвіл. Виховна сила мистецтва, зрештою, не вичерпується впливом авторитету, який завжди присутній. Вона також у самій природі мистецтва, що переважною мірою адресується не тільки і не стільки розуму, а насамперед безпосередньо душі людини, а надто, коли йдеться про такі види мистецтва як малярство, музика тощо. Людина сприймає мистецтво своїми почуттями і об нього їх розвиває. Дія мистецтва на людину не може бути описаною технологічно. Вона утаємничена. Бо таємницею є сама людська душа.

4. Музичне виховання В. Сухомлинський розглядав у тісному зв'язку з вихованням громадянина – моральним, розумовим, естетичним. Найвищу мету музичного виховання підростаючого покоління у школі важко обґрунтувати точніше і простіше як це зробив Василь Олександрович: «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини». Сухомлинський вважав, що дуже важливим є вміння слухати і розуміти музику як одну з елементарних ознак естетичної культури.

5. Вивчаючи спадщину В.О. Сухомлинського, ми знаходимо цікаві думки про засоби, прийоми і методи підготовки учнів до естетичного сприймання мистецтва. Навколишня природна аура готує і надихає дитяче серце приємними переживаннями стосовно того чи іншого музичного твору.

6. Засобами музики у молодших школярів виховують вольові якості характеру творчі здібності, художній смак, самостійність, ініціативність, ознайомлюють з особливостями художньої мови, формують естетичні почуття (відчуття краси, захоплення, милування), навички етико-оцінних суджень та культуру бачення (встановлення відношень красивого і потворного, «подобається» і «не подобається»), збагачують духовний світ дитини.

7. Музика пробуджує фантазію дитини, загострює сприйняття навколишнього світу, поглиблює уявлення про предмети та явища, тобто активізує творчі сили розуму. «Без музичного виховання не можливий повноцінний розумовий розвиток дитини».

8. Використовуючи досить скромні музичні засоби, В. Сухомлинський в роботі з дітьми досягав такого естетичного рівня, якого не завжди досягають великі музиканти-виконавці з підготовленими слухачами. У цьому виявилась творча обдарованість вченого, вміння оцінити всю глибину та естетичну цінність найскромнішої невеличкої п'єси, народної пісні чи творів світового музичного мистецтва.

9. Належне ставлення В. Сухомлинського до шкільних занять з музики обумовлюється не тільки тим, чому вчать, але і тим, як вчать. Адже тут важлива роль надається вчителю. У зв'язку з цим виключну цінність для вчителів набувають думки, поради, рекомендації В. Сухомлинського. Він надає великого значення дієвості слова. Недолік вчителя, якщо він не; вміє вибрати зі скарбниці рідної мови саме ті слова, які необхідні, щоб знайти шлях до серця дитини.