Сторінка
5

Виховна система В.О.Сухомлинського

У своїй педагогічній діяльності Сухомлинський завжди пов'язував музику (в широкому та багатогранному розумінні) з життям. Найважливіше завдання під час сприйняття музичних, творів, стверджував педагог, є надавання можливості відчути, «що джерелом краси музики є: краса навколишнього світу».

Проблемі взаємовідношення музичного мистецтва з життям В. Сухомлинський надавав неабиякого значення. Незважаючи на те, що він вирішував цю проблему через програмну музику, що являє собою дискусійне питання в музикознавстві та в педагогіці, цінним є його принципове положення про те, що розуміння зв'язку музики з життям – необхідна умовах для активного сприйняття музики.

Саме такі переконання спрямовували педагога в залученні дітей до музики про природу. За його рекомендаціями, перед знайомством! учнів із програмними музичними творами необхідно дати їм можливість відчути віч-на-вічі чарівну музику природи,»… яка є найважливішим джерелом емоційного забарвленим слова, ключем до розуміння і переживання краси мелодії».

Такі поради мають і теоретичну, і практичну цінність. Вони дають можливість підготувати учнів до сприймання мистецтва в асоціативному відчутті до навколишнього світу. Діти, слухаючи музику, розпізнають виконавців «природного оркестру» ї разом із учителем знаходять схожі тембри та відтінки, притаманні музичним інструментам.

Вивчаючи спадщину видатного педагога, ми знаходимо цікаві думки про засоби, прийоми і методи підготовки учнів до естетичного сприймання мистецтва. Навколишня природна аура готує і надихає дитяче серце приємними переживаннями стосовно того чи іншого музичного твору. «Недалеко від школи прекрасний куток. Вечірнє небо тут відбивається в дзеркальній поверхні ставу, з лугу долинає спів пташок; дзвінкою піснею коники зустрічають вечірню прохолоду. Тут ми кілька разів слухали музику природи перед тим, як розучити пісню українського композитора Я. Степового «Зоря моя вечірняя». В цій пісні ^прекрасно передано сприймання краси вечірньої зорі. В її мелодії діти уловлювали музику, яка зачаровувала їх тихими літніми вечорами. Тут же, в цьому куточку, ми розучили пісню. Дітям хотілося співати».

З наведеного уривку видно артистичний талант педагога-новатора, який за допомогою простих слів перетворює урок у чарівне дійство. Такий прийом поступового введення учнів у світ музики можуть застосувати вчителі. Педагог вважав, що повноціннішим є сприймання музичного твору з використанням «природного фону», тобто музики природи: «Людина стала людиною, коли почула шелест листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків жайворонка в бездонному літньому небі, шелест сніжинок і завивання завірюхи за вікном, ласкавий плескіт хвилі й урочисту тишу ночі – почула і, затамувавши подих, слухала сотні і тисячі років чудову музику життя. Умій і ти слухати цю музику, умій милуватися красою».

Василь Олександрович дуже часто пропонував своїм вихованцям мандрівки у «світ краси». Мета цього засобу полягала у створенні певних умов для сприймання неповторної краси навколишнього світу: «Кожна людина освоює і красу природи, і музичну мелодію, і слово. І це освоєння залежить від її активної діяльності, під якою ми розуміємо працю і творення, думку і почуття, які сприймають, створюють і оцінюють красу. Чим більше в природі предметів, олюднених емоційним сприйманням, пережитих як краса навколишнього світу, тим більше краси бачить людина навколо себе, тим більше хвилює, зворушує її краса. – і створена іншими людьми і первозданна, нерукотворна».

Учні, які постійно спілкуються з природою, відчувають себе невід'ємною, часткою природної краси, що стала виміром їхнього духовного життя, це спонукає до глибинного проникнення та переживання через знайомство з творами різних жанрів мистецтва, а також, музикою.

Сухомлинський підкреслював, що моральні та громадянські якості майбутнього члена суспільства формуються саме змалку, тому музичне виховання необхідно починати з раннього дитинства, а також продовжувати у шкільні роки. На основі власного багаторічного досвіду він писав, «що людина опановує І рідну мову, і азбуку музичної культури – здібність сприймати, розуміти, відчувати, переживати красу мелодії – тільки в роки дитинства. Те, що упущено в дитинстві, дуже важко, майже неможливо, надолужити в, зрілі роки».

Вражає те, що, використовуючи досить скромні музичні засоби, В. Сухомлинський в роботі з дітьми досягав такого естетичного рівня, якого не завжди досягають великі музиканти-виконавці з підготовленими слухачами. У цьому виявилась творча обдарованість вченого, вміння оцінити всю глибину та естетичну цінність найскромнішої невеличкої п'єси, народної пісні чи творів світового музичного мистецтва.

Усі висловлювання педагога про музичне виховання дітей молодшого шкільного віку пронизує думка про те, що дитина цього віку – «піддатливий матеріал» для виховання. Це його положення мало принципово важливе значення тоді, коли в суперечках, які велись у 60-ті роки, можна було зустріти заперечення проти слухання музики в початковій школі. Дослідження проблем дошкільного виховання,» проведені за останні роки, показали, «що вже в ранньому дитинстві закладаються основи сприйняття. Нехтуючи цим віком, ми створюємо додаткові труднощі у справі музичного виховання».

Однією із складових національної системи виховання є музичне виховання, яке спирається на невичерпні можливості навколишнього світу, народного і професійного мистецтва. Важливе значення у музичному вихованні має фольклор українського народу, в якому відображено шляхи його культурно-історичного розвитку.

Фольклор розглядається як синтез багатьох жанрів народного мистецтва, нерозривно пов'язаних між собою. Розглядаючи розвиток музичного виховання підростаючого покоління за кордоном, бачимо, як будуються програми з музики на народній, національній основі. Яскравим прикладом інноваційного підходу до музичного виховання є Зальцбурзька школа дитячого елементарного музичного виховання у Моцартеумі, що створена видатним австрійським педагогом, музикантом, композитором Карлом Орфом, педагогічні ідеї якого базуються на втіленні фольклору в початкове музичне виховання. Система музичного виховання Карла Орфа пов'язана зі співом, рухом тіла та музикуванням в їх синтезі. Наша вітчизняна система музичного виховання ще поки не знайшла своєї завершеної системи музичного виховання, хоча маємо свої традиції, звичаї, неповторно чудові народні пісні, оригінальні твори видатних українських композиторів і вітчизняні оригінальні методики музичного виховання педагогів-композиторів, таких як Б. Яворський, М. Леонтович, К. Стеценко, М. Колесса, В. Верховинець, С. Русова. їхня педагогічна творчість, не знайшла належного втілення в шкільну програму, але найкращі їхні ідеї та деякі аспектні методик музичного виховання дітей запозичені та розвинені в передових країнах Європи таї Америки.

Належне ставлення В. Сухомлинського до шкільних занять з музики обумовлюється не тільки тим, чому вчать, але і тим, як вчать. Адже тут важлива роль надається вчителю. У зв'язку з цим виключну цінність для вчителів набувають думки, поради, рекомендації В. Сухомлинського. Він надає великого значення дієвості слова. Недолік вчителя, якщо він не; вміє вибрати зі скарбниці рідної мови саме ті слова, які необхідні, щоб знайти шлях до серця дитини. Як зробити, щоб учень був чутливий до слова? Слово повинно бути змістовним; та мати емоційне забарвлення. Щоб слово спонукало, воно повинно залишити слід у думках та душі вихованця. Не кожному вдається сказати про музику так коротко та ємно, як сказав В. Сухомлинський: «Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів». Сучасному педагогу необхідно майстерно володіти словом як найважливішим носієм інформації від учителя до учня, щоб навчити дітей розуміти музику. Ці твердження Сухомлинського підказують учителю, як зробити вплив музики на дитячі серця плідним. Від особистості вчителя, його методів, підкреслює він, залежить дуже багато в навчально-виховному процесі.