Сторінка
1
Стан здоров’я є показником духовного, соціально-економічного й людино-біологічного добробуту населення, рівня цивілізованості країни. Гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування стійких мотивацій до здорового способу життя, позитивної соціальної поведінки. Державні національні програми «Діти України» та «Освіта» (Україна ХХІ століття), «Національна доктрина розвитку освіти» одним із головних завдань закладів освіти визначають збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я школярів, формування в них умінь і навичок здорового способу життя. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання.
Вчені й практики підкреслюють, що шкільні роки є головними і значущими в житті дитини, створюючи передумови для розвитку організму і особистості школяра. Проте, за час навчання в школі учні не лише отримують знання, вони «втрачають» своє здоров’я. В цьому зв’язку загальноосвітні школи розробляють оздоровчі стратегії, які спрямовані на створення умов для збереження фізичного здоров’я учасників освітнього процесу.
Тому одним із головних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування в учнів свідомого ставлення до свого життя, яке неможливе без наявності соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності. Здорове молоде покоління – це запорука стабільного розвитку держави, один із чинників її позитивного міжнародного іміджу.
Актуальність проблеми. Для сучасних досліджень здоров’язберігаючих проблем характерний різноаспектний підхід. Філософський та соціальний напрями відображено в працях А. Бойко, Н. Гундарева, В. Крюкова, Ю. Лисицина, О. Сахно. Напрями валеологічної обізнаності описано в працях Т. Бойченко, Є. Буліча, М. Гамезо, В. Горащука, Т. Кириченка, С. Юрочкіної. Вплив ціннісних орієнтацій на здоровий спосіб життя та психолого педагогічні умови формування цього феномену вивчали Г.Власюк, Г. Кривошеєва, С. Лапаєнко, І. Медчук, В. Оржеховська, С. Свириденко, А. Сологуб. Нові соціально-педагогічні здоров’язберігаючі технології пропонують В. Беспалько, П. Гусак, Н. Заверико, Н. Зимівець, В. Петрович, Л. Сущенко та інші.
Також поділяються думки багатьох педагогів-класиків (В. Бехтерева, П. Каптерева, Я. Коменського, П. Лесгафта, Г. Песталоцці, М. Пирогова, Ж. − Ж. Руссо, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Френе, Р. Штайнера та ін.), так і сучасних науковців (В. Бобрицької, Є. Вайнера, Т. Волченської, Г. Зайцева, Е. Казіна, О. Іонової, Ю. Науменка, О. Савченко, Г. Серікова, С. Серікова, Т. Савустьяненко та ін.) стосовно того, що розв’язання проблеми забезпечення збереження й формування здоров’я дитини лежить у площині побудови навчально-виховного процесу відповідно до цілей і принципів гуманістичної освіти.
Тому важливим завданням школи є збереження здоров’я та його зміцнення, і соціально-педагогічне забезпечення відіграє в цьому велику роль та в умовах сьогодення повинно постійно змінюватись та вдосконалюватись. Цим і зумовлений вибір теми нашого дослідження «Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи».
Об'єкт дослідження – процес здоров’язберігаючої діяльності школи.
Предмет дослідження – завдання та функції соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи.
Мета дослідження – дослідити здоров’язберігаючу діяльність школи та визначити основні теоретико-методологічні засади соціально-педагогічного забезпечення школи щодо збереження здоров’я учнів.
Завдання дослідження:
1. Вивчити стан досліджуваної проблеми у науковій літературі.
2. Здійснити якісний аналіз соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності школи.
3. Розробити експериментальну програму соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи.
Методологічні та теоретичні основи дослідження. Методологічною основою нашого дослідження є основні положенняфілософів та науковців про здоров’я як найголовнішу цінність у житті, а також його збереження і зміцнення у процесі навчання та виховання дитини в школі.
Науково-теоретичною основою бакалаврської роботи стали педагогічні дослідження здоров’я та здоров’язбереження учнів у загальноосвітній школі (Г. Песталоцці, Ж−Ж. Руссо, С. Френе, Я. Коменського, В. Сухомлинського, К Ушинського, Г. Сковороди та інших).
Методи та організація дослідження. Дослідження соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи проводилось за власноруч розробленими анкетами для соціальних педагогів, класних керівників та учнів. Кількість опитаних соціальних педагогів – 7 осіб, класних керівників – 7 осіб, учнів – 144 особи.
Структура: бакалаврська робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (84 найменування) та додатків. Загальний обсяг дипломної роботи складає 103 сторінки разом із додатками.
Проблема здоров’язбереження у науковій літературі
Соціально-політичні й економічні зміни, що відбуваються в нашій країні, поставили педагогів перед гострою необхідністю критичної переоцінки науково-теоретичних основ системи виховання, орієнтованості їх на формування духовних потреб, здорових звичок, фізичного загартування та збереження здоров’я школярів.
Проблема здоров’язбереження та формування здорового способу життя належить до вічних в історії людства. Теоретичним підґрунтям розвитку фізичного виховання є роботи відомих учених: А. Волошина, О. Духновича, А. Макаренка, С. Русової, С. Сірополка, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших. Аналіз науково-методичних джерел свідчить про те, що для оптимізації процесу здоров’язбереження молоді та підлітків фізичне виховання повинно займати у навчальних закладах одне із провідних місць (Є. Дорошенко, В. Добринський, В. Велитченко, О. Вишневський).
Також поділяються думки багатьох педагогів-класиків (В. Бехтерева, П. Каптерева, Я. Коменського, П. Лесгафта, Г. Песталоцці, М. Пирогова, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, А. Макаренко, К. Ушинського, С. Френе, Р. Штайнера та ін.), так і сучасних науковців (В. Бобрицької, Є. Вайнера, Т. Волченської, Г. Зайцева, Е. Казіна, О. Іонової, Ю. Науменка, О. Савченко, Г. Серікова, С. Серікова, Т. Савустьяненко та ін.) стосовно того, що розв’язання проблеми забезпечення збереження й формування здоров’я дитини лежить у площині побудови навчально-виховного процесу відповідно до цілей і принципів гуманістичної освіти.
Проведений аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволяє дійти висновку про багатоаспектність, багатогалузевий, міждисциплінарний характер. Відтак, завдання нашого дослідження потребує використання деяких наукових підходів.
Найбільш важливим є концепція контекстного, суб'єкт-діяльнісного підходу до навчання та виховання, відповідно до якого навчальна діяльність усіх учасників освітнього процесу щодо оволодіння знаннями, вміннями та навичками має бути адекватною їх практичному застосуванню у професійній діяльності, коли сама навчальна діяльність має моделювати на практично-теоретичному рівні цю професійну діяльність. Зазначений підхід у площині здорового способу життя реалізується як діяльнісний підхід. Так, Ю. П. Лісицина, А. В. Сахно, Л. П. Сущенко визначають проблему формування здорового способу життя в контексті діяльнісного підходу − оздоровлення умов життя, збереження і зміцнення здоров'я в процесі життєдіяльності [29; 69]. Так, з погляду Ю. П. Лісицина та А. В. Сахно здоровий спосіб життя формується в процесі діяльності активності самої особистості, що забезпечує відносну єдність і узгодженість основних рівнів життя людини: соціального, психічного і фізичного.