Сторінка
7
Навчання дітей прийомів здорового способу життя: профілактичні методики, зокрема, оздоровча гімнастика (ранкова, дихальна), для профілактики застудних захворювань тощо; засоби особистої гігієни (наприклад, миття рук, використання носової хустинки при чханні та кашлі тощо); способи надання першої допомоги (при порізах, опіках, укусах тварин та отруйних комах тощо).
Спеціально організована рухова активність дитини: заняття оздоровчою фізкультурою; рухливі ігри під час шкільних перерв; активні форми відпочинку під час канікул.
Проведення масових оздоровчих заходів: спортивно-оздоровчі заходи; тематичні свята здоров'я, наприклад: «Дні здоров'я», «Дні сімейного здоров'я», колективні екскурсії на природу, у заповідники тощо.
Залучення школярів до участі в організації навчально-виховного процесу шляхом розвитку учнівського самоврядування, волонтерського виконання функцій асистента вчителя та класного керівника.
Окрім роботи зі здоров’язберігаючими технологіями, важливе значення має проведення профілактичних шкільних заходів, які направлені на вивчення наступних питань:
попередження захворювань;
моніторинг и аналіз моніторингу здоров’я учнів;
бесіди з учнями і батьками про стан здоров'я учнів і необхідності вести здоровий спосіб життя;
створення системи комплексної педагогічної, психологічної й соціальної допомоги дітям, які мають проблеми у школі;
залучення медичних працівників до реалізації усіх компонентів роботи щодо збереження і зміцнення здоров'я підлітків, просвіти педагогів і батьків .
Аналіз стану здоров’я школярів свідчить про необхідність активного використання здоров’язберігаючих технологій в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Зміст здоров’язберігаючих технологій вельми різноманітний і включає заходи, які направлені на збереження основних складових здоров’я учнів, головним чином на фізичне здоров’я. Ефективність використання здоров’язберігаючих технологій залежить від професійної підготовленості, а також від взаємодії між педагогами учнями і батьками.
Вікові особливості дітей старшого шкільного віку
Проблему соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи варто досліджувати зосередивши увагу на категорію старшого шкільного віку. Адже саме в цей віковий період діти піддаються негативному впливу шкідливих звичок, забуваючи про збереження свого здоров’я.
На початку XXI ст. спостерігається процес діцелерації (уповільнення темпів розвитку). Сьогодні діти по всій сукупності морфологічних характеристик значно поступаються своїм батькам у їхньому дитинстві, і цей процес, виходячи з припущень антропологів, по всій ймовірності буде продовжуватися. Разом з тим, у зв'язку зі стрімкими темпами науково-технічного прогресу сучасні діти більш інформовані й ерудовані. Актуальним є питання існування специфічних, характерних для сьогоднішніх школярів особливостей у розвитку їх інтелектуальних здібностей, і розгляд цих особливостей. Відповідь на це питання принципово важлива як для сучасної науки, так і для практики організації навчально-освітнього процесу.
Вивчення закономірностей розвитку пізнавальних здібностей та їх формування в навчальній діяльності в період росту і розвитку людини є однією з актуальних теоретичних та науково-практичних завдань сучасності.
Урахування вікових особливостей – один з основоположних педагогічних принципів. Спираючись на нього, вчителі регламентують навчальне навантаження, встановлюють обґрунтовані обсяги зайнятості різними видами праці, визначають найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці та відпочинку. Вікові особливості зобов'язують правильно вирішувати питання відбору і розташування навчальних предметів і навчального матеріалу з кожної дисципліни. Вони обумовлюють також вибір форм і методів навчально-виховної діяльності.
Сьогодні прийнято такий поділ дитинства на вікові періоди:
1) дитячий – від народження до року, причому в ньому виділяється спеціально перший місяць – період новонародженості;
2) переддошкільний вік – від року до 3;
3) дошкільний вік – від 3 до 7 років;
4) молодший шкільний вік – від 7 до 11-12 років;
5) середній шкільний вік (підлітковий) – від 12 до 15 років;
6) старший шкільний вік (юнацький) – від 15 до 18 років .
Визначення меж цих періодів є умовним, оскільки спостерігається велика варіативність. Разом з тим, слід мати на увазі, що врахування вікових особливостей учнів не можна розуміти як пристосування до слабких сторін того чи іншого віку, оскільки в результаті такого пристосування вони можуть тільки закріпитися. Все життя дитини повинна бути організована з урахуванням можливостей певного віку, маючи на увазі спонукання переходу до наступного вікового періоду.
У ранній юності навчання продовжує залишатися одним з головних видів діяльності старшокласників. У зв'язку з тим, що в старших класах розширюється коло знань, які учні застосовують при поясненні багатьох фактів дійсності, вони більш усвідомлено починають ставитися до навчання. У цьому віці зустрічаються два типи учнів: для одних характерна наявність рівномірно розподілених інтересів, інші відрізняються яскраво вираженим інтересом до однієї науці.
Різниця в ставленні до навчання визначається характером мотивів. На перше місце висуваються мотиви, пов'язані з життєвими планами учнів, їх намірами в майбутньому, світоглядом і самовизначенням. За своєю будовою мотиви старших школярів характеризуються наявністю ведучих, цінних для особистості спонукань. Старшокласники вказують на такі мотиви, як близькість закінчення школи і вибір життєвого шляху, подальше продовження освіти або робота за обраною професією, потреба проявити свої здібності у зв'язку з розвитком інтелектуальних сил. Все частіше старший школяр починає керуватися свідомо поставленою метою, з'являється прагнення поглибити знання в певній галузі, виникає прагнення до самоосвіти.
Старший шкільний вік – це період завершення статевого дозрівання і початкова стадія фізичної зрілості. Для старшокласника типова готовність до фізичних і розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і вмінь у праці та спорті. Поряд з цим фізичний розвиток впливає на розвиток деяких якостей особистості. Наприклад, усвідомлення своєї фізичної сили, здоров'я і привабливості впливає на формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі, життєрадісності і т. д., навпаки, усвідомлення своєї фізичної слабкості викликає деколи у них замкнутість, невіру в свої сили, песимізм.
Центральним психологічним процесом юнацького віку є розвиток самосвідомості, на основі якої відбувається самовизначення особистості старшокласника,частковим проявом якого є професійне самовизначення.
У старшому шкільному віці встановлюється досить міцний зв'язок між професійними і навчальними інтересами. У підлітка навчальні інтереси визначають вибір професії, у старших же школярів спостерігається зворотне: вибір професії сприяє формуванню навчальних інтересів, зміни ставлення до навчальної діяльності. У зв'язку з необхідністю самовизначення у школярів виникає потреба розібратися в навколишньому і в самому собі, знайти сенс того, що відбувається. У старших класах учні переходять до засвоєння теоретичних, методологічних основ, різних навчальних дисциплін.