Сторінка
18

Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

План-конспект проведення заняття

Привітання. Знайомство. Вправа «Мій портрет» (10 хв.)

Мета: Познайомити учасників, створити в групі доброзичливу атмосферу.

Педагог-тренер роздає кожному учаснику аркуш А-4 і пропонує створити свій портрет у вигляді зірки, на променях якої коротко написати:

ім’я, яке подобається, коли вас ним називають;

кредо або вислів, який вам подобається;

образ або графічний символ, з яким ви себе асоціюєте.

На виконання завдання дається 5 хв. Далі педагог-тренер пропонує кожному коротко презентувати свій портрет. Після цього учасники прикріплюють їх на плакат «Наша група».

Прийняття правил роботи групи.

Вправа «Давайте дружити» (15 хв.)

Педагог-тренер об’єднує учасників у п’ять підгруп і пропонує скласти невеликий список побажань до групи, які б відповідали на запитання:

- Якими мають бути учасники групи, як поводитись, що робити для того, щоб можна було створити атмосферу дружби?

На виконання 5 хв.

Далі кожна підгрупа виносить на загальне обговорення і приймаються загальні правила.

Очікування.

Педагог-тренер зазначає, що сьогодні на занятті буде йти розмова про людину, про те, що вона собою являє, у чому полягає феномен її природи, чому існує таке поняття, як «феномен людини».

Далі пропонує визначити, що кожен із учасників очікує від заняття, і записати свої очікування на стікерах. Після цього учасники зачитують свої очікування і прикріплюють їх на плакат «Наші очікування».

4. Вправа «Людина – це… » (20 хв.)

Мета: надати учасникам можливість замислитися над особливостями і унікальністю сутності «Людини».

Хід вправи

Педагог-тренер запитує в учасників , як вони розуміють значення слова «феномен»?

Після короткого обговорення педагог-тренер дає визначення цього поняття. Феномен (грецьке сл. - являється ) – незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути.

Далі педагог-тренер об’єднує учасників у чотири підгрупи і пропонує створити інформаційний плакат «Людина це - …»

На виконання дається 10 хв.

На наступному етапі підгрупи презентують свої напрацювання.

Запитання для обговорення:

Чи легко було виконувати це завдання? Чому?

Як ви гадаєте для чого вчені і спеціалісти різних галузей, психологи, соціологи, медики та ін. вивчають особливості людської натури?

Інформаційне повідомлення «Феномен людини» 10 хв.

Філософська думка завжди проявляла особливий інтерес до вивчення проблеми людини і людського. Яка своєрідність людської істоти? Як в ній пов’язані природне і соціальне, індивідуальне і родове? На що націлені думки і дії людини? Чого вона бажає, у що вірить, на що сподівається? До усвідомлення цих та інших питань людського буття незмінно звертається кожне покоління людей, прагнучи виробити нові шляхи, цілісний підхід до осягнення людини. Відомий західний мислитель ХХ ст. Е.Кассірер писав про три розуміння людини, які не стикуються між собою: релігійне, філософське і наукове. В релігії людина представлена як деяка недосконала подоба Бога, яка усвідомлює і переживає свою недосконалість, і тому здатна пробачити недоліки та гріхи інших людей. Вихідним пунктом філософського осягнення людини стає пізнаюче “Я”, яке завдяки власній автономії, свободі та розумності, оволодіває світом в свідомості і практиці. Наука характеризує людину як вершину еволюції живих істот. Філософія відмічає серйозні вади, притаманні науково-природничому розумінню людини:

а) як біологічна істота вона значно слабша у порівнянні з багатьма тваринами і, разом з тим, стала сильнішою за них;

б) немає природжених інстинктів, які забезпечують виживання, однак володіє здатністю гнучкої адаптації;

в) не народжується завершеною людською істотою, а змушена ставати нею в процесі культурного розвитку.

Філософія вбачає в ній духовну, розумну, діяльну істоту. Людині притаманні релігійна віра, ціннісні орієнтації, пам’ять про минуле і надія на майбутнє, почуття гумору, переживання своєї смертності. Завдяки розуму вона здатна контролювати свої інстинкти і потяги. Створюючи науку і техніку людина не тільки осягає закони дійсності, але й перетворює її. Багатоманітність, різнорідність, суперечливість людського одночасно стимулює і утруднює усвідомлення його цілісної визначеності.

Кожна людина періодично стикається з необхідністю вирішувати життєво важливі для себе завдання.

Поняття “феномена людини” звичайно фіксує зовнішню відмінність людини як живої істоти від решти живого, від інших живих істот. Природа людини дуже суперечлива. Людина — цілісна істота, і тому підкоряється природнім закономірностям. Своєрідність тілесної організації обумовлює її інстинкти, потяги, пристрасті. Разом з тим, людині притаманні моральність і свідомість. Вона здатна розрізнювати прояви добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає скерованість вільного вибору її дій. Людина може пізнавати і розуміти оточуючу дійсність, себе, інших людей. Поняття “сутності людини” характеризує її глибинні, специфічні, суто людські якості, які зовні проявляються в її природі.

Однозначної відповіді на питання про походження людини (антропогенез) немає. Тому існують різні варіанти його розгляду.

Людина виникає, коли стає творцем символів, створюючи свій символічний світ: світ міфів, мови, мистецтва, науки. Вона живе і розвивається не просто у фізичному, природному середовищі, а перш за все у світі цих символічних феноменів, які належать до сфери культури.

Концепції, які аналізують положення людини у світі, розрізняються розумінням вищого пріоритету світу (Бог, природа, суспільство тощо). Положення людини характеризується специфікою її взаємовідношення з таким пріоритетом.

Космоцентризм абсолютизує значущість Космосу, природи. Антична натурфілософія всю увагу приділяла Космосу — світовому ладу, характеризуючи його як живе, тілесне, матеріальне ціле. Людина — це мікрокосм, частина макрокосмосу, яка має певні особливості. Пізніше, в епоху Відродження, на перший план виходить пантеїстичний природоцентризм, який оцінював людину як своєрідну піщинку Всесвіту.

Характер вибору, дій, відповідальності особи багато в чому залежить від стану її внутрішнього, духовного світу, від її ціннісних орієнтацій. Ціннісні орієнтації – це світоглядні, моральні, політичні переконання, принципи поведінки, глибокі і постійні прихильності людини. Сукупність склавшихся, сталих ціннісних орієнтацій утворює своєрідний стрижень свідомості, який забезпечує стійкість особи, наслідування певного типу поведінки і діяльності. Саме тому ціннісні орієнтації є дуже важливими регуляторами поведінки індивідів. І тому в будь-якому суспільстві різними шляхами здійснюється цілеспрямований вплив на ціннісні орієнтації особи. Криза особи в сучасному світі тісно пов’язана з необхідністю перегляду старих і наробки нових ціннісних орієнтацій. Людина повинна зберегти свою самобутність, індивідуальність і разом з тим змінювати свій внутрішній світ, постійно нарощувати особистісний потенціал.

Групове обговорення «Що є цінного в житті людини» Педагог-тренер записує на плакаті «Цінності життя людини» усі висловлювання учасників щодо їхнього розуміння життєвих цінностей. Всі названі цінності обговорюються. Особливо звернути увагу на цінність особистого здоров’я.