Сторінка
5

Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Вивчаючи дану проблему розглянемо зміст таких термінів як «технологія» і «здоров’язберігаюча технологія».

Поняття «технологія» має багато трактувань. У словнику В. Даля воно визначено як сукупність прийомів, які застосовуються в будь-якій справі, мистецтві. В. Шепель характеризує технологію як майстерність, уміння, сукупність методів обробки, зміни стану об’єкта. У соціально-педагогічній літеатурі це поняття розглядають таким чином: В. Безпалько – система знань про засоби обробки якісного перетворення об’єкта; А. Кушнир – оптимальний засіб досягнення рішення педагогічних завдань у визначених умовах; Е. Холостова – практична діяльність, яка охарактеризована раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці.

«Технологія» – це сукупність операцій, які виконуються обумовленим способом і в певній послідовності, з яких складається процес.

Технологія — це, насамперед, системний метод створення, застосування знань з урахуванням технологічних та людських ресурсів та їхнього взаємовпливу, що має на меті оптимізувати форми освіти (ЮНЕСКО).

Серед загальної класифікації освітніх технологій (технології управлінської діяльності, організації навчального процесу, виховної роботи тощо) відокремилася нова група — здоров'язберігаючі технології.

Здоров’язберігаючі технології можна розглядати як одні з найактуальніших освітніх підходів та як сукупність прийомів, форм і методів організації навчання без шкоди для здоров’я учнів, а також як якісну характеристику будь-якої педагогічної технології за критерієм її дії на здоров’я суб’єктів освіти.

Технології навчання здоров'ю — це гігієнічне навчання, набуття життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Такі технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти.

Слід відмітити, що термін «здоров’язбереження», а також синонімічні категорії «збереження здоров’я», «охорона здоров’я», «зміцнення здоров’я» достатньо часто використовуються в наукових працях. Разом з тим термін «здоров’язбереження» на сьогодні не має однозначного визначення.

Це зумовлено, принаймні, двома основними причинами. По-перше, донедавна поняття здоров’язбереження було певним чином монополізовано медичною галуззю. По-друге, здоров’язбереження особистості як пріоритетне педагогічне завдання, як безпосередній результат освітньої діяльності обговорюються в педагогіці досить побіжно.

Однак можна виділити найбільш поширені підходи до визначення сутності терміну «здоров’язбереження» (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1 Підходи до визначення терміну «здоров’язбереження»

Узагальнення поглядів дослідників на сутність здоров’язбереження дозволяють визначити здоров’язбереження в педагогічному аспекті як процес навчання й виховання, що не наносить прямої або опосередкованої шкоди здоров’ю учнів, створює безпечні й комфортні умови перебування дітей у школі, забезпечує індивідуальну освітню траєкторію дитини, запобігання стресів, перевантаження, втоми вихованців і тим самим сприяє збереженню й зміцненню здоров’я школярів.

Забезпечення здоров’язбереження учнів у процесі навчання й виховання вимагає розв’язання комплексу завдань, що торкаються як матеріального, кадрового забезпечення, так і організаційно-змістового наповнення й стосуються змін змісту освіти та форм і методів її здійснення.

Аналіз змісту здоров’язберігаючих технологій

Формування у підростаючого покоління мотивації до здорового способу життя потребує системної комплексної роботи, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Сформовані знання, вміння й навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожного, й в першу чергу – дитини. Вони дають змогу зберегти та зміцнити здоров’я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров’я [37].

Вирішення поставлених завдань слід здійснювати за трьома напрямами:

створення здоров’язберігаючого середовища у навчальних закладах;

формування здорового способу життя через зміст освіти;

подальший розвиток фізкультурної та спортивно-масової роботи.

Створення здоров’язберігаючого освітнього середовища є головною передумовою зміцнення здоров’я учнівської молоді, що передбачає раціональне планування навчального навантаження на дитину; вміле поєднання її рухової активності з розумовою діяльністю, організацію збалансованого харчування.

Рівень професійної підготовки повинен відповідати високим вимогам ситуації, що склалася на сьогодні в загальноосвітній школі і зобов’язаний дозволяти не лише грамотно виконувати шкільну програму, але й сприяти збереженню, розвитку і відновленню здоров’я школярів.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття «здоров’язберігаючі технології» об'єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров'я учнів.

Здоров’язберігаючі технології створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, а також вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.