Сторінка
13

Соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Програма соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Формування у підростаючого покоління мотивації до здорового способу життя потребує системної комплексної роботи, яка спрямована на діагностику, корекцію функціонального, психофізіологічного та духовно-морального стану людини. Сформовані знання, вміння й навички забезпечують необхідний рівень працездатності, моралі та духовності кожного, й в першу чергу – дитини. Вони дають змогу зберегти та зміцнити здоров’я та сприяють свідомому ставленню до власного здоров’я. Тому було розроблене соціально-педагогічне забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи, і схема, якої зображена нижче (Див. Рис. 2.16).

Мета: формування готовності в учнів до здоров’язбереження.

Завдання:

організація моніторингу здоров’я та стану навчального середовища;

формування знань в учнів про здоровий спосіб життя;

упровадження сучасних технологій діагностики оздоровлення і реабілітації.

На основі аналізу наукових праць було виділено і покладено в основу експериментальної програми наступні принципи:

Принцип інтегративності − передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного навчання батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності виховного процесу.

Принцип послідовності, систематичності, варіативності форм і методів соціально-педагогічної роботи передбачає: свідомість, самодіяльність і творчу ініціативу учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю; зв’язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу і продуктивною працею; прищеплення любові до праці і до людей праці; розвиток у дітей і молоді трудових навичок і вмінь, готовності до життєвої адаптації в умовах ринкових відносин.

Рис. 2.16 Схема соціально-педагогічного забезпечення здоров’язберігаючої діяльності учнів загальноосвітньої школи

Принцип індивідуалізації та диференціації навчально-виховного процесу означає врахування у виховній роботі рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного.

Принцип неперервності − це забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Принцип природо-відповідності означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської та студентської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип оздоровчої спрямованості полягає у створенні належних умов для навчально-виховного процесу, який у свою чергу спрямований на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психологічного здоров`я дітей.

Компонентами здоров’язбережувального освітнього процесу є:

Аксіологічний компонент акцентує увагу на суб’єктивні й ціннісній позиції вчителя у навчально-виховному процесі. Аксіологія (в перекладі з грецької – цінність) – теорія цінностей, розділ філософії, який вивчає питання, пов’язані з природою цінностей, їх місцем у реальності, зі структурою ціннісного світу [1]. Тобто вивчаються зв’язки різних цінностей між собою, з соціальними, культурними факторами, зі структурою особистості.

На сучасному етапі розробляється нова галузь педагогіки – педагогічна аксіологія – наука про освітні цінності, про систему значень, норм, канонів, еталонів, ідеалів, які регулюють освітні процеси й упливають на формування певних особистісних якостей учасників навчально-виховного процесу, їх природу, функції, взаємозв’зки.

Мотиваційний (вольовий) компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в учнів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань. Причому стимулювання повинне породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів навчання. В єдності стимулювання і мотивації закладений зміст стимулюючо-мотиваційного компоненту навчального процесу.

Діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання і виховання. Саме в діяльності педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння школярами широкого соціального досвіду людства. Діяльнісний компонент реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації навчання та виховання:

У діяльності загальноосвітньої школи будуть здійснюватись такі форми роботи:

Навчально-виховні заходи на теми здоров’я, формування здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок. Передбачає роботу вчителів та соціальних педагогів з учнями організовуючи тренінгові заняття, виховні години, дискусії, бесіди та демонстрація відеолекторію. За допомогою таких форм роботи та їх проведення учням можна донести інформацію про негативний вплив шкідливих звичок та вживання алкоголю, правил гігієни, збереження здоров’я та його зміцнення. Навчально-виховні заходи, які можна використовувати у здоров’язберігаючій роботі:

Тренінг «Цінність життя. Цінність у житті» спрямований на популяризацію й пропаганду здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я як важливої складової загального здоров’я, формування безпечної репродуктивної поведінки та адекватної репродуктивної мотивації, закладання основ відповідального батьківства як головних складових системи планування сім’ї та виховання дітей.

Тренінг «Моє ставлення до тютюнопаління» за допомогою якого в учнів можна формувати навички критичного мислення, вміння відстоювати свою позицію, аргументувати її та формувати негативне ставлення до тютюнопаління.

Підвищення педагогічної майстерності вчителів, батьків, що сприятиме в подальшому ефективно навчати та виховувати дітей, не забуваючи про їх здоров’я. а також постійно вдосконалювати методики викладання, програми навчання і виховання та формування знань, умінь і навичок необхідних для забезпечення здорового та сприятливого середовища для дитини. Таку роботу можна проводити за допомогою лекцій (валеологічне навчання вчителів), семінарів («Шляхи оздоровлення учнів школи», «Спортивні досягнення школи», «Педагогічна майстерність, «Методологія здоров’язбереження»), круглих столів (обмін досвідом та навчально-методичним забезпеченням), тощо. Прикладом такої роботи є орієнтований план семінару для:

План семінару «Чинники, що впливають на репродуктивне здоров’я молоді».

Організація дозвіллєвої діяльності учнів сприяє залученню дітей до інших видів занять та корисно впливає на стан фізичного, психічного та соціального здоров’я учнів, а також дозволяє всебічно розвиватись дитині як особистість. Саме за допомогою екскурсій («Екскурсія до зали слави українських спортсменів», «Екскурсії на екологічні виробництва»), тематичних акцій, днів здоров’я, концертів («День здоров’я», «Олімпійський лелека», «Здоровий спосіб життя – це здорово!»), виставок, майстер-класів, волонтерській та трудовій діяльності, роботі в секціях і гуртках (спортивні секції ДЮСШ та екологічні гуртки)дитина може розвивати свої задатки та уміння.