Сторінка
1
Друга половина XIXст. – початок XX ст. ознаменувалися кардинальними змінами у всіх сферах життя у країнах всього світу. Це був період революцій та війн,змін політичних режимів, державного ладу, бурхливого розвитку міжнародних відносин, економіки, період промислової революції, протекціонізму, індустріалізації, урбанізації,небувалих досягнень культури і мистецтва, техніки і науки тощо. Україна, тоді ще частина Російської імперії, а потім СРСР, також не була осторонь світового життя, глобальні процеси перебудови значно впливали і на життя українців.
Різнопланові зміни позначилися на розвитку освіти в Україні. У XIX–XXст. освіта вже була невід'ємною частиною життя і з кожним роком ставала все більш доступною і поширювалася серед представників всіх верств населення.
Зазначений період часу можна поділити на три основні відрізки : дореволюційний, післяреволюційний – довоєнний, повоєнний. На кожному з цих трьох етапів розвиток освіти мав певні характерні риси, особливості, які варті окремого вивчення.
Актуальність проблеми. Слобожанщина завжди була осередком інтенсивного розвитку культури, науки та освіти, і саме на територіях Слобідського краю у другій половині XIXст. – на початку XX ст. вперше з'являлися нові для того часу форми освітніх закладів і діяли товариства та спілки, що завзято боролися за освіченість українців, саме на Слобожанщині народилися та працювали видатні педагоги, методики яких стали провідними, ними користуються і педагоги XXI століття.
Вивченням проблеми вже займалися Прокопенко І.Ф., ЛозоваВ. І., Троцко Г.В., Каразин В. Я., Лебедев А. С., Мазуркевич О. Р.,Рождественский С. В., БагалийД. И. та ін.
Об'єкт дослідження:Розвиток освіти в Україні у другій половині XIXст. - на початку XXст.
Предмет дослідження: Розвиток освіти і шкільництва на Слобожанщині у другій половині XIXст. - на початку XXст.
Мета дослідження: виявити характерні риси, особливості, визначні події розвитку освіти та шкільництва на Слобожанщині у другій половині XIXст. – на початку XX ст., що вплинули на формування такої системи освіти, що існує на даний момент в Україні.
У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:
прослідкувати основні події розвитку освіти на Слобожанщині у другій половині XIXст. – на початку XX ст. на всіх ії рівнях;
виявити визначних діячів освіти позначеного періоду, розглянути їх діяльність;
визначити ті елементи системи освіти на Слобожанщині у другій половині XIXст. – на початку XX ст., що перейняла сучасна система.
Методи дослідження:
історико-соціологічний метод;
системний метод;
біографічний метод дослідження;
описовий метод;
порівняльний (зіставний) аналіз;
типологічний метод;
метод інтерпретації тексту;
контекстуальний метод.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список літератури.
Розвитку освіти на Слобожанщині у дореволюційний період
Друга половина XIXст. - межа XIX - XX ст. характеризуються значними змінами у Російській імперії. Це, по-перше, скасування кріпосницького права у 1861 році, після чого слідувала низка реформ. Реформи 1860-70-х років сприяли капіталістичному розвитку країни. Спираючись на державну підтримку і приплив іноземного капіталу, високими темпами розвивалась промисловість, формувались нові промислові райони, швидко зростала мережа залізниць та розвивались морські порти. Наслідком господарських змін було становлення нових соціальних верств населення — промислового пролетаріату і торговельно-промислової буржуазії. У суспільно-політичному русі в Росії у другій половині XIX століття найпоширенішими ставали радикально-демократичні ідеї, які пропонували розв'язувати суспільно-політичні проблеми шляхом народного повстання. У 1870-их роках радикально-демократичний рух, сприйнявши із Заходу соціалістичні ідеї, створив власну теорію переходу Росії до соціалізму через народне повстання і селянську общину. ПокиОлександр III, а після нього Микола II намагалися зміцнювати самодержавство, під впливом марксизму формувався робітничий рух. У 1905 - 1907 рр. вибухнула перша Російська революція, що значно похитнула самодержавний устрій, а Лютнева революція 1917 поклала край самодержавній багатонаціональній імперії, пробудивши до активності поневолені Російською імперією народи та найширші верстви суспільства.
У таких умовах розвивалась освіта другої половини XIXст.
На середину XIXст. вже існували майже всі сучасні види освітніх закладів.
На початку XIX століттяцарський уряд провіввРосіїреформуосвіти. Була введена такаструктуранавчальних закладів: 1)церковно-приходські школи, 2)районнішколи, 3)гімназії(середні навчальні заклади, що готувалидо вступу в університет) і4)університети. Особливу увагуівідповідніасигнування виділялисяостаннім двомгрупам. Упершій чверті XIX ст. були створеніпривілейовані навчальні заклади-ліцеї, що поєднували середню і вищу освіту. У 1805 р.було відкрито Харківськийуніверситет. Його організатором бувукраїнський вченийівинахідникВасиль Каразін. У 1834 р.був створенийКиївський університет. Його першим ректоромбувМ.Максимович. Царський урядпоставив завданняпередобома університетами-ХарківськимтаКиївським- проведеннярусифікаторської політикивУкраїні. Однакнасправді обидвауніверситетисталицентрамизміцненнятарозповсюдження українськоїкультури. Крімпривілейованих чоловічих навчальних закладів, виникаєжіноча освіта-такзвані, Інститутишляхетних дівчат. Длядітейдворянстваіснували приватнішколи.
У другій половиніXIX ст. відбуваєтьсяпевна демократизаціяосвіти. Школидлядітейдворянстваперетворюютьсявшколидлясередніхкласів. Важливурольу створеннісільських шкілдляселянзігралоземство. Однакцарський урядгальмував розвитокземськоїосвітиі сприяв поширеннюмережіцерковно-парафіяльних шкіл, що знаходилися у віданніправославних священиків.
Ні на день неприпинявсянаступцаратупротиукраїнської культури. Післяпольського повстання 1863 рокуцарськийміністросвітиВалуєвзаявив, що"української мови ніколи небуло, немаєіне можебути". Був виданий Валуєвський циркуляр, що заборонявнавчання українською мовою.18(30) травня1876 вийшов Емський указросійського імператораОлександра II, який був спрямований на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком та призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.
Все це зумовлювало інтенсивний розвиток освіти в Україні у XIX столітті, але вона була позбавленаяскраво вираженого національного українського елементу.
Освіта на Слобожанщині на початку ХХ століття
Інтенсифікація економічного розвитку на Слобожанщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття, потреба у кваліфікованих кадрах для промисловості, транспорту, торгівлі, сільського господарства вимагали розширення мережі навчальних закладів усіх рівнів. Уряд не завжди міг задовольнити зростаючі потреби населення у сфері знань, що викликало появу нових форм шкільної та позашкільної роботи: вечірніх та недільних шкіл і курсів, народних бібліотек-читалень, робітничих освітніх товариств, народних університетів, народних театрів, самодіяльних хорових гуртків, ініціаторами яких найчастіше виступали 5 представники передової інтелігенції. Вони також розробляли численні проекти реформування усіх ланок народної освіти, висловлювалися за її децентралізацію та передачу до відання органів місцевого самоврядування, пропонували вдосконалити шкільні навчальні плани і програми, порушували питання запровадження загального початкового навчання у школах вищого типу - чотирикласних і говорили про введення для всіх без винятку безплатної елементарної початкової освіти за прикладом західноєвропейських країн.