Сторінка
3
Необхідність у спеціалістах комерційних спеціальностей зростала прямо пропорційно прогресивним зрушенням у торгівлі та промисловості. Поштовх до розвитку комерційної освіти дав закон від 15 квітня 1896 р., який дозволяв Міністерству фінансів відкривати комерційні школи чотирьох типів: торговельні школи, торговельні класи, курси комерційних знань і комерційні училища. Найбільшою популярністю користувалися торговельні школи. Перший такий навчальний заклад у Росії відкрили в Харкові в 1896 р. - торговельну школу Товариства взаємодопомоги прикажчиків.
Крім названих нижчих професійних навчальних закладів у Харкові на початку ХХ ст. існували: Харківське міське ремісниче училище, що готувало ковалів і молотобійців, 1-а, 2-а та З-я школи, засновані Російським технічним товариством з вечірньою формою навчання, жіноча майстерня рукоділля при Олександрівському жіночому двокласному училищі, майстерня при училищі імені О. С. Пушкіна, ремісничий клас домоводства і кулінарного мистецтва при Олександрівському училищі, яке утримувала попечителька училища Г. В. Пономарьова, приватні жіночі професійні школи Трифільєвої, Ільяшевої-Менчиц, крою і шиття Нєжинцевої, два училища для дітей-інвалідів (сліпих і глухонімих). Слід зазначити, що харківське міське управління вважало розширення професійної освіти одним з найневідкладніших своїх завдань. Воно повністю брало на себе витрати по утриманню міських ремісничих навчальних закладів, надавало значні субсидії приватним професійним школам, планувало відкриття нових навчальних закладів.
На початку ХХ століття в Харкові, як і по всій Росії, зростала кількість середніх навчальних закладів, що готували спеціалістів середньої ланки для промисловості, транспорту, банків, кредитних установ, торгівлі тощо, а також контингент для вступу до вищих навчальних закладів. На 1917 р. у Харкові працювало більше двадцяти чоловічих середніх навчальних закладів.
Перше реальне училище розпочало заняття в 1873 р. зі 153 учнями, а вже у 1903/ 1904 .навчальному році тут здобували знання 879 учнів[32]. Таке різке збільшення бажаючих навчатися в реальному училищі пов'язують з відкриттям у Харкові Технологічного інституту (нині - Національний технічний університет «ХПІ») та інших вищих спеціальних навчальних закладів. Попит на спеціалістів середньої ланки у місті весь час зростав, а тому тут відкрили, крім двох державних, ще й приватне реальне училище, засновником якого був професор
Г. Бураков. Для потреб сільськогосподарського виробництва південного регіону Росії з 1855 р. у Харкові діяло сільськогосподарське училище.
Жіноча середня освіта у Харкові на початку ХХ століття ні в кількісному, ні в якісному плані не поступалася чоловічій. Так, наприклад, за даними на
1917 р., приватних жіночих гімназій було майже вдвічі більше (всього 18), ніж чоловічих. Крім того, існував у місті Інститут шляхетних дівчат, 1-а Маріїнська та 2-а казенні гімназії, гімназія, започаткована Холодногірським товариством освіти, та національні гімназії для дівчат: Вознесенська, при евангелійсько-лютеранській церкві, Варшавська та Ковенська пані Лисицької.
Відкривалися у Харкові також гімназії для спільного навчання хлопців та дівчат. Було засновано гімназію Товариства взаємодопомоги працюючих жінок та гімназію для дітей обох статей С. Родіонової.
Крім казенних, приватних та змішаного типу у Харкові існували середні навчальні заклади для дітей національних меншин.
Кадри вчителів для народних шкіл та початкових училищ готували гімназії, відкриваючи додатковий 8-й клас, інститут шляхетних дівчат, 7-й клас жіночого єпархіального училища, педагогічні курси при Харківському сільськогосподарському училищі. З метою покращення викладання в сільських школах Харківщини в червні 1910 р. у місті були проведені перші заняття на загальноосвітніх курсах, які організувало власним коштом Губернське земство.
Духовна середня освіта була представлена в Харкові семінарією та жіночим єпархіальним училищем. Із 1854 р. в Харкові діяло єпархіальне училище для дівчат, яке готувало майбутніх «матушок» - дружин духовенства і настоятельок жіночих монастирів.
Розвиток фабрично-заводської промисловості в Україні вимагав спеціалістів-технологів, а єдиний в Росії Петербурзький технологічний інститут не був здатний задовольнити усіх потреб. Харків був одним з найбільших промислових центрів, у якому ще на момент відкриття нового навчального технологічного закладу налічувалося понад 600 різних фабрик і заводів. Тільки в 1885 р. Харківський технологічний практичний інститут розпочав роботу. Цей заклад ставив за мету, згідно зі статутом від 24 липня 1885 р., давати вищу технологічну освіту з механічної та хімічної спеціальності і відповідно до цього поділявся на два відділення. Випускникам присвоювалися звання інженера-технолога або технолога[32].
Харківський університет був одним з най значущих осередків освіти в Росії того часу.Мав чотири факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний та медичний. При університеті діяли навчально-допоміжні заклади: бібліотека, що на початок ХХ століття нараховувала до 86 тис. томів, 30 кабінетів-лабораторій, університетські клініки (терапевтична, хірургічна, офтальмологічна, акушерська), обсерваторія, історичний архів, історичний музей, музей красних мистецтв і старожитностей разом з музейною бібліотекою
Харківський університет дав поштовх виникненню в Харкові інших вищих навчальних закладів. У 1873 р. на базі ветеринарного училища було засновано Харківський ветеринарний інститут,який вже на початку ХХ століття знали в усій Російській імперії. Саме завдяки цьому навчальному закладу ветеринарія як наука утвердилася в Росії, що у свою чергу сприяло підвищенню статусу ветеринарного лікаря.
Передова частина університетської професури брала активну участь в організації вищої жіночої освіти. Жінок не допускали до навчання у державних вищих навчальних закладах, тому при університетах по всій Росії почали відкриватися вищі жіночі курси, що існували на засадах приватних навчальних закладів за рахунок плати за навчання самих курсисток (100- 150 крб. на рік), на пожертвування, збори з різних культурно-масових заходів, які громадськість міста проводила на їх користь. У 1907 р. відкрили Вищі жіночі курси Товариства допомоги працюючим жінкам і при Харківському університеті. Вони мали два факультети: історико-філологічний з відділеннями історичним та словесним і фізико-математичний з відділеннями природничої історії та математики. Підлягали Вищі жіночі курси попечителеві навчального округу, який затверджував навчальні програми і Викладацький склад. Тут працювали професори Ц. І. Багалій, В. П. Бузескул, М. Ф. Сумцов та багато інших.
У 1910 р. в Харкові з ініціативи Харківського медичного товариства відкрився Харківський жіночий медичний інститут, який став одним з найбільших вищих навчальних жіночих медичних закладів в Україні.
Розширенню мережі жіночої освіти в Харкові сприяло й відкриття Жіночого політехного інституту у 1917р. І статут, і навчальні плани та програми інституту розроблялися за зразком документації Петербурзького жіночого політехнічного інституту.