Сторінка
1

Розвиток зображувально-художніх здібностей дітей засобами нестандартних технік

Головна мета національної дошкільної освіти сьогодні – створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації дитини, формування її життєвої компетентності.Дошкільне дитинство – це період життя, коли закладаються основи особистості і значною мірою визначається майбутнє людини. Якою виросте дитина, як пристосується до життя – в значній мірі залежить сьогодні від педагога.

Дошкільник щодня отримує масу інформації про оточуючий світ. Він має можливість пізнавати його всіма органами чуттів: бачити кольори веселки, чути мелодійний спів пташок, відчувати ніжний запах польових квітів та смак стиглих соковитих фруктів. Все це викликає певні враження та відчуття, відкладає в пам’яті дитини інформацію про довкілля на все життя. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

Вперше побачивши предмет чи явище, відчувши його властивості, малюк звертається з безліччю запитань до дорослого і одразу хоче почути відповідь. Тому від того, як ми її сформулюємо, наскільки естетично та творчо дамо оцінку, залежатиме уміння дитини сприйняти красу та емоційно її відчути, а в подальшому виражати своє ставлення до прекрасного.

Для естетичного і творчого розвитку дитини великі можливості має образотворча діяльність. Заняття з образотворчої діяльності в дошкільному закладі можуть і повинні стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мистецтва, забезпечувати емоційно-образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття та уявлення, розвивати образне мислення та уяву, вчити дітей створювати зображення, використовуючи засоби виразності, надаючи їм оригінальності, неповторності. Тому постає ряд запитань:

Як навчити дитину сприймати красу оточуючого світу?

Які умови необхідні для ефективної творчої роботи?

Використання яких методів і прийомів допоможе розширити природні нахили та здібності?

Як виховати творчу особистість?

Образотворче мистецтво та його вплив на РОЗВИТОК ТВОРЧОСТІ дошкільників

Закон України „Про дошкільну освіту” орієнтує педагога на формування особистості кожної дитини, розвиток її творчої спрямованості, розкриття потенційних можливостей при збереженні дитячої субкультури та визначенні унікальної ролі дошкільного дитинства в становленні особистості.

Базовий компонент дошкільної освіти виходить з того, що в центрі уваги педагога має бути дитина – її інтереси, можливості, прагнення, очікування. Все це означає, що реальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття – творчого, насиченого, інтенсивного, піднесеного, тобто такого, що відповідає природі дошкільника. Ідею творчості в свій час підкреслював і педагог В.О.Сухомлинський: „Витоки творчих здібностей і обдарованості дітей на кінчиках їх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки”.

Образотворча діяльність є одним з найцікавіших занять для дошкільників, бо саме через малюнок за допомогою фарби, олівця вони мають можливість передавати свої враження про оточуючу дійсність, виражати своє відношення до неї. Але образотворча діяльність тільки тоді може набути творчого характеру, коли у дітей розвиватимуться естетичне сприйняття, образне мислення, уява і коли вони матимуть необхідні навички та уміння, які потрібні для створення цього зображення. Тому головним завданням розвитку творчих здібностей дітей вважаю виховання естетичних почуттів, які сприяють розширенню природних нахилів, здібностей, обдарувань, уяви, фантазії дитини, а допоміжним – навчання технічних прийомів.

Працюючи в даному напрямку, ставлю перед собою мету: кожне заняття спрямувати на розвиток у дошкільнят творчості. Діти залюбки створюють нові образи, надаючи їм оригінальності, проявляючи фантазію, реалізуючи свій задум, самостійно знаходячи засіб для його втілення. Саме в процесі такої діяльності намагаюсь розвивати у дошкільнят:

¯ вміння передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через образотворчу діяльність;

¯ вміння виявляти ініціативу естетичного ставлення;

¯ пошук, зацікавленість під час створення того чи іншого образу.

На своєрідність образів, які створюють діти, впливають і особливості навчання. Світ навколо дитини – це, за словами В.Сухомлинського, „світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою”. Заглибившись у цей світ, вбираючи його звуки, запахи, фарби, насолоджуючись його гармонією, дитина удосконалюється як особистість. У неї розвивається неоціненна властивість – спостережливість. Допитливий і жадібний до всього нового розум дитини прагне проникнути в сутність явищ, намагається зрозуміти їх закономірність, доцільність і обумовленість. Тому на заняттях з образотворчої діяльності широко застосовую спостереження, обстеження, художню літературу та живопис, розгляд ілюстрацій, музику, вчу дітей бачити красу, відчувати її, відгукуватися на красиве емоціями і почуттями, що дає змогу відтворювати той чи інший предмет або явище на основі інтелектуально-емоційного досвіду дитини, сприяє збагаченню зображення, удосконаленню форми малюнка. Привертаючи малюка до краси, навчаючи його розрізняти тепло та різноманітність кольорів, бачу як змінюється його настрій, якої зацікавленості набуває погляд. Використання таких методів допомагає відійти від копіювання готових образів, утворення шаблонів, стимулює дітей індивідуально, по-своєму відтворити в зображенні свої фантазії, настрій та переживання.

Крім того постійно намагаюся формулювати творчі завдання, які дозволяють найбільш повно розкрити та активізувати творчі можливості дітей, відшукати творчий розв’язок.

В творчому процесі тісно взаємопов’язані уява та відчуття. Відчуття стимулюють роботу уяви, образи уяви народжують відчуття. В дитини відчуття неглибокі (хоча і яскраві), недостатньо свідомі. Дитячим відчуттям характерна відвертість, розкутість. Саме тому виразність дитячого малюнка не завжди являється результатом цілеспрямованого пошуку, вона може бути випадковою, інтуїтивною, обумовленою яскравими почуттями. Сприйняття, мислення, почуття, інтуїція проявляються у дитини в структурі уяви. Одні діти надають перевагу зображенню предметів більш детально, послідовно, проявляючи при цьому творчість, а інші – також творчо фіксують в зображенні в основному свої переживання, відношення.

Незважаючи на зміст малюнка, якщо в дитини домінує „пізнавальна” уява, вона буде намагатися більш детально зобразити предмет і сюжет, а якщо домінує „емоційна” уява, малюк може задовольнитися і більш схематичним зображенням. Для нього більш важливо, щоб малюнок дозволив йому виразити свій стан, що означає для нього зміст ситуації або предмета. Таким чином переважаючий вид уяви впливає на характер малюнка: на його повноту, деталі. Дана закономірність дозволяє зрозуміти, чому в одній і тій же групі одні діти намагаються ретельно зображувати, вимальовувати деталі, а інші тільки намічають зображення, фіксуючи увагу на динаміці подій.

Враховуючи цю закономірність, на заняттях з зображувальної діяльності намагаюся спрямувати одних дітей (з „емоційною” уявою) на посилення в малюнку зображувальної сторони, а інших (з „пізнавальною” уявою) – на передачу свого відношення до змісту. В процесі проведення занять спостерігала, що оригінальність робіт вища у дітей з „емоційною”, ніж з „пізнавальною” уявою, тобто прояв творчості залежить від особливостей дитини. Це дає мені можливість диференційовано підходити до формування діяльності та розвитку дитини, врахувати вікові та індивідуальні особливості.