Сторінка
5

Розвиток зображувально-художніх здібностей дітей засобами нестандартних технік

Під час вправи знайомлю дітей з особливостями об’єкта. „Сонце – велика куля. У нього багато промінців, довгих і тоненьких. Намалюємо на долоньці коло – це сонце. Воно посилає на землю яскраві промінці” (діти протягують руки, ворушать пальчиками, намагаючись відчути тепло). Ці дії допомагають підготувати руку дитини до малювання на папері, закріплюють форму предмета, розвивають уяву та дають установку на те, що всім навкруги потрібно дарувати тепло і радість, а це відповідно викликає у дітей посмішку та емоційне піднесення.

Через імітацію, відтворення малюками дій розвиваю почуття та емоційний стан дітей. Це дає змогу не тільки більш адекватно спілкуватися, тонше розуміти почуття інших, а й створює умови для формування у дошкільнят власної емоційної сфери: виховання емоцій і вищих почуттів. Власний досвід почуттів допомагає дітям фантазувати під час вправ і переносити свої враження на образи, які вони створюватимуть.

Використовуючи у практиці роботи елементів психогімнастики помітила, що вони активізують діяльність дітей, виховують здатність відчувати образ предмета, розвивають творчість у самовираженні, допомагають встановлювати зв’язки між собою та образами оточуючого світу. Дані вправи також закріплюють позитивне ставлення до занять з малювання, навівають бажаний настрій, впливають на поведінку, риси характеру дитини. Малюки спільно переживають радість, а це в свою чергу знімає напруження, нормалізує спілкування дітей у групі, забезпечує емоційний комфорт, приносить почуття задоволення від створення власного виробу, викликає самоповагу.

Робота з батьками з питання розвитку у дітей мистецьких здібностей

У процесі роботи помітила, що діти дошкільного віку, які виховувалися вдома, малюють, як правило гірше, ніж діти, які відвідували садок з раннього віку. Причина – батьки не приділяють належної уваги образотворчій діяльності, вважаючи, що це заняття у наш час – справа несерйозна. Більш того, скаржаться, що діти малюють кругом: на шпалерах, на столі, на шафі, на холодильнику і т.д. Вони намагаються забрати у дитини олівець та зайняти її іншою справою. Тому поставила собі за мету донести батькам психологію дитячої творчості, допомогти по-справжньому оцінити і зрозуміти природній прояв творчої потреби дитини; навчити розуміти, цінувати і підтримувати дитячу творчість, сприяти її розвитку.

Так, проводячи консультації на тему: „Роль та місце малювання у житті вашої дитини” та „Малюємо без олівця та пензлика”, в першу чергу знайомлю батьків з програмою образотворчої діяльності дітей дошкільного віку, зображувальними та нетрадиційними техніками, вмінням використовувати у малюванні різні засоби художньої виразності: колір, форму, лінію, композицію, ритм. Доводжу батькам на прикладах та шляхом вирішення педагогічних ситуацій, що зображувальна діяльність має велике значення для формування особистості їхнього малюка. Пропоную пам’ятку, у якій розробила поради щодо організації образотворчої діяльності вдома. Наголошую на необхідність наявності вдома затишного куточка та матеріалу для образотворчої діяльності.

Наступним етапом є практична діяльність батьків, які так само як і діти, малюють пензлем, пальцями, пір’ям та квачиком. Пропоную також їм приблизний перелік тем для малювання вдома: „Осіннє дерево” /малювання по-вологому/, „Овочі і фрукти” /штампування/, „Снігопад” /малювання зубною щіточкою/, „Веселий сніговик” /малювання губкою/, „Ялинкові прикраси” /техніка колажу/та ін. Все це викликає інтерес у батьків, підкреслює важливість значення образотворчої діяльності для підготовки дитини до майбутнього життя.

Проводжу спільно з батьками та дітьми зустрічі з творами мистецтва, які розвивають естетичний смак, вміння помічати красу, радіти і дивуватися їй, виражаючи свої почуття.

Після проведення тематичних занять, коли знання дітей більш ґрунтовні та міцні та у кінці року організовую виставки дитячих робіт „Малюємо з мамою і татом”, у яких проявляються фантазія, творчість, неординарність вмінь та нахилів як маленьких так і дорослих членів родини. Компетентне журі визначає переможців у різних номінаціях ”За оригінальність”, „За чудове поєднання кольорів”, „За творчість” і т.д. Жодна з сімей не залишається поза увагою, адже кожна робота – то своєрідність мислення, прояв фантазії, безпосередність краси та результат творчої праці.

Працюючи з дітьми вдома, батьки помічають, яку радість, піднесення та задоволення приносить їх синам та донечкам спільна образотворча діяльність, в процесі якої розвиваються творчість, допитливість, уява та ініціатива малюків. Дитячі малюнки починають вражати їх оригінальністю, своєрідністю бачення і відображення навколишнього. Підтримка, зацікавленість, небайдуже відношення батьків сприяє розвитку у дошкільнят інтересу до занять з малювання.

Дитина ще не встигла народитися, а в ній вже живе велика таємниця таланту. І високе призначення педагога – допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього „я”, прилучити її до краси й гармонії у світі, до мистецтва, збудити її творчі сили, бажання оволодіти різними видами художньої діяльності. Дитина повинна повірити, що вона здатна фантазувати, вигадувати і втілювати плоди своєї уяви у малюнках. Тому можливість творити дітям потрібно надавати щодня, щохвилини. Вихователь повинен не тільки керувати образотворчою діяльністю дітей, а стати активним учасником творчого процесу, в повній мірі передати малюкам свій досвід – здатність помічати красу, відчувати й емоційно переживати її, співпереживати, розпізнавати добро і зло, доброзичливо ставитися до навколишнього, володіти своїми емоціями і почуттями, розуміти людське життя і вміти знайти своє місце в ньому. Все це допоможе дитині, надихне маленьких художників до творіння. І тоді казка, яка народжуватиметься в дитячих роботах, скрасить буденність нашого життя, доведе, що кожна дитина – маленький, неповторний творець та геній, підтвердить той факт, що професія педагога – це творче покликання душі та серця.