Сторінка
1
Самогубство, або ж, науковою мовою "суїцид" - одна з вічних проблем людства, оскільки існує як явище практично стільки ж, скільки існує на Землі людина.
Суїцид - навмисне самоушкодження зі смертельним результатом. Виключно людський акт, суїцид зустрічається у всіх культурах.
Люди, які здійснюють суїцид, зазвичай страждають від сильного душевного болю і перебувають у стані стресу, а також відчувають неможливість впоратися зі своїми проблемами. Вони часто страждають психічними хворобами, особливо великою депресією, і дивляться в майбутнє без надії. Суїцид розглядається як провідна причина смертей у всьому світі, тому він є значною суспільною проблемою. Крім того, деякі дослідники вважають, що офіційна статистика недооцінює дійсне число суїцидів.
Відколи існувало людство, відтоді відомі факти самогубства. Масові та поодинокі випадки траплялися в усі часи, серед різних народів. Проте ставлення до самогубства постійно змінювалося. Наприклад, за нормами церковної моралі воно є найбільшим гріхом, замахом на найсвятіше - життя - дар Божий. Натомість протилежний погляд на самогубство - для вельмож - це був єдиний вихід із скрутного становища; для воїнів - спосіб славетно померти за відсутності бойових подій, а також різновид героїзму.
Смерть від суїциду в Україні займає друге місце після природної смерті та смерті від зовнішніх причин. За останнє десятиліття кількість суїцидів збільшилася втричі. 50 дітей хоча б раз думали про це, а кожен дванадцятий підліток намагається покінчити життя самогубством. Останнім часом в Україні спостерігається загрозливе зростання суїциду серед школярів.
Самогубство - тема, що була актуальною в усі часи. Інтерес до проблеми самогубства просліджується у фахівців різних областей: соціальних педагогів, медиків, психологів, соціальних працівників, соціологів, педагогів, філософів, теологів. Досліджуються причини самогубств, їх статистика, вплив самих різних соціальних, демографічних, економічних, політичних і інших чинників.
Цією проблемою займались такі вчені: А. Амбрумова, С. Белічева, О. Блінова, Е. Дюркгейм, А. Лічко, І. Первова, Г. Старшенбаум, В. Франкл, З. Фрейд, М. Хайкина, М. Хальбвакс, К. Хоутен, С. Шебанова.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що проблема суїцидальної поведінки недостатньо вивчена у сучасній соціально-педагогічній теорії, а також недолік практичних заходів, зокрема превентивних дій.
Мета роботи - розробити та впровадити соціально-педагогічну програму профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи.
Об’єкт дослідження - суїцидальна поведінка підлітків.
Предмет дослідження - профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети визначені завдання дослідження.
Розглянути суїцидальну поведінку як соціальну проблему.
Охарактеризувати підлітковий вік та його вплив на суїцидальну поведінку.
З`ясувати особливості профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи.
Теоретично обґрунтувати та впровадити дослідницьку соціально-педагогічну технологію профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи та проаналізувати результати.
Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні - аналіз наукових джерел для визначення всіх аспектів проблеми профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи; емпіричні - анкетування, спостереження, бесіди, педагогічний експеримент; статистичні - обробка даних отриманих результатів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблена та впроваджена програма, спрямована на посилення життєствердних цінностей з метою зниження ризику суїцидальної поведінки.
Суїцидальна поведінка як соціальна проблема
Дослідження суїцидальної поведінки є не тільки надзвичайно складною філософською, соціально-психологічною та медичною, але також і соціально-педагогічною, етичною і навіть естетичною проблемою.
Суїцид - це одна з форм саморуйнівної поведінки людини, вид насильницької, тобто надприродної смерті, навмисне позбавлення себе життя. Спостерігається як у здорових людей, так і при психічних захворюваннях, головним чином, протікає з депресією.
Самогубства, як правило, відбуваються від відчаю, на знак протесту, щоб зберегти почуття власної гідності, в результаті потьмарення розуму, щоб уникнути болю або помститися. "Факторами ризику" є бідність, безробіття, втрата близьких і проблеми в сімейних відносинах тощо. Люди, в родині яких були самогубці, схильні частіше кінчати з собою. Важливу роль також відіграють моральні й фізичні травми, отримані в дитинстві. Негативний вплив також мають соціальна ізоляція людини, невиліковні хвороби, психічні проблеми, зокрема, стреси, депресії.
Однак у багатьох випадках причини самогубств залишаються неясними. За незрозумілих причин чоловіки в чотири рази частіше, ніж жінки, накладають на себе руки, проте жінки в два-три рази частіше роблять спроби самогубства. Хоча точні дані відсутні, але прийнято вважати, що на кожне "успішне" самогубство припадає 8-20 невдалих спроб його вчинення. Опитування, проведені в різних країнах світу, показують, що до 80% підлітків періодично задумуються про те, щоб покінчити з собою. Однак найбільше число самогубств здійснюють люди пенсійного віку, які, як правило, заздалегідь не зізнаються в наявності подібних намірів. За даними досліджень, люди нетрадиційної сексуальної орієнтації в два-три рази частіше, ніж їх традиційно орієнтовані однолітки добровільно йдуть з життя.
Згідно з доповіддю Всесвітньої організації охорони здоров'я ООН (ВООЗ), на рік на планеті фіксується близько 1 млн. самогубств. Звідси випливає, що в світі самогубства відбуваються кожні 40 секунд.
Україна входить до десятки країн, де рівень самогубств дуже високий, а в Європі займає одне з перших місць, 26-30 самогубств на 100 000 населення. За офіційними даними щорічно добровільно з життя йдуть 17 тисяч осіб, тобто кожен четвертий думає про суїцид.
Однак, можна констатувати, що в даний час прийнято розглядати самогубство в рамках комплексної проблеми суїцидальної поведінки, яке включає в себе суїцидальні думки, суїцидальні приготування, суїцидальні спроби і власне акт суїциду.
Суїцидальна поведінка - поняття більш широке і, крім суїциду, включає суїцидальні замахи, спроби і прояви. Суїцидальна поведінка - це будь-які внутрішні або зовнішні форми психічних актів, що супроводжуються уявленнями про позбавлення себе життя. Суїцидальна поведінка виявляється в двох основних формах: зовнішніх і внутрішніх. До внутрішніх форм відносять: суїцидальні думки (уявлення, переживання); суїцидальні тенденції (задуми, наміри). До зовнішніх форм - суїцидальні вияви; суїцидальні замахи (спроби).
Суїцидальні думки (уявлення, переживання) - пасивні роздуми про відсутність цінності, значення життя ("жити не варто", "щастя в житті немає", не "живеш, а існуєш"), а також уявлення, фантазії на тему своєї смерті, але не позбавлення себе життя ("добре б померти", "хочеться заснути і не прокинутися"). Суїцидальні думки в нормі бувають практично у всіх людей при усвідомленні нерозв'язності якого-небудь конфлікту або психотравмуючої події, але вони не завжди переходять в суїцидальні тенденції.