Сторінка
9

Впровадження соціально-педагогічної програми профілактики суїцидальної поведінки серед підлітків загальноосвітньої школи

Таким чином, практично усіма дослідниками самогубство розглядається як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах пережитих нею конфліктів. При цьому суїцид являє собою один з варіантів поведінки людини в екстремальній ситуації, причому суїцидогенним ситуації не криється у ній самій, а визначається особистісними особливостями суб'єкта, його життєвим досвідом, інтелектом, характером і стійкістю інтерперсональних зв'язків.

Суїцидогенний конфлікт може бути викликаний реальними причинами (у практично здорових осіб), так і може полягати в дисгармонійної структурі особистості або мати психотичний генез. Незалежно від характеру причин конфлікт для суб'єкта завжди реальний і тому супроводжується інтенсивними тяжкими переживаннями, як правило, з депресивною забарвленням. Конфліктна ситуація піддається особистісної переробці, в процесі якої конфлікт вирішується. При його суб'єктивної нерозв'язності звичайними, відомими, прийнятними для особистості способами в якості шляху дозволу може використовуватися суїцид.

Що стосується соціальної педагогіки, то досліджень суїцидальної поведінки вкрай мало. Ми вважаємо, що соціально-педагогічний підхід повинен бути пов`язаний з категорією "цінність". У прийнятих людиною цінностях одночасно відображаються змістовні характеристики його позиції та поведінки, а також його особистісні характеристики, пов'язані з певними уявленнями про себе і можливостях власного активного прояву в соціумі. Цінності не передаються тим же шляхом, що і знання. "Цінностям не можна навчитися, їх потрібно переживати" (В. Франкл). Шляхом прийняття конкретних цінностей, їх "переживання" визначаються вибір особистістю соціальної позиції, норм поведінки при взаємодії з іншими людьми, характер прийнятих рішень, спрямованість вибору.

Ціннісні орієнтації мають особливе значення, оскільки вони виконують роль внутрішніх стимулів і одночасно є критеріями, за якими особистість звіряє свою поведінку і діяльність. Сформовані життєві цілі навчаються і риси соціально адаптованої особистості сприяють посиленню захисних механізмів і послаблюють механізми, що провокують суїцидальну поведінку. Навпаки, дефіцит вищих змістотворних і життєствердних цінностей, духовна криза особистості може бути причиною поводження, що відхиляється.

Таким чином, слід визначити, що суїцидальна поведінка є дійсно складною соціально-педагогічною, філософською, психологічною проблемою.

Очевидно, що ця суспільна проблема активно вивчалася зарубіжними дослідниками. Слід визначити, що суїцид обумовлений рядом причин зовнішнього характеру. Якщо людина не знаходить своє "Я", не реалізує себе у взаємодії з оточуючим середовищем, то вона втрачає віру в себе, усвідомлює свою цілковиту самотність.

Таким чином, очевидно, о втрачена віра в себе, ідеалізація смерті і породжує суїцидальну поведінку.

Особливості підліткового віку та їх вплив на розвиток суїцидальної поведінки

Підлітковий вік є важливою фазою в загальному процесі становлення людини як особистості, коли в процесі побудови нового характеру, структури і складу діяльності дитини закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок.

Підлітковий вік - це вік жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності. Помітний розвиток в цей період набувають вольові риси характеру - наполегливість, завзятість у досягненні мети, вміння долати перешкоди і труднощі. На відміну від молодшого школяра, підліток здатний не тільки до окремих вольових дій, але і до вольової діяльності. Він часто вже сам ставить перед собою цілі, сам планує їх здійснення. Але недостатність волі позначається, зокрема, в тому, що проявляючи наполегливість в одному виді діяльності, підліток може не виявляти її в інших видах. Поряд з цим, підлітковий вік характеризується певною імпульсивністю. Часом підлітки спочатку зроблять, а потім подумають, хоча при цьому вже усвідомлюють, що слід було б поступити навпаки.

Бурхливо розвиваються почуття підлітків. Їх емоційні переживання набувають велику стійкість. Під впливом навколишнього середовища відбувається формування світогляду підлітків, їх моральних переконань і ідеалів. Складаються і розвиваються моральні почуття патріотизму, інтернаціоналізму, відповідальності та ін Цей вік характеризується і складними естетичними почуттями, формуванням естетичного ставлення до навколишньої дійсності. При значній схильності до романтичного у підлітків більш реалістичним і критичним стає уява. Дітям підліткового віку властиві підвищений інтерес до своєї особистості, потреба в усвідомленні й оцінці своїх особистих якостей. Аналізуючи та оцінюючи свою поведінку, підліток поступово порівнює його з поведінкою оточуючих людей, насамперед своїх товаришів. При цьому він дорожить думкою не тільки товаришів, а й дорослих, прагнучи виробити в собі також риси, які дозволяли б йому домагатися успіхів у діяльності і покращувати взаємини з іншими людьми.

Першим в ряду досліджень особливостей підліткового віку варто згадати культурно-історичну концепцію Л. Виготського і його школи.

Відповідно до його концепції всі психічні функції існують і розвиваються не кожна сама по собі, не автоматично, а в певній закономірності її розвитку в системі всіх функцій людини, що направляються його інтересами, потягами, прагненнями, тобто загальною спрямованістю особистості. Л. Виготський докладно розглядав проблему інтересів у перехідному віці, називаючи її "ключем до всієї проблеми психологічного розвитку підлітка". У підлітковому віці, підкреслював Л. Виготський, має місце руйнування і відмирання старих, дитячих інтересів і дозрівання і розвиток нових. Він писав: "Якщо на початку фаза розвитку інтересів стоїть під знаком романтичних прагнень, то кінець фази знаменується реалістичним і практичним вибором одного найбільш стійкого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною життєвою лінією, що обирається підлітком". Сучасна психологія і педагогіка докладно описали факт наявності у молодших підлітків великої кількості інтересів, що змінюють один одного протягом короткого часу. Підліток як би пробує себе в різних видах діяльності. Цей факт зумовлений процесом пошуку самого себе і, як наслідок, намагання зрозуміти, визначити ту діяльність, яка йому подобається і до якої він призначений.

Особливу увагу Л. Виготський звертав на розвиток мислення в підлітковому віці. Головне в розвитку мислення - оволодіння підлітком процесом утворення понять, який веде до вищої форми інтелектуальної діяльності, нових способів поведінки. За словами Л. Виготського, функція утворення понять лежить в основі всіх інтелектуальних змін у цьому віці. "Розуміння дійсності, розуміння інших і розуміння себе - ось що приносить із собою мислення в поняттях," - писав він.

Згідно з Л. Виготським, істотні зміни відбуваються в цьому віці і в розвитку уяви. Під впливом абстрактного мислення уява "іде у сферу фантазій". Говорячи про фантазії підлітка, Л.С. Виготський зазначав, що "вона звертається у нього в інтимну сферу, яка ховається зазвичай від людей, яка стає виключно суб'єктивною формою мислення, мислення виключно для себе". Підліток ховає свої фантазії "як сокровенну таємницю і більш охоче признається в своїх провинах, ніж виявляє свої фантазії".