Сторінка
1
Одним із найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. Головною метою школи, як зазначено в Концепції загальної середньої освіти, є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей особистості, які забезпечать їй досягнення життєвого успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток їх творчих здібностей засобами мистецтва, зокрема музичного.
У молодшому шкільному віці важлива роль належить самовираженню дітей через власну художньо-творчу діяльність. Враховуючи психофізіологічні особливості школярів цього віку – необхідно залучати їх до творчої діяльності в музичному, образотворчому, театральному та інших видах мистецтва.
Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти? Цьому допоможе театр.
Театр – один з самих демократичних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язані з:
– художньою освітою та вихованням дітей;
– формуванням естетичного смаку;
– моральним вихованням;
– розвитком комунікативних якостей особистості;
– вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);
– створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.
Актуальність теми вбачається в потребі глибше вивчити методи активного навчання
Мета дослідження: глибше пізнати вплив театралізації та драматизації на навчання.
Предмет дослідження – методи навчання (театралізація, драматизація).
Об’єкт дослідження – театралізація та драматизація.
Завдання дослідження:
дослідити методи театралізації і драматизації;
описати театралізацію і драматизацію;
довести, що театралізація і драматизація – методи активного навчання;
розробити методичні рекомендації.
Розвиток уявлень про поняття «театралізація»
Найскладнішою формою творчих ігрових ситуацій, де дитина може себе виявити є театралізація, що охоплює як самостійне творення образів так і постановку музичних сцен чи цілих вистав. До цього дітей потрібно готували поступово, пропонуючи учням різні завдання, серед яких можуть бути наступні: створити і передати в рухах, інтонацією хвору пташку, радісну людину, сильний вітер, холодний дощ тощо.
Своєрідне входження дитини в художній світ твору відбувається завдяки таким компонентам театралізованої гри, як сюжет, роль, уявна ситуація. Вибір сюжету завжди залежить від конкретних виховних завдань. Важливо, щоб діти були однаково зацікавлені сюжетом гри й хотіли б прийняти у ній участь. Можна запропонувати гру з розподіленням ролей.
На уроці підготовка до ролі розпочиналася наданням учням можливості пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно, а також аналізом творів живопису, музики та літератури, які були поєднані однією темою чи центральним образом. Відповідаючи на запитання про вивчені образи, діти зображали у рухах, інтонацією основні риси образу.
Театралізована казка може слугувати, як метод навчання, що надає можливість урізноманітнити навчальний процес, зробити його цікавим, доступним і привабливим для дітей, активізувати пізнавальну музично-творчу діяльність, ефективно розвивати та виховувати учнів у процесі навчання музики. Секрет такої універсальності полягає в її органічній відповідності особливостям сприймання і засвоєння інформації дітьми молодшого шкільного віку.
З погляду сучасних вчених-мистецтвознавців, дитяча гра за своєю сутністю близька до художньої діяльності, сутність якої полягає в можливості імпровізувати, творити не стільки з орієнтацією на результат, скільки для насолод жування вільним виявленням власних сил, здібностей і можливостей особистості. Через сюжетно-рольову гру, що передбачає перевтілення, учні мають можливість ідентифікувати себе з будь-яким героєм, „приміряти” на себе різні характери, манери, поведінки, пережити безліч ситуацій. Це збагачує не лише естетичний досвід, а робить особистість більш гармонійною, духовно досконалішою. Саме ігрова діяльність вимагає творчих дій – умінь комбінувати, моделювати, уточнювати.
Отже, великий і різнобічний вплив театралізованих ігор на особистість дитини дає можливість використовувати їх як впливовий, але ненав’язливий педагогічний засіб, бо сама дитина зазнає при цьому радість, задоволення. Виховні можливості цих ігор посилюються тим, що їх тематика практично необмежена. Вона може задовольнити різнобічні інтереси дітей, спонукаючи до творчої діяльності.
Характеристика театралізованих ігор
Театралізовані ігри являють собою розігрування в особах літературних творів (казки, оповідання, спеціально написані інсценування). Герої літературних творів стають дійовими особами, а їх пригоди, події життя, змінені дитячою фантазією, - сюжетом гри. Нескладно побачити особливість театралізованих ігор: вони мають готовий сюжет, a значить, діяльність дитини багато в чому зумовлена текстом твору. Виникає питання: в чому ж полягає творчість дитини в цих іграх? Чи правомірно відносити їх до розряду творчих ігор?
Ця театралізована гра представляє собою багатюще поле для творчості дітей. Зазначимо передусім, що текст твору для дітей - тільки канва, в яку вони вплітають нові сюжетні лінії, вводять додаткові ролі, змінюють кінцівку і т. д.
Творче розігрування ролей в театралізованій грі значно відрізняється від творчості в сюжетно-рольовій грі. В останній грі дитина вільний у передачі зображенні особливостей рольової поведінки: мама може бути доброю, суворою, турботливою або байдужою до членів сім'ї. У театралізованій грі образ героя, його основні риси, дії, переживання визначені змістом твору. Творчість дитини виявляється у правдивому зображенні персонажа. Щоб це здійснити, треба зрозуміти, який персонаж, чому так чинить, уявити собі його стан, почуття, тобто проникнути в його внутрішній світ. І зробити це слід у процесі слухання твору. Треба сказати, що сучасна дитина, в життя якого рано і міцно входять аудіовізуальні засоби інформації (TV, відео), звикає до полегшеного сприйняття художніх творів. Полегшеному, тому що йому подається готовий образ на відміну від образу, який складається на основі уявлень, роботи уяви в процесі слухання книги (а пізніше і самостійного читання). Тому, хоча психологи і запевняють, що любов до акторства, театралізованим ігор притаманна всім дітям без винятку, ці ігри (справжні гри, а не інсценування, які показують на дитячих ранках) не настільки поширені, як це повинно бути, враховуючи їх особливий вплив на розвиток особистості дитини.
У самій природі театралізованої гри закладені її зв'язку з сюжетно-рольовою грою: саме необхідні глядачі, значить, треба з'єднати її з грою в театр. Таке з'єднання буде успішним за умови, що діти уявляють собі, що таке театр, хто там служить, які виконує обов'язки. Звичайно, педагог може розповісти про театр, показати ілюстрації, проте враження дітей навряд чи будуть такими яскравими, щоб виникло бажання грати в театр. Інша річ, якщо діти дізнаються театр «зсередини», побувавши глядачами. На допомогу можуть прийти батьки, які, відгукнувшись на прохання, поради педагога, зводять дитини в театр. Доцільно влаштувати так званий театральний день в дошкільному закладі: силами педагогічного та обслуговуючого персоналу (ще краще з залученням батьків) підготувати спектакль, оформивши відповідним чином зал для глядачів і т. д.