Сторінка
3

Театралізація і драматизація як метод активного навчання

Таким чином Н. Водолага класифікує види театральної діяльності. Важливе значення для організації театралізованої діяльності дітей та керівництва нею має визначення змісту, функціонального призначення, специфіки мовленнєвих завдань у кожному з її видів.

Отже, під час сприймання театрального видовища дитина є глядачем, у театралізованій грі вона – творець, актор, режисер; при підготовці театральної вистави – глядач, актор, сценарист, декоратор залежно від прийнятої ролі.

Драматизація як метод навчання

Драматизація, як метод розвитку розумової діяльності, здебільше використовується в молодших класах школи, коли учні погано ще володіють словом, мислення мають наочно-образне. В 1-2 класах драматизацію використовують для з’ясування змісту всього прочитаного тексту чи для осмислення окремих фраз або слів.

Метод драматизації дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самостійність. “Метод засновано на виконанні учнем ролі в придуманій ігровій ситуації. Учень створює образ героя, який жив колись або живе зараз, роль героя в художній літературі або вигаданого героя, персонажа”.

Для драматизації підходить будь-який розповідний текст. Прочитане речення демонструється, тобто виконуються описані дії. Якщо в прочитаному тексті є діалог, то під час читання розподіляються особи. Поступово до драматизації вводять не одну, а дві та більше дій. Якщо виникають складності під час драматизації вчитель відповідно до вимови слів виконує необхідні дії сам, а потім їх повторюють діти. Така діяльність передбачає залучення дітей до реального співробітництва, інтелектуального діалогу, гармонізації спілкування, можливості почуватися вільно. Драматизація сприяє розвитку мислення, розробці прийомів співтворчості та інтелектуальної напруги, передбачає експериментування дітьми, гнучке і гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.

Під час драматизації твору діти залучаються до мистецтва художнього слова, формується техніка та логіка усного мовлення, розвивається вимова та долаються мовленнєві недоліки. Учні засвоюють основні етапи роботи з текстом, принципами його членування, вчаться логічним наголосам у мовних текстах та використанню засобів їх виділення, знайомляться з видами пауз.

Заняття з використанням драматизації сприяють зняттю емоційної скутості учнів, невпевненості в собі, активізують здібності, допомагають застосовувати їх невеличкий життєвий досвід, набутий як на уроках, так і на позашкільних заходах. Діти опановують необхідну суму знань з акторської майстерності, розвивається їх фантазія та уява, увага, спостережливість, допитливість. Прийом драматизації сприяє також розвитку логічності та послідовності дій і почуттів, відчуття правди, відчуття сценічної свободи. Діти знайомляться з елементами пластичної культури, засвоюють основи культури поведінки на сцені. Самостійність учнів під час виконання ролей у більшості залежить від того, чи знають вони зміст казки, твору.

Прийоми драматизації найчастіше використовуються під час читання творів морально-етичної тематики, дозволяючи наочно побачити ситуацію, зрозуміти її, критично оцінити поведінку того чи іншого персонажу.

Дуже часто драматизацію використовують під час роботи з дітьми з вадами слуху. Тут драматизація може використовуватися, як основний метод роботи з текстом після його читання, і як допоміжний засіб у поєднанні з іншими методичними прийомами. Вона дає можливість учням уявити змальовану ситуацію, дії, якості персонажів та прослідкувати за розвитком сюжету, відтворити послідовність всіх вчинків персонажів.

Отже, драматичне мистецтво оригінально поєднує в собі драматичну дію, художнє слово, пантоміму, живопис, скульптуру й музику і розвиває водночас мову, інтонацію, увагу, пам'ять, уявлення, цілу низку технічних і конструктивну здібностей. Драматизацію можна розглядати як метод викладання, який забезпечуватиме активність творчих знань учнів.

Формування у дітей творчих здібностей

Одним із засобів формування у дітей творчих здібностей може бути музично-ігрова драматизація, яка дуже близька до дитини, бо базується на дії. Саме в драматизації із найбільшою ясністю виявляється повне коло уявлень. Крім того будь-яка драматизація пов'язана з грою, яка розвивається як Порча драматизація форми, в якій виявляється технічна, декоративно-образотворча, словесна, драматична, та музична творчість. Значна виховна роль «театрального» мистецтв у розвитку фантазії і спостережливості, пам'яті та уваги, культури почуттів й мови.

Розглядаючи проблему організації творчих здібностей у сфері музично-театральної драматизації першокласників, необхідно звернутися до провідного виду музичної діяльності - музично-ритмічних рухів. Вивчаючи розвиток музичних уявлень і сприймання у дітей, вчені підтверджують, що реакція руху є суттєвим компонентом музичного пізнання. Такі форми, як пантоміма, гра під музику повинні бути достатньо широко розповсюдженні на початкових етапах музичного розвитку особистості. Так К.Орф створив цілісну й ефективну систему музичного виховання, яка основана на різних формах музикування, дитячої творчості, активній виконавській діяльності. Головний його принцип - будувати музичне виховання на ритмопластичній основі.

У структурі народної пісні завжди елемент імпровізації, що дозволяє ставити перед дітьми творче завдання і дає молодим виконавцям можливість бути певними співавторами.

Будова хороводів, ігор під спів дозволяє продемонструвати дітям різні способи творчої діяльності: різні варіанти рухів, їх імпровізацію в танці, зміну стилів хороводу, різні засоби втілення ігрових образів.

Музично-сценічна гра з танцями, сценами з казок, діалоги-речитативи - все це засоби активного художнього виховання.

Важливим засобом організації розумової діяльності і виховання моральних почуттів є ідентифікація - вміння уявляти себе в умовах, які зображено у музичних творах, пристосувати до себе, закладені у творчі задуми. Основне завдання музично-ритмічних рухів (ритміки) формування у дітей створення музичних образів у їх розвитку і здатність виражати їх відповідно музиці. Імітація рухів, про які йдеться у текстах пісень, допомагає дітям та х слухачам зрозуміти зміст і характер твору. Пантомімічне відображення музично-поетичного тексту дає можливість усвідомити більш детально поетичний текст.

Таким чином, під час розучування музичного твору, який є певним сценарієм, основними видами художньої діяльності є спів, музично-ритмічні рухи і тісно пов'язана з ними сценічна гра. Ці види діяльності іноді чергуються або об'єднуються з пантомімою, танцями.

Драматичне мистецтво оригінально поєднує в собі драматичну дію, художнє слово, пантоміму, живопис, скульптуру й музику і розвиває водночас мову, інтонацію, увагу, пам'ять, уявлення, цілу низку технічних і конструктивну здібностей. Драматизацію можна розглядати як метод викладання, який забезпечуватиме активність творчих знань учнів. Ознайомившись з основними напрямками сучасної і загальної і музичної педагогіки, можна передбачити, що реалізація музично-ігрової драматизації І формуванні у дітей творчих здібностей вимагає застосування цілого комплексу тих педагогічних принципів, які покладені в основу методичних рекомендацій педагогів різ шкіл та напрямків.