Сторінка
4

Театралізація і драматизація як метод активного навчання

Поняття «музична навчально-ігрова драматизація» включає в себе ряд компонентів, складаючи її сутність. По-перше, це: Вміння вслухатися у музичний твір; Набування практичних навичок музичного мистецтва; Накопичення життєвого j музичного досвіду; наявність взаємозв'язку слухання та виконавських навичок; формування музичного і художнього мислення. Цілеспрямоване застосування музично-дидактичних та музично-ритмічних ігор у навчально-виховному процесі з метою розвитку повноцінного сприйняття музичного твору й відображення його особливостей у русі, ігровій діяльності, сприяли потенційному формуванню творчих здібностей урахуванням творчих складностей, які залежали від особливостей розвитку музичного образу.

Отже, найбільш вдало розвиваються творчі здібності на уроках музики, якщо водночас з ними проходять заняття ритміки і позакласна художньо-творча діяльність. У такому випадку заняття ритмікою створюють необхідний об'єм музично-ритмічних рухів, а позакласна діяльність сприяє більшій самостійності учнів збагачуючи їх практичний досвід.

Гра-драматизація як засіб розвитку акторських здібностей дітей

У іграх-драматизаціях дитина-артист, самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), проводить власні дії виконання ролі. У грі-драматизації дитина виконує який-небудь сюжет, сценарій якого заздалегідь існує, але не є жорстким каноном, а служить канвою, в межах якої розвивається імпровізація. Імпровізація може стосуватися не тільки тексту, але і сценічної дії.

Ігри-драматизації можуть виконуватися без глядачів або носити характер концертного виконання. Якщо вони розігруються в звичайній театральній формі (сцена, завіса, декорації, костюми і так далі) або у формі масового сюжетного видовища, їх називають театралізаціями.

Види драматизації: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постановки вистав поодинці або за декількома творами; гри-імпровізації з розігруванням сюжету без попередньої підготовки. Драматизації грунтуються на діях виконавця, який може використовувати ляльки.

У традиційній педагогіці гру-драматизацію відносять до творчих, таких, що входять в структуру сюжетно-рольової гри. Гра-драматизація розглядається в рамках театралізованої ігри тому, що входить разом з режисерською грою в структуру сюжетно-рольової гри. Проте режисерська гра, включаючи такі складові, як уявна ситуація, розподіл ролей між іграшками, моделювання реальних соціальних стосунків в ігровій формі, є онтогенетично ранішим видом ігор, чим сюжетно-рольова, оскільки для її організації не вимагається високого рівня ігрового узагальнення, необхідного для сюжетно-рольової гри (С.А. Козлова, Е.Е. Кравцова). Заняття з дітьми драматизацією дуже продуктивні. Основною метою є формування думаючої і такої, що відчуває, люблячої і активної людини, готової до творчої діяльності.

Отже, за допомогою ігор-драматизацій діти активніше розвивають свої здібності, особливо акторські.

Види драматизації

В іграх-драматизація дитина, виконуючи роль як «артиста», самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів вербальної і невербальної виразності. Видами драматизації є: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постановки вистав за одним чи кількома творами; ігри-імпровізації з розігрування сюжету (або кількох сюжетів) без попередньої підготовки.

Ігри-драматизації поділяються за способами зображення:

драматизації з пальчиками (з ляльками бі-ба-бо);

драматизація як гра самої дитини;

імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловів, міміки, пантоміми.

Л.В. Артемова виділяє декілька видів ігор-драматизацій:

гра-драматизація з пальчиками. Атрибути дитина надягає на пальці. Він «грає» за персонажа, зображення якого знаходиться на руці. По ходу розгортання сюжету діє одним або декількома пальцями, промовляючи текст. Можна зображати дії, знаходячись за ширмою або вільно пересуваючись по кімнаті.

гра-драматизація з ляльками бібабо. У цих іграх на пальці руки надягають ляльки бібабо. Вони зазвичай діють на ширмі, за якою стоїть той, що водить. Таких ляльок можна виготовити самостійно, використовуючи старі іграшки.

імпровізація. Це розігрування сюжету без попередньої підготовки.

Дитина включаючись в ігрову діяльність, відповідно своїм здібностям і можливостям, може перебувати у таких образах:

дитина - «режиссер»;

дитина - «актор»;

дитина - «глядач»;

дитина - «оформлювач» - «декоратор» вистави.

Дитина - “режисер” - має добре розвинену пам'ять і уяву, це дитина-ерудит, що володіє здібностями швидко сприймати літературний текст, переводити в ігровий постановочний контекст. Він цілеспрямований, володіє прогностичними, комбінаторними (включення в хід дії віршів, що театралізується, пісень і танців, імпровізованих мініатюр, комбінування декількох літературних сюжетів, героїв) і організаторськими здібностями (ініціює гру-драматизацію, розподіляє ролі, визначає “сцену” і сценографію відповідно до літературного сюжету, керує грою-драматизацією, її розвитком, регламентує діяльність решти учасників спектаклю, доводить гру до кінця).

Дитина - «актор» - наділений комунікативними здібностями, легко включається в колективну гру, процеси ігрової взаємодії, вільно володіє вербальними і невербальними засобами виразності і передачі образу літературного героя, не зазнає трудності при виконання ролі, готовий до імпровізації, уміє швидко знайти необхідні ігрові атрибути, що допомагають точніше передати образ, емоційний, чутливий, має розвинену здатність самоконтролю (слідкує за сюжетною лінією, грає свою роль до кінця).

Дитина - «декоратор» наділений здібностями образної інтерпретації літературної основи ігри, які виявляються в прагненні зобразити враження на папері. Він володіє художньо - образотворчими уміннями, відчуває колір, форму в передачі образу літературних героїв, задуму твору в цілому, готовий до художнього оздоблення спектаклю через створення відповідних декорацій, костюмів, ігрових атрибутів і реквізиту.

Дитина - «глядач» володіє добре розвиненими здібностями рефлексій, йому легко «брати участь в грі» з боку. Він наглядовий, володіє стійкою увагою, творчо співпереживає грі - драматизації, любить аналізувати спектакль, процес виконання ролей дітьми і розгортання сюжетної лінії, обговорювати його і свої враження, передає їх через доступні йому засоби виразності.(малюнок, слово, гру).

Отже, драматизація є дуже важливим засобом для розвитку творчих, інтелектуальних, спостережливих, комунікативних та інших здібностей дітей у початкових класах. Драматизація має свої різновиди, форми, навіть і правила. Р. Калініна розробила правила драматизації.

Одним із найважливіших завдань сучасної школи є формування творчої, мислячої особистості. музичного.

У молодшому шкільному віці важлива роль належить самовираженню дітей через власну художньо-творчу діяльність. Враховуючи психофізіологічні особливості школярів цього віку – необхідно залучати їх до творчої діяльності в музичному, образотворчому, театральному та інших видах мистецтва.