Сторінка
1

Застосування педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі

Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і його особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання — зокрема.

Про педагогічні технології тепер говорять усюди — у пресі, на педагогічних нарадах, на науково-практичних конференціях. Назріла об'єктивна потреба запровадити відповідний навчальний предмет у навчальні плани педагогічних освітніх закладів. Але аналіз численних теоретичних публікацій та передового педагогічного досвіду свідчить про те, що проблема ця не настільки проста, як це здається на перший погляд.

Спочатку педагогічну технологію пов'язували тільки з застосуванням у навчанні технічних засобів та засобів програмованого навчання ("технічні засоби навчання"). Останнім часом педагогічну технологію розуміють як нові наукові підходи до аналізу та організації навчального процесу ("технологія навчання", або "технологія навчального процесу"). Таким чином, педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов'язана з застосуванням технічних засобів у навчальному процесу друга — з його організацією.

Мета роботи – проаналізувати бачення поняття „педагогічні технології” в сучасній психолого-педагогічній літературі.

Основними завданнями роботи є:

сформувати уявлення про вимоги до сучасної педагогічної діяльності;

проаналізувати різні тлумачення поняття „педагогічні технології”;

розглянути проблеми впровадження педагогічних технологій;

дати характеристику можливостей використання педагогічних технологій для реалізації між предметних зв`язків.

Вимоги до педагогічної діяльності

Сучасне суспільство зацікавлене в особистостях, здатних самостійно й активно діяти, приймати рішення, гнучко адаптуватися до змінних умов життя. Це потребує переосмислення місця і ролі педагогіки у конкретно-історичних умовах нашого буття. Науковість педагогіки визначається характерним для неї розумінням сутності людської особистості, ступенем цілеспрямованого пошуку засобів її розвитку. За всіх часів педагогіка була гуманна сама по собі та прагнула відповідати вимогам прогресивного розвитку людини і суспільства. Вона завжди орієнтувалася на особистість, лише результати впровадження пануючих педагогічних ідей могли по різному позначатися на особистості людини, як із знаком плюс, так і навпаки. Ми приєднуємося до думки, що педагогіку можна вважати науковою і дійсно гуманною, якщо, ґрунтуючись на повазі до особистості молодої людини і передбачаючи в її житті майбутні іспити, які з великою ймовірністю можуть бути, вона усвідомлює власну відповідальність перед нею, готує її до життя, до боротьби за самовизначення, саморозвиток, самореалізацію, до того, що випливає з об'єктивних вимог конкретно-історичних суспільних відносин.

У зв'язку з цим особливого значення набуває професійна компетентність сучасного педагога, переорієнтація його мислення на усвідомлення принципово нових вимог до педагогічної діяльності. Здатність педагога відповідати цим вимогам, на наше переконання, має глибоко суб'єктивний харак-ігр і тісно пов'язана з особистісними якостями самого педагога.

Перш за все, це вміння відчути принципово нову аудиторію в навчальному пін чаді. Це нове покоління, яке має високі критерії до життя і людей, які дозволить йому виносити цілком аргументовані судження, гостро відчувати справжність захоплення педагогом своєю справою, щиру зацікавленість у передачі вмінь, унікальність особистості викладача чи її відсутність. Молодь здатна до загостреного сприйняття дисгармонії, критичного мислення, прагне до спілкування, спільного пошуку істини, діалогу, а тому саме цього чекає і від педагога. У спілкуванні з такою аудиторією педагог повинен йти шляхом "діалогічної істини" (М Бахтін), в якому криються, на наш погляд, найбільш великі перспективи освітнього процесу, його спрямованості на інтелектуальний і творчий розвиток молодої людини. Щоб бути готовим до такого діалогу, сучасному педагогу треба не лише адаптуватися у реаліях сьогодення, переосмислити набутий життєвий досвід, йому треба усвідомити концептуальне для нього положення необхідності навчання впродовж життя, постійного самовдосконалення і саморозвитку власної особистості. Неперервна професійна освіта педагога стає супроводом і умовою успішності його професійної кар'єри - це є принципово нова вимога до професійної діяльності педагога.

Посилення ролі освіти в сучасних трансформаціях суспільства привело до витіснення концепції "освіта на все життя" концепцією "освіта впродовж життя", яка стала основою для програми ЮНЕСКО "Освіта для XXI століття". У новій концепції переглянуто стратегію освіти і сформульовано її чітку орієнтацію на потреби і запити особистості й суспільства. Освіта і, перш за все, педагогічна освіта, яка в силу своєї специфіки є ланкою, яка з'єднує всі рівні та ступені навчання, увійшла до системи складних, часом дуже жорстких соціально-економічних, політичних і культурних відносин. Тому перед педагогом постає складне завдання: відповідати потребам і запитам особистості й суспільства, бути конкурентоспроможним на ринку освітніх послуг і водночас виконувати свою місію сіяча розумного, доброго, вічного.

У відкритому світі, де майбутнє не може бути чітко прогнозоване, а теперішнє має декілька потенційних ліній розвитку, людина знаходиться в ситуації постійного вибору, пошуку оптимального рішення відповідно до швидкозмінних умов життя. Тому на всіх рівнях неперервної освіти повинні створюватися умови для розвитку інтелекту і творчих якостей особистості, підготовки її до життя у відкритому суспільстві, самостійної взаємодії з динамічним світом професійної праці. Це завдання, на нашу думку, не тільки і навіть не стільки змісту освіти, скільки педагогічних технологій, які забезпечують втілення прогресивних концептуальних підходів до освіти у реальному навчально-виховному процесі. Педагогічні технології в сучасному освітньому просторі можна розглядати як організаційний початок, який запускає в дію і скеровує в необхідне русло творчі сили носив наукових знань і педагогічного досвіду.

За таких умов визначення теоретико-методологічних і методичних засад педагогічних технологій, обґрунтування ознак і критеріїв їх гуманістичної спрямованості, умов їх ефективного функціонування в сучасному освітньому просторі є актуальними проблемами психолого-педагогічної науки і практики.

На основі аналізу різних підходів до визначення поняття "педагогічна технологія" можна зробити висновок, що означене поняття розглядається досить неоднозначно, а саме як: раціональний спосіб досягнення свідомо сформульованої освітньої (навчальної, виховної) мети; наука; педагогічна система; педагогічна діяльність; реалізація системно-діяльнісного або інтегративного підходів до освітнього (навчального) процесу; система знань; мистецтво педагога; модель; засіб оптимізації і модернізації освітнього процесу; процесуальний компонент (складова) освітнього (навчального) процесу.