Сторінка
1

Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі

Взаємозв’язок і взаємозалежність країн та народів сучасного світу, процеси глобалізації, що інтенсивно розвиваються, закономірно обумовлюють усе більший інтерес до вивчення міжнародного досвіду в різних сферах суспільного життя

Вітчизняні педагоги-теоретики й практики прагнуть отримувати якомога повнішу інформацію про роботу своїх зарубіжних колег, запозичувати їхні досягнення й учитися на їхніх помилках У цей контекст вплітаються міжнародні зіставлення в галузі освіти, що є зараз однією з найактуальніших сфер людської діяльності Порівняльно-педагогічні дослідження мають не лише фундаментальне теоретичне, а й велике практичне значення, особливо в періоди інтенсивної модернізації педагогічної освіти Саме тому системне зіставлення зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду може сприяти глибшому осмисленню наших власних проблем, виправленню помилок і прорахунків, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності українських освітніх інститутів.

У нашій державі історично склалася потужна система педагогічної освіти, яка вирішує проблеми професійної підготовки педагогів Час активної розбудови системи національної освіти України, відродження та подальший розвиток духовно-моральної культури, інтелектуального потенціалу українського народу спонукають до пошуків ефективних шляхів підготовки педагогічних працівників Результат педагогічної діяльності великою мірою визначається рівнем професіоналізму педагогів і якістю їхньої підготовки У Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) завважується, що педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження й створення якісно нової національної системи освіти.

В останнє десятиріччя увага вітчизняних дослідників зосередилася на процесах удосконалення системи педагогічної освіти й розв’язанні багатьох проблем Зрозуміти призначення й специфіку педагогічної професії неможливо без адекватного уявлення про ті процеси, які здійснюються сьогодні у сфері загальної освіти Метаморфози, що відбуваються в педагогічній освіті, виходять далеко за рамки локальних змін у навчальному плані, у змісті окремих дисциплін, в організаційно-методичних аспектах навчального процесу Тут і компетентнісна модель навчання, відмінна від традиційної предметної, і профільна школа з безліччю освітніх маршрутів, що змінила однакове для всіх навчальне середовище, і нові цінності освіти, коли на зміну звичному культу успішності й дисципліни приходить орієнтація на особистість, полікультурність, інформаційна насиченість педагогічних систем, нові форми оцінки результатів освіти – ось далеко не всі проблеми, які належить вирішувати випускникові ВНЗ.

Найбільш ретельного теоретико-методологічного аналізу потребують вітчизняна й зарубіжна системи підготовки педагогічних працівників (у нашому дослідженні слов’янських народів – України, Росії й Білорусі), оскільки саме їх порівняння й зіставлення забезпечить осмислення реальних досягнень і виявлення деструктивних тенденцій Пошук шляхів удосконалення системи підготовки педагогів ведуть багато вчених з різних позицій, але акмеологічний підхід, який орієнтує педагога на досягнення вершин творчого саморозвитку, високого рівня продуктивності й професійної зрілості, у теорії й практиці вітчизняної вищої педагогічної освіти вивчено недостатньо.

Між тим актуальною є наукова проблема, яка полягає в необхідності визначити умови й чинники впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти в Україні, виходячи з реалій сьогодення й орієнтуючись на перспективні завдання, визначені в провідних нормативних державних документах щодо розвитку освіти (Закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Концепція національного виховання, Закони України „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, Державна програма „Вчитель”) Вирішення цієї проблеми потребує глибокого вивчення в порівняльному плані досягнень країн близького зарубіжжя, зокрема Росії й Білорусі, у яких накопичено цікавий і ефективний досвід удосконалення професійної підготовки вчителів на засадах акмеологічного підходу.

Суттєвим джерелом визначення сучасної стратегії в галузі педагогічної освіти в Україні є аналіз світового досвіду підготовки педагогів у різних освітніх системах Українські вчені досліджували підготовку вчителів переважно у високорозвинених країнах, таких як США, Німеччина, Велика Британія До ґрунтовних робіт, які було виконано на матеріалах кількох країн, належать дослідження: проблем становлення й розвитку міжнародного вчительського руху (О Сухомлинська); професійної підготовки вчителів у країнах Західної Європи й Великій Британії (Н Абашкіна, Г Алексевич, Ю Алферов, Г Андрєєва, Ф Бухбергер, Н Воскресенська, М Кларін, Н Лавриненко, В Лапчинська, Л Латун, Є Лисова, О Локшина, З Малькова, Б Мельниченко, Ю Пассов, Л Пуховська, В Сафонова, І Тараненко, Л Торжник, Л Хведченя та ін.).

Предметом уваги українських компаративістів протягом останніх років стали проблеми європейської інтеграції в освітній сфері, включення України в Болонський процес, розвиток педагогічної та професійної освіти в різних країнах, міжнародний досвід стандартизації освіти, проблеми гуманізації освіти тощо.

З кожним роком посилюється увага українських, російських, білоруських дослідників до проблем філософії педагогічної освіти (В Андрущенко, С Гессен, І Зязюн, В Кремень, В Лутай та ін.), професійної підготовки й становлення майбутнього педагога (Л Ахмедзянова, В Бондар, О Дубасенюк, А Капська, О Киричук, В Кузь, Н Кузьміна, О Мороз, Л Нечепоренко, Д Ніколенко, Н Ничкало, О Савченко, В Сагада, В Сластьонін, О Тхоржевський, М Шкіль, А Щербаков, М Ярмаченко та ін), синергетичного та акмеологічного підходів (В Бранський, Т Григор’єва, Г Данилова, Л Зоріна, О Князєва, С Курдюмов, М Ноулз, Л Орбан-Лембрик, С Пальчевський, С Пожарський, І Пригожин та ін.).

Ефективність педагогічної діяльності з позицій системного, комплексного, суб’єктного, гуманістичного підходів аналізували А Алексюк, Б Ананьєв, В Безпалько, І Бех, Н Гузій, С Єлканов, М Звєрєв, Г Кирилова, О Кочетов, Н Кузьміна, І Лернер, М Махмутов, В Семиченко, М Скаткін, Т Шамова, О Штурмак та ін

Теоретико-методологічні та історико-педагогічні аспекти розвитку педагогічної освіти в Україні ґрунтовно розглянуто в роботах А Алексюка, Л Вовк, О Глузмана, Н Дем’яненко, М Євтуха, І Зайченка, С Золотухіної, В Курила, В Лугового, В Майбороди, Є Мединського, С Сірополка, О Сухомлинської, М Ярмаченка та ін

Важливу роль у розробці основ теорії педагогічної майстерності відіграли праці психологів і педагогів: Ю Азарова, Л Виготського, Ф Гоноболіна, І Зязюна, О Костюка, О Леонтьєва, Б Мітюрова, О Мороза, В Моляко, С Рубінштейна, Л Рувінського, О Рудницької, В Теплова та ін Проблемам формування творчої особистості присвячено роботи В Арєєва, І Беха, Д Богоявленської, С Моляко, С Сисоєвої, Я Пономарьова, М Поташніка та ін.

Зауважимо, що аналіз української, російської, білоруської психолого-педагогічної літератури свідчить про спільні проблеми й завдання вищої педагогічної освіти, аналогічність у методологічних підходах і виявлення інтересу та активізацію пошуків науковців щодо дослідження професіоналізму, творчої педагогічної діяльності, виявлення рівнів продуктивності педагогічної діяльності, шляхів удосконалення професійної підготовки, її якості тощо У Росії з кінця 80-х – на початку 90-х років XX століття, а потім і в Білорусі з’являються дослідження з акмеології – науки, яка вивчає закономірності й феномени розвитку людини на ступені її зрілості й особливо при досягненні найбільш високого рівня в цьому розвитку Монографічні роботи з різних проблем акмеології опублікували О Анісімов, Є Богданов, О Бодальов, Н Вишнякова, А Гусєв, А Деркач, В Зазикін, А Кириченко, Н Кує, Н Конюхов, Н Корнієнко, Н Кузьміна, М Кухарєв, Л Лаптєв, А Маркова, В Михайловський, А Огнєв, С Пальчевський, В Петрусинський, А Реан, І Семенов, В Решетько, М Сікач, А Ситніков, С Степанов, Ю Синягін і багато інших.