Сторінка
5
У сучасну педагогічну науку увійшло поняття, яке набуває сьогодні важливого значення - поняття компетентності як специфічної здібності, яка необхідна для ефективного виконання конкретної дії у конкретній предметній галузі, що включає вузькоспеціальні знання, специфічні предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за власні дії. Поруч із цим вводиться і поняття "вищі компетентності", які виявляються незалежно від конкретної галузі й передбачають наявність у людини високого рівня ініціативи, здатності організувати інших людей для досягнення поставлених цілей, готовність оцінювати й аналізувати соціальні наслідки власних дій тощо. Щодо професійної підготовки майбутніх фахівців, то цікавою є думка, що вищі компетентності можуть виявлятися лише в органічній єдності з глибокою особистісною зацікавленістю людини у конкретному виді діяльності.
Проблема формування компетентної особистості суттєво змінює роль і місце педагога в освітньому процесі: від транслятора знань і способів діяльності до проектувальника індивідуальної траєкторії інтелектуального й особистісного розвитку учнів. Саме ця ідея знаходить своє активне відтворення у розробці педагогічних технологій, спрямованих на творчий розвиток учнів: навчання у співробітництві; метод проектів; індивідуальний і диференційований підхід до навчання. Такі педагогічні технології легко вписуються у реальний навчальний процес, який існує у нашій середній, професійній і вищій школах, є гуманістичними за своєю філософською і психологічною суттю, глибоко моральними, забезпечують розвиток активності, самостійності учнів, їх уміння працювати в колективі, спілкуватися при вирішенні проблем, бути доброзичливими, надавати допомогу іншим.
Умови впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у навчальний процес
Рівень та якість підготовки фахівця будь-якого профілю залежать від ступеня обґрунтованості трьох вузлових проблем навчального процесу: мети навчання (для чого вчити?), його змісту (чому вчити?) і принципів, форм, методів, засобів організації навчання (як вчити?). Тому важливим є пошук ефективних педагогічних технологій, що відповідають змісту підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (ВНЗ) І-ІІ рівнів акредитації. До таких, зокрема, належить педагогічна технологія, побудована на реалізації міжпредметних зв'язків у навчальному процесі.
На підставі аналізу різних підходів до пояснення категорії "педагогічна технологія" і проведеного дослідження проблеми взаємопов'язаного вивчення хімічних та технологічних дисциплін нами було сформульовано дефініцію поняття "педагогічна технологія реалізації міжпредметних зв'язків", розроблено модель її впровадження у навчально-виховний процес ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку технологів харчових виробництв.
Педагогічну технологію реалізації міжпредметних зв'язків (технологію міжпредметного навчання) ми розглядаємо як організацію взаємозв'язаного навчання, яка поєднує інтеграційні процеси під час вивчення окремих дисциплін і забезпечує формування цілісної системи, знань, умінь, навичок, професійно значущих якостей, необхідних фахівцю для, виконання функціональних обов'язків. Модель педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації можна представити у вигляді схеми (рис. 1):
Як видно зі схеми, важливим структурним елементом моделі є визначення умов ефективного впровадження педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків. До них, на наш погляд, належать: дотримання певних вимог щодо встановлення взаємозв'язків у процесі вивчення хімічних і технологічних дисциплін; реалізація принципу професійної спрямованості змісту хімічних дисциплін; формування міжпредметних знань, умінь та навичок; визначення шляхів і методів реалізації міжпредметних зв'язків. Конкретизуємо їх детальніше.
Рис. 1. Модель педагогічної технологїї реалізації міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі, де МПЗ- міжпредметнї зв'язки; ПТ - педагогічна технологія
1. Дотримання певних вимог щодо встановлення взаємозв'язків у процесі вивчення хімічних і технологічних дисциплін у ВНЗ І—II рівнів акредитації є необхідною умовою, яка забезпечує визначення характеру міжпредметного матеріалу, чітке планування міжпредметних зв'язків тощо. Отож, у навчальному процесі слід враховувати такі вимоги:
- взаємозв'язки дисциплін повинні здійснюватися і використовуватися на всіх етапах навчального процесу систематично (під час вивчення нової навчальної інформації, виконання лабораторних та практичних робіт, завдань самостійної роботи, контролю знань, умінь і навичок тощо);
- під час реалізації міжпредметних зв'язків дисципліни мають зберігати свою відносну самостійність, відповідний науковий рівень, логічну структуру предмета, послідовність вивчення навчального матеріалу;
- зв'язки різних предметів повинні забезпечувати всебічне вивчення й інтенсивний обмін навчальною інформацією, формування на основі вищого рівня узагальненості єдиної наукової картини світу та фахових знань, умінь і навичок студентів;
- навчальна інформація, засвоєна під час вивчення інших дисциплін, не повинна дублюватися, а має використовуватися з метою мотивації навчальної діяльності студентів, актуалізації опорних знань, умінь і навичок, обґрунтування, з'ясування сутності явищ, моделювання процесів тощо;
- під час використання навчальної інформації з інших дисциплін необхідно дотримуватись єдності у визначеннях наукових понять, трактуванні законів, теорій і положень, застосовувати аналогічну систему позначень різних величин та одиниць вимірювання тощо.
2. Реалізація принципу професійної спрямованості змісту хімічних дисциплін є наступною важливою умовою комплексного підходу до впровадження у навчальний процес педагогічної технології реалізації міжпредметних зв'язків. Проблема професійної спрямованості досліджувалася багатьма дидактами. Так, М. Пак зазначає, що різні автори обґрунтовують або професійну спрямованість міжпредметних зв'язків, або реалізацію професійної спрямованості як один з основних принципів професійної дидактики шляхом здійснення міжпредметних зв'язків. Професійну спрямованість розглядають також як форму специфічного міжпредметного зв'язку та як засіб формування соціальної і психологічної спрямованості на професійну діяльність .
На нашу думку, принцип професійної спрямованості під час вивчення хімічних дисциплін у вищих закладах освіти повинен органічно пронизувати весь навчальний процес. Реалізація цього важливого принципу має забезпечуватися належним рівнем професіоналізації за умови збереження відповідного рівня фундаменталізації хімічних дисциплін на основі реалізації різнорівневих міжпредметних зв'язків з предметами спеціалізації. Відповідний рівень фундаменталізації досягається завдяки тому, що основи хімічних наук на рівні провідних ідей розглядаються в необхідному обсязі, не порушуючи змістової цілісності і структурно-логічної схеми дисципліни.