Сторінка
1
Навчання — це процес спільної двоєдиної діяльності вчителя, який навчає, і учня, який вчиться. Для успішної реалізації цього педагогічного процесу необхідна система методів навчання, які забезпечуватимуть високу якість знань учнів, сприятимуть їх розумовому розвитку і вихованню.
У педагогіці методи навчання — це способи передачі знань учителем і одночасно способи засвоєння їх учнями.
У методі навчання як способі упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учня, спрямованої на розв'язання завдань освіти, відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Метод навчання має об'єктивну і суб'єктивну складові. Проблему системи методів навчання можна розв'язати шляхом створення єдиної або кілъкох класифікацій, які б адекватно відображали завдання і зміст цілісного процесу навчання. Обираючи метод навчання, потрібно враховувати причини-фактори, які охоплюютъ основні компоненти навчання: завдання, зміст, форми і засоби, а також відповідні умови.
Відповідь на питання дидактики «як навчати?» дає категорія методів навчання. Без них неможливо досягнути поставлених цілей, реалізувати зміст навчального матеріалу, організувати пізнавальну діяльність учнів.
Об'єкт: методи навчання.
Предмет: інтерактивні методи навчання.
Мета дослідження: вивчити інтерактивні методи навчання на уроках географії та їх ефективність у навчальному процесі.
Завдання: дослідити інтерактивні методи навчання.
Географічна освіта в сучасній школі вимагає вибору оптимальних методів формування предметних знань, умінь і навичок. Будь-який метод являє собою спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення триєдиної мети: освітньої, розвивальної і виховної.
Український вчений-методист І. Підласий звертає увагу на визначення методу, яке формулювалося у дореволюційних дидактичних настановах: «Основний метод - мистецтво вчителя скерувати думки учнів у потрібне русло й організувати роботу за визначеним планом». Одна з плідних сучасних ідей вчених полягає в тому, щоб розглядати метод як багатовимірне явище, яке охоплює численні відношення, що існують у навчально-виховному процесі: мета навчально-виховної діяльності; шляхи, які вибирає вчитель для досягнення поставленої мети; зміст навчання у поєднанні з конкретним навчальним матеріалом; джерела інформації; логіка навчально-виховного процесу; система прийомів і засобів навчання; активність учасників навчально-виховного процесу; майстерність учителя тощо.
Організація пізнавальної діяльності учнів на уроках географії зобов'язує вчителя чітко уявити співвідношення внутрішньої і зовнішньої сторони методу. А.М.Алексюк визначає, що зовнішню сторону методів, яка безпосередньо спостерігається в різних способах здійснення взаємозв'язаної і цілеспрямованої діяльності учителя і школярів, складають: 1) словесно-слухова форма (учитель розповідає або запитує, а учні слухають, відповідають); 2) словесно-зорова форма (використання різних засобів наочності); 3) практично-дійова форма (виконання вправ, дослідів, практичних робіт); 4) зовнішні форми вияву компонентів управління вчителя та самоуправління учнів у процесі навчання; 5) форми прояву педагогічної техніки і педагогічної майстерності (постановка і сила голосу, педагогічних такт, манера спілкування і т. інше); 6) форма організації пізнавальної діяльності школярів: індивідуальна, групова, фронтальна.
При однаковій зовнішній стороні може бути різна внутрішня сторона методу. Внутрішню сторону складають: 1) зміст навчального предмета; 2) логіко-процесуальна сторона розумової діяльності учнів (її склад та рівень сформованості, рівень узагальнення розумових дій, індукція, дедукція); рівень пізнавальної самостійності учнів у навчально-пізнавальній діяльності (репродуктивний, евристичний, дослідницький).
Щодо методів навчання географії, то під ними вчені розуміють систему послідовних дій вчителя, що організовує пізнавальну і практичну діяльність учнів, веде їх до засвоєння змісту географії як навчального предмета. Таким чином, вчитель за допомогою різних методів управляє умінням школярів, тобто, планує, організовує, стимулює, контролює, регулює, коригує, аналізує і оцінює кінцевий та проміжні результати, а учень - сприймає, усвідомлює, осмислює (узагальнює і систематизує), закріплює, застосовує на практиці засвоєні знання.
Оскільки процеси викладання й учіння здійснюються за допомогою методів, то суперечність між ними трансформується у суперечність між методами викладання й учіння. Роздвоєння методів навчання на дві протилежні складові призводить до виявлення джерел їх розвитку. Використання методів викладання у чистому вигляді формує авторитарний стиль навчання, в той час як методи учіння утверджують індивідуально-плюралістичний напрям. Основним інтегруючим чинником, який забезпечує взаємопроникнення організаційно-педагогічних дій учителя у навчально-пізнавальні дії учнів, є надання методам викладання елементів проблемності, які спричинюють пізнавальні мотиви і суттєво впливають на розвиток інтелектуальна здібностей, емоційно-вольової сфери. Зазначимо й те, що рівень взаємодії між методами викладання й учіння залежить ще й від постановки голосу вчителя, педагогічного такту, педагогічної техніки і майстерності.
Диференціація методів навчання залежить від індивідуальних і вікових особливостей учнів. Для дітей зі слабким розумовим розвитком найбільш дієвою є така структура методу, яка впливає на оптимальне число чуттєвих аналізаторів і максимально спричинює взаємодію вчителя і учнів (бесіда, метод вправлянь). Для здібних і обдарованих учнів доцільно поєднувати пасивні методи (лекція, розповідь) з евристично-дослідницькими, активними (проблемний виклад, евристична бесіда тощо)
Дидактика розглядає процес навчання в єдності двох різних, але взаємодіючих видів діяльності: пізнавальної діяльності учнів — навчання і педагогічної діяльності вчителя — викладання, направленого на оволодіння учнями системою знань, прийомів, умінь і навичок. У процес навчання включають такі компоненти: а) зміст навчання, тобто навчальний предмет, у якому систематизовані знання для засвоєння їх учнями певного класу; б) викладання, тобто діяльність вчителя, яка полягає у викладанні змісту предмета, в організації діяльності учнів, у формуванні в них світогляду, в керівництві їхніми самостійними навчальними заняттями і перевірці й оцінці їхніх знань і робіт, виконаних за завданням учителя; в) різноманітну діяльність учнів (розумову і фізичну).
Процес розвиваючого навчання включає активну пізнавальну діяльність учнів у навчанні і має на меті: а) свідоме засвоєння географічних знань, прийомів, умінь і навичок; б) розвиток інтелекту і формування діалектико-матеріалістичного світогляду та кращих моральних якостей гуманної людини. Всі ці сторони процесу навчання забезпечуються цілеспрямованою діяльністю вчителя.
Пізнавальна діяльність учнів спрямовується вчителем не тільки на засвоєння системи знань з основ предмета, а й на оволодіння раціональними прийомами розумової і практичної діяльності, які дадуть їм змогу самостійно поповнювати знання.