Сторінка
1
Навчальний процес - соціальне, лінгвістичне, психолого-педагогічне явище, що характеризує взаємодію трьох його компонентів: комунікації, інтеракції та перцепції.
Комунікація – акт спілкування, зв'язок між індивідами, обмін інформацією.
Інтеракція- інформація та дія, поведінковий аспект.
Перцепція - сприйняття та взаєморозуміння.
Інтерактивний – здатний до взаємодії з іншими (людьми, комп’ютером, іншими засобами спілкування).
Інтерактивне навчання – насамперед спілкування, педагогічний діалог. Таке навчання має класифікаційні ознаки, що характеризують його з різних сторін, а саме:
· З точки зору філософії – як діалектичне;
· За орієнтацією на особистісні структури – як загальноосвітнє;
· За механізмом засвоєння – як асоціативно-рефлеторне;
· За основним фактором розвитку – як соціогенне;
· За підходом до дитини – як антропоцентриське;
· За переважаючими методами – як проблемнно – діалогічне, пояснювально – ілюстративне;
· За кооперацією учасників – як групове, парне, фронтальне, індивідуальне;
· За організаційними формами – як альтернативне традиційному класно урочному - заняття в активній формі: проблемна лекція, семінар, брейнстормінг, психодрама, диспут, дискусія, дебати тощо (загалом у діловій та освітній сфері сьогодні використовується більше 2000 видів інтеракції).
Призначення інтеракції – стимуляція природної активності учнів: розумової (інтенсивність мислення / генерування ідей, висловлювання припущень, проектування, моделювання, конструювання, дослідження тощо /, творча уява, зосередженість /увага/, спостережливість /аналітико-синтетичні операції); емоційної (емоційна напруга, переживання); соціальної (імітація виконання соціальних ролей, обмін думками, ставлення, судження тощо);, фізичної (фізичне напруження, практична діяльність, рухливість).
При цьому активність, діяльнісна участь, діяльнісний стан.
Близьким за значенням (синонімічним) поняттю «інтеракції» є поняття «активний метод (форма)». Так вважає багато дослідників інтерактивного навчання. Деякі ж науковці визначають інтерактивне навчання як різновид активного. Так чи інакше, йдеться про технологію активізації, інтенсифікації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх емоційно – вольової сфери, психосоціального зростання та адаптації до змінних умов оточення, підготовки до вільного, розумового та безпечного діалогу з ним.
Суб’єктна активність учнів в інтерактивному навчанні спричинюється багатьма факторами:
- Зацікавленістю учнів самим процесом (формою, процедурою) інтеракції;
- Зацікавленістю учнів пізнавальною проблемою;
- Зміною ( на відмінну від традиційного уроку) основного джерела мотивації учіння - з зовнішньої на внутрішню;
- Освоєнням усіх рівнів пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка);
- Можливістю засвоїти до 90% інформації ( на відмінну від 20% засвоєної інформації під час лекції);
- Можливістю зменшити на 30-50% часу на засвоєння інформації;
- Залученням до участі у дії всіх учасників;
- Випробуванням себе (учня) у різних ролях (генератора, резонатора, ведучого, опонента, рецензента, арбітра тощо);
- Можливістю демонстрації власних найкращих якостей;
- Сприятливими для взаємодії умовами (щирість, довіра, відвертість, розкутість, партнерскість, толерантність тощо).
Які ознаки об’єднують більшість інтеракції?
1. Це здебільшого імітаційний метод.
2. Це ігровий метод.
3. Це колективний метод.
4. Керована емоційна напруга.
Розглянемо особливості інтерактивного навчання у порівнянні з традиційним:
|
АСПЕКТИ |
ТРАДИЦІЙНЕ |
ІНТЕРАКТИВНЕ |
|
Організаційний |
1.Чіткість структури, впорядкованість діяльності 2. Моно логічність 3.Відсутність спілкування 4.Не потребує попереднього розподілу ролей 5.Тиша 6.Постійне робоче місце 7.Педагог керує діяльністю учнів |
1.Структура змінюється в залежності від ситуації 2.Говорять всі 3.Спілкуються всі 4.Потребує попереднього розподілу ролей та інструктажу щодо їх виконання 5.робочий шум 6.Зміна місць 7.Самоврядування |
|
Дидактичний |
1.Навчає педагог 2.Однаковий темп, однаковий матеріал, однакові завдання 3.Мало самостійності 4.Співпраця відсутня |
1.Навчпють учні 2.Різний темп, різний матеріал, різні завдання 3.Повна самостійність 4.Співпраця–основа навчання |
|
Розвивальний |
1.Учень- об’єкт 2.Усереднення здібностей учнів 3.Систематичний характер навчання 4.Розвиток логічного мислення 5.Відсутність само презентації, невміння виступати |
1. Учень - суб’єкт 2.Здійснення індивідуального підходу 3.Спонтанний характер 4.Розвиток логічного, творчого, критичного мислення 5.Навчання виступати, аргументувати, обґрунтовувати, доводити власну точку зору |
|
Виховний |
1.Відповідальність за себе 2.Неуміння працювати в команді 3.Авторитарність |
1.Відповідальність за групу 2.Уміння працювати в команді 3.Паритетність, партнерскість |
Слід зазначити, що різні вчені по-різному підходять до класифікації інтерактивних методів. На основі аналізу літератури можна виділити такі підходи до класифікації інтеракції:
- до інтерактивних методів відносяться будь–які навчальні заняття або їх фрагменти, протягом яких відбувається діалог та взаємодія між вчителем та учнями, безпосередньо між учнями (коментування, бесіда, обговорення, опитування, взаємоперевірка, конкурс, диспут, мозковий штурм, інсценування та ін.);
- інтеракції визначаються як ділові (дидактичні) ігри;
- інтеракції ототожнюються з уроками (або етапом уроку) так званої нестандартної форми ( урок-суд, урок-соціодрама, урок-КВК, урок-мандрівка, інсценування тощо);
- до інтеракцій відносяться не тільки заняття, дидактична мета яких відповідає цілям програми викладання предмету, а й превентивні, тобто інструктивно-консультаьтивні, тренінгові;
- інтеракції класифікуються за ознакою «імітація»-«не імітація».
Враховуючи ці підходи, накреслимо узагальнюючу схему класифікації інтеракцій:
Інтерактивний урок
«Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію».
Класифікація уроків за дидактичною метою.
· Урок вивчення нового навчального матеріалу;
· Урок формування та вдосконалення вмінь та навичок;