Сторінка
1

Формування культури мовлення молодших школярів під час вивчення рідної мови

Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.

Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.

Відродження національної школи і реформування освіти в Україні є вимогою часу. Цей процес зумовлений змінами у суспільно-політичному житті.

Формування комунікативно-мовленнєвих умінь - одна з основних проблем сучасної методики навчання мови, оскільки відсутність належної кореляції між теоретичними знаннями і практичними мовленнєвими вміннями позначається на кількісних і якісних характеристиках мовлення, породжує різного типу мовленнєві помилки й недоліки. З метою запобігання їм, окрім опанування теорії мови, школярів необхідно вчити орієнтуватися в конкретній мовленнєвій ситуації, відповідно до цього добирати зміст та мовні засоби для вираження думки, володіти правилами мовленнєвої поведінки в різних умовах спілкування.

На взаємозв'язку шкільної мовної освіти з реальними потребами життя наголошували педагоги і лінгвісти ХІХ століття М.Ф. Бунаков, Ф.І. Буслаєв, І.І. Срезневський, К.Д. Ушинський, П.Ф. Фортунатов, В.П. Шереметьєвський та ін. За перебудову шкільного курсу мови з урахуванням комунікативно-діяльнісного підходу до її вивчення виступають сучасні вітчизняні й зарубіжні вчені-методисти О.М. Біляєв, Д.М. Богоявленський, М.С. Вашуленко, В.І. Капінос, О.Ю. Купалова, Т.О. Ладиженська, А.К. Маркова, В.Я. Мельничайко, Л.М. Симоненкова, Л.В. Скуратівський, А.Є. Супрун, О.В. Текучов, Л.П. Федоренко та ін. [7].

На комунікативну спрямованість уроків рідної мови й мовлення вказують А.Й. Багмут, Л.О. Варзацька, Н.А. Гац, В.Т. Горбачук, Д.М. Кравчук, Т.Ф. Потоцька, Т.Г. Рамзаєва, М.В. Сокирко, Г.О. Фомічова, О.Н. Хорошковська, Г.Т. Шелехова та ін.

В центрі наукових досліджень (А.П. Каніщенко, Н.І. Лазаренко, Т.М. Сокольницька, Л.Б. Попова, І.Л. Холковська, І.О. Шаповалова та ін.) знаходяться переважно повнозначні частини мови. Також у мовленні школярів активно вживаються службові слова: прийменники, сполучники, частки, виражаючи різноманітні відношення між предметами, надаючи висловлюванням відповідних виражально-експресивних відтінків.

Вчені вказують на надзвичайну різноманітність частин мови за семантикою і граматичними функціями та властивостями, їх активну участь у формуванні різноаспектних висловлювань.

Переважна більшість мовознавців відзначає семантичну, морфологічну та синтаксичну специфіку частин мови. Головною визнається їх синтаксична своєрідність і синтаксична та комунікативна функції. Частини мови є засобами вираження синтаксичних відношень і конкретизують своє значення у відповідних синтаксичних конструкціях.

Як відомо, «знання з граматики збагачують мовлення в морфологічному й синтаксичному аспектах, і особливо велике значення вони мають для упорядкування мовлення, усунення мовленнєвих недоліків, які порушують граматичні норми літературної мови».

Мета. Ознайомлення з особливостями удосконалення культури мовлення молодших школярів у процесі вивчення частин мови.

Завдання:

1. висвітлити особливості характеристики молодшого шкільного віку.

2. дослідити стан засвоєння молодшими школярами частин мови у практиці шкільного навчання.

3. з’ясувати проблеми формування культури мовлення молодших школярів під час вивчення рідної мови.

Об’єкт. Процес вивчення частин мови молодшими школярами для удосконалення культури мовлення.

Предмет. Методика використання частин мови як засобу розвитку культури мовлення молодших школярів.

Методи дослідження. Аналіз науково-методичної літератури.

Загальна характеристика особистості молодшого школяра

"Молодший шкільний вік - період виховання, накопичення знань. Успішному виконанню цієї важливої функції сприяють характерні особливості дітей цього віку: довірливе підпорядкування авторитету, підвищена сприйнятливість, уважність, наївно ігрове відношення до багато чого з того, з чим вони стикаються" - так характеризує цей вік Н.С. Лейтес.

Психічні процеси молодших школярів розвиваються інтенсивно, але нерівномірно. Сприйняття є свіжим, широким і гострим, але мало диференційованим. Діти цього віку не вміють проводити цілеспрямований аналіз спостережуваного, не вміють виділяти головне, істотного в сприйнятому, для їх сприйняття характерна яскрава емоційність. Однак поступово сприйняття стає більш керованим, воно звільняється від впливу безпосередньої діяльності, з якою раніше було нерозривно пов'язано, переважає організоване спостереження.

Молодші школярі виконують вимоги вчителя, не вступають з ним у суперечки. Вони довірливо сприймають оцінки і повчання вчителя, наслідують йому в манері міркувати, в інтонаціях.

Слухняність молодших школярів проявляється як у поведінці, так і в самому процесі навчання. Такі психічні особливості, як довірливість, старанність є передумовами для успішного навчання і виховання. У цьому віці діти з готовністю та інтересом опановують нові знання, вміння та навички. Поки вони тільки вбирають знання. І цьому дуже сприяє підвищена сприйнятливість і вразливість молодшого школяра.

Дуже важливою особливістю є наслідування дорослих, своїх однолітків, героїв книг і кінофільмів. Ця якість допомагає дітям у навчанні і сприяє швидкому оволодінню вміннями і навичками навчальної роботи, вміннями планувати, організовувати і здійснювати різні види роботи. Всьому цьому їх треба наполегливо і терпляче вчити.

Таким чином, молодший шкільний вік є сензитивним періодом в оволодінні новими знаннями, уміннями, навичками і дуже сприятливим періодом в мовленнєвому розвитку дитини.

Мовна діяльність молодших школярів

У ранньому дитинстві виникають потреби спілкування, які задовольняються за допомогою найпростіших засобів мови: гуління, белькотіння, а у віці близько року з'являються перші слова. З самого початку мова виникає як соціальне явище, як засіб спілкування. Дещо пізніше мова стане також засобом пізнання навколишнього світу, планування дій. Розвиваючись, дитина користується все більш складними мовними одиницями. Збагачується словник, засвоюється фразеологія, дитина опановує закономірності словотворення, словозміни і словосполучення, різноманітні синтаксичні конструкції. Ці засоби мови вона використовує для передачі своїх знань, для спілкування з оточуючими людьми в процесі діяльності.

Мовленнєва діяльність - процес словесного спілкування з метою передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду, встановлення комунікації, планування своїх дій. Висловлювання молодших школярів вільні, безпосередні. Часто це проста мова: мова-повторення, мова-називання, переважає стисла, мимовільна (діалогічна) мова. Шкільний курс сприяє формуванню довільної, розгорнутої мови.