Сторінка
1

Формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі

Головною метою навчання іноземної мови, відповідно до Державного стандарту, є оволодіння учнями основами іншомовного спілкування, у процесі якого здійснюється освіта, виховання і розвиток особистості.

У 2012-2013 навчальному році вперше в Україні вводиться вивчення англійської мови з першого класу.

Той факт, що в новій модернізованій школі згідно з новим Державним с тандартом англійську мову пропонується вивчати з 1-го класу, що є визнанням об’єктивно існуючого соціального інтересу до вивчення іноземних мов і підтвердженням важливості предмета для реалізації перспективних завдань різнобічного розвитку особистості.

Вивчення англійської мови в даному віці корисно всім дітям, незалежно від їх стартових здібностей, оскільки воно:

• стимулює мовленнєвий і загальний розвиток дітей і підвищує загальноосвітню цінність початкового навчання, як фундаменту загальної освіти;

• створює сприятливу вихідну базу для оволодіння англійською мовою, а також для подальшого навчання мови;

• залучає дітей до культури інших народів, формуючи тим самим загальнолюдську свідомість;

• має безумовно позитивний вплив на розвиток психічних функцій дитини: її пам’яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви;

• забезпечує можливість більш раннього завершення вивчення першої мови і підключення другої.

Володіння іноземною мовою на сьогодні це не тільки культурна, але й економічна потреба. Світ розвивається шляхом інтеграції і це усвідомлюється в усіх країнах. Зміни, які відбуваються у нашому суспільстві: розширення контактів, вихід на міжнародну арену -викликали вибух практичного інтересу до іноземних мов. У наш час володіння іноземною мовою це не тільки атрибут культурної людини, але і умова її успішної подальшої діяльності. Як фундамент шкільної освіти початкова школа має створювати належні умови для оволодіння учнями основами іноземної мови, а саме англійської, що вимагає від учителя вивчення і використання таких методичних прийомів, які будуть найефективнішими на кожному етапі розвитку мовних знань та навичок іноземної мови. Потреба швидко і якісно оволодіти мовою викликала пошук нових форм і методів навчання.Формування основних і базових вмінь та навичок з англійської мови є одним із завданням школи. Знання з фонетики, лексики і граматики англійської мови– одна із складових кожної розумної та інтелектуально розвиненої людини.

Актуальність нашого дослідження полягає у тому, що англійська мова вже вивчається у першому класі, тож виявлення найефективніших методів і прийомів роботи із формування мовних знань та навичок у молодшій школі є дуже важливим для розвитку сучасної науки.

Метою курсової роботи є розгляд і аналіз роботи із формування мовних умінь та навичок англійської мови у початковій школі.

Об’єктом дослідження є процес формування мовних знань та навичок англійської мови в молодшій школі.

Предметом дослідження є форми, методи і прийоми формування мовних знань та навичок англійської мови у початковій школі.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1) проаналізувати науково-методичну літературу з теми;

2) вивчити психофізичні особливості учнів початкових класів;

3) дослідити особливості навчання фонетики, лексики і граматики англійської мови в молодшій школі;

4) визначити методику формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі.

У процесі вирішення завдань використовувались такі методи:

1)теоретичні:аналіз літературних джерел з педагогіки, психології, аналіз програм і посібників;

2)емпіричні: педагогічне спостереження за уроками англійської мови в початковій школі, бесіда з вчителями молодших класів.

Практична значущість дослідження полягає у виділенні найефективніших форм роботи з формування вмінь та навичок англійської мови в початковій школі.

Психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класів

Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.

Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків.

В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з´ясовувати взаємозв´язки між ними.

Значні якісні зміни відбуваються в розвитку пам´яті. Під впливом навчання формується логічна пам´ять, яка має вирішальне значення у здобутті знань. Але не вміючи ще диференціювати завдання (запам´ятати і відповісти) від інших навчальних завдань (зрозуміти тощо), молодші школярі виробляють у себе настанову на дослівне запам´ятовування і відтворення. За правильного педагогічного керівництва учні осмислено запам´ятовують доступний для них матеріал. Проте дослівне запам´ятовування й відтворення має і позитивне значення, є важливим засобом нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам´яті. У процесі заучування розвиваються самоконтроль, уміння помічати помилки у відтвореному та їх виправляти. Зростають продуктивність, обсяг, міцність, точність запам´ятовування матеріалу. У цей період учні частіше вдаються до спеціальних мнемічних прийомів запам´ятовування.

Розвиток пам´яті полягає у зміні співвідношення між мимовільним і довільним запам´ятовуванням (зростає довільне), образної та словесно-логічної пам´яті. Для розвитку логічної пам´яті важливою є настанова вчителя — зрозуміти (проаналізувати, порівняти, співвіднести, згрупувати тощо) матеріал, завчити його. Довільне запам´ятовування продуктивне тоді, коли новий матеріал стає змістом активної діяльності учнів.

Розвиток уяви відбувається у напрямі від репродуктивних її форм до творчого осмислення уявлень, від довільного їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Зростає вимогливість дітей до витворів їх уяви, швидкість створення образів фантазії.

Мислення стає конкретно-образним, але все більшого значення набувають абстрактні компоненти. Під впливом навчання змінюються співвідношення між його образними і понятійними, конкретними та абстрактними компонентами. Дедукція — процес переходу від судження, що виражає загальне положення, до судження, що виражає вужчі положення або частковий випадок.

Висновки поєднуються в мисленні, спрямованому на вирішення пізнавальних завдань, зокрема тих, що вимагають розкриття причин різних явищ, мотивів поведінки людини. У розвитку мовлення важливим є використання різних форм слова, писемного та внутрішнього мовлення, яке виявляється у функціональних формах: повторення, монолог, колективний монолог, повідомлення, критика, наказ, прохання і погрози, питання і відповіді. Відбуваються також зрушення в морфологічній структурі усного й писемного мовлення, розвиток словесних асоціацій, оволодіння писемним мовленням, розширення взаємозв´язків між компонентами структури мовлення. Значно збільшується кількість слів, якими діти позначають предмети, явища, їх ознаки, дії, процеси.