Сторінка
1
Між науково-художніми та науково-пізнавальними творами немає різкої межі, тому часто трапляється змішування жанрів. Тому необхідно чітко розмежовувати всі поняття, які тісно пов’язані з пізнавальною літературою. «Схожість» науково-пізнавальних творів та науково-художніх оповідань часто пояснюють їх спільним призначенням – повідомляти учням знання про навколишній світ. Змішування жанрів – це наслідок неуважного ставлення до того, яким способом знання повідомляються у творі.
Стаття – це вид літератури, який повідомляє певні відомості про навколишнє середовище і суспільство, розкриває доступні дітям поняття. У процесі засвоєння змісту статті слід звертати увагу на розмірковування, інформації, термінологічний словник.
Ознака художнього нарису – констатація факту, явища, особистості і їх опис у статиці чи динаміці. Нарис – це розгляд предмету з різних сторін, виражений за допомогою майстерної словесної замальовки, тому залучення до цього жанру дозволяє вже в молодших класах навчати дітей діловому і художньому опису як різновидів дитячих творів.
У центрі науково-художнього оповідання, як і в інших видах оповідання, образ – подія, образи – персонажі, тобто індивідуалізована і в той же час узагальнена картина людського життя, створена за допомогою вигадки і яка має естетичне значення.
Подібні родові риси цих трьох жанрів – у прагненні авторів до об'єктивного відображення життя. Проте форма відображення об'єктивної реальності різна: стаття – це роздум, інформація; нарис – опис, замальовка; науково-художнє оповідання – розповідь, сюжет.
Стаття і художній нарис є жанрами наукового способу пізнання світу, а науково-художнє оповідання – художнього. Науковий (логічний, описовий) спосіб пізнання – це усвідомлення фактів, відомостей, засвоєння інформації, понять і уявлень. У результаті наукового пізнання передаються знання і вміння. Художній (образний) спосіб пізнання світу відбувається через переживання змісту, головним чином через співпереживання людині (персонажу), через захоплення сюжетом, милування мовою. Уроки читання оповідання (в тому числі і науково-художнього) – це уроки емоційної культури, виховання почуттів, а не сухого засвоєння чергової порції «потрібної» пізнавальної і виховної інформації.
Від спілкування з науково-пізнавальним і науково-художнім твором можуть з'явитися однакові за цінністю думки і почуття, але відбувається це різними шляхами: як створювалось письменником, так і повинно відгукнутися в читача – на понятійному чи образному рівнях. На уроці читання статей і нарисів – атмосфера серйозного вивчення тексту. На уроці читання науково-художнього оповідання – емоційне спілкування з мистецтвом слова, насолода красою.
У науково-пізнавальному і науково-художньому творах зміст часто може бути однаковим, але форма розкриття цього змісту й обсяг повідомлюваних знань завжди різні. У науково-пізнавальному тексті завжди міститься максимальна кількість повідомлюваних знань. У науково-художньому творі подається один якийсь факт, одна проблема, але розкриваються вони за допомогою цілого арсеналу художніх засобів. До цих окремих фактів, подій, процесів найбільше тягнуться молодші школярі, оскільки у них наявний стійкий інтерес до окремих фактів і водночас наполегливо виявляється бажання оволодівати закономірностями.
Пізнавальна цінність науково-художніх текстів для дітей семи-дев'яти років полягає в тому, що конкретний факт, герой, подія тут ніколи не змальовуються випадковими. Вони завжди взаємопов'язані, завжди приводять читача до певних висновків, узагальнень.
Окремі науково-художні твори українських авторів зафіксовані на початку XX століття (Б.Д. Грінченко, М.М. Загірня, М.Ф. Комаров, С.Ф. Черкасенко). У наш час до письменників, які представляють дитячу науково-художню книгу, літературознавці відносять М. Беденка, В.С. Близнеця, О. Владимирова, А. Григорука, А. Давидова, О. Дорохова, О. Єфімова, О.Д. Іваненко, А. Коваль, Л. Полтаву, Л.О. Сапожникова, Ю.С. Старостенка, П.В. Утевську, В.С. Уткіната, О. Давидова.
Державною програмою освіти передбачається, що учень початкових класів повинен повноцінно сприймати художні і науково-пізнавальні тексти.
У наш час літературознавці більше схиляються до думки, що твори дитячої літератури можна умовно поділити на дві великі групи: художню та науково-пізнавальну. Науково–пізнавальній літературі, особливо дитячій, присвячено не дуже багато досліджень, на відміну від художньої.
Термін «пізнавальна» або «науково-пізнавальна література» досить умовний, що зауважували майже всі дослідники, які зверталися до цієї проблеми: Н.М. Дружиніна, О.Р. Левіна, А.М. Сохор, М.Б. Шеломенцева та інші. Пізнання дійсності – завдання будь-якого літературного твору, а «літератури не пізнавальної взагалі немає». Наука і мистецтво – це різні способи пізнання світу.
Слово «пізнавальний» – багатозначне. Позначаючи ним розділ дитячої літератури, його розуміють як «сукупність знань у якійсь галузі».
Основними ознаками науково-пізнавальної літератури є:
1) Різна спрямованість: пізнавальна література розв’язує завдання виховання розумової активності, навичок наукового мислення, прилучення дитини до світу науки, тоді як основною метою художніх творів є формування в читачів певних моральних уявлень. Хоча і дитяча художня література може містити елементи наукових знань, образно подавати загальні наукові поняття, але це завдання є для неї побічним. З іншого боку, «гарна дитяча науково-пізнавальна книга неможлива без чіткої моральної спрямованості, а засвоєння нових знань завжди пов’язане з вихованням у читача певних точок зору і людських якостей».
2) Різний предмет вивчення: пізнавальна література дає змогу пізнавати світ, а художня – це людинознавство, це сприйняття людини в різних ситуаціях і проявах.
Таким чином, головна відмінність полягає в тому, яке завдання виступає на перший план – виховання чи навчання. У пізнавальної літератури головне завдання – пізнавальне, а в художньої – виховне.
У наш час прийнято пізнавальну літературу для дітей підрозділяти на науково-популярну, науково-художню та інструктивну. Кожен підрозділ потребує своїх особливих методів роботи.
Науково-художні твори для дітей – це різновид дитячої пізнавальної літератури, у якому пізнавальна інформація подається читачеві за допомогою сюжету і художнього образу. Основне завдання таких творів полягає в розвиткові пізнавального інтересу в дітей, вихованні розумової активності, в тому, щоб привернути увагу до навколишнього світу, викликати запитання, на відміну від науково-популярної літератури, яка дає готові відповіді у певній системі.
Науково-популярні твори для дітей – це безсюжетні пізнавальні твори, основним завданням яких є розкриття певної системи знань, прищеплення бажання і вироблення навички користуватися доступною довідковою книгою. Науково-популярними є переважна більшість статей у дитячих енциклопедіях.
Під інструктивною розуміється книжка, яка містить інструкції, вказівки, як самостійно зробити що-небудь, як використати отримані знання у практичних справах.