Сторінка
5
3-й етап – перехідний:
Тематика навчального матеріалу розширюється (техніка, географія тощо). Вводяться науково-популярні твори і прийоми освоєння їх, а також великі за обсягом науково-художні твори, де сюжет ускладнюється, стає багатоплановим. Збільшується обсяг інформації, яка повідомляється.
Перехідний етап обумовлений особливостями читацьких уподобань підлітків, підвищенням уваги до навчальної і ділової літератури та необхідністю формування навчальних умінь, які забезпечують якісний процес читання в середніх класах.
Під час аналізу методичної літератури, було визначено, що науково-художня література для молодших школярів представлена у вигляді послідовності творів, жанрова структура яких поступово ускладнюється: вірші, оповідання, казки-діалоги, казки – неказки або наукові, пізнавальні казки, повісті.
Визначено необхідні вміння, яких повинні набути учні на кожному з етапів навчання: уміння виділяти в тексті слова-терміни, співвідносячи їх із зображенням через використання зорових опор у вигляді малюнків і слів; уміння знаходити в тексті відповідь на поставлене запитання; уміння виділяти основну інформацію; уміння сформулювати питання, на які відповідає твір.
Виділено систему вправ, що передбачає розгляд як художньої, так і пізнавальної сторони текстів: робота над художньою стороною творів спрямована на усвідомлення сюжетної лінії, особливостей характерів героїв; робота над пізнавальною стороною пов’язана з розв’язанням питання «Що нового (про життя природи чи техніки) ви дізналися з твору?».
Найефективнішим прийомом роботи над пізнавальною стороною науково-художнього твору є прийом трансформації пізнавального матеріалу з художньої форми в наукову, у невеликий текст довідкового характеру на основі опор. «Змістові віхи», «опорні пункти» синтезують у собі зміст окремих частин тексту, оскільки є носіями узагальненого змісту цих частин. Опорними пунктами може бути слово, словосполучення, група слів. Опорами можуть бути слова з тексту або спеціально дібрані в результаті розумової роботи. З формально-граматичної точки зору в науково-художньому тексті опорами повинні бути прикметники й іменники. Для різних функціональних стилів характерна своєрідність використання мовних засобів. Науковий і художній тексти мають різні об’єктивні показники, ознаки, такі, як довжина речень, кількість складних і простих речень, і в тому числі переважання певних частин мови.
Для молодших школярів трансформація складається з трьох етапів: виділення змістових опор, їх фіксація і створення на їх основі тексту.
Змістова сторона виділення опор із тексту – послідовний пошук відповідей на питання: 1) про кого або про що довідалися з твору? (персонажі твору); 2) що саме дізналися про нього або про неї (зовнішній вигляд, особливості життєдіяльності тощо). Частка самостійної роботи поступово збільшується: від практичного використання виділених учителем опор, зразка вчителя, до спільного виділення опор учителем і учнями, їх використання, до самостійного виділення і використання опор учнями.
Спосіб запису опор: стовпчики слів і картинки, стовпчики слів, таблиці, схеми. Наприклад, при опрацюванні статті «Як з’явилася друкована книга» (За В. Дацкевичем) (3 клас) можна скласти схему-послідовність появи друкованої книги. Пропоную це зробити у такому вигляді:
Глиняні плитки – дощечки – пергамент – папір.
Така схема буде своєрідним планом, яка допоможе дітям запам’ятати певну інформацію.
Після аналітичної роботи створюється текст довідкового характеру на основі використання виділених слів-опор.
Види вправ-трансформацій:
підстановка відсутніх відомостей у тексті;
створення власного тексту за аналогією, за зразком;
побудова тексту з використанням запитального плану.
Після усвідомлення учнями пізнавальної сторони для відновлення цілісності сприйняття твору необхідно знову звернутися до тексту для його відтворення з акцентом на розвиток творчого підходу: виразне перечитування, переказ, декламація, інсценування. Цей вид роботи часто ігнорується вчителями, які захоплюються реальною продуктивною роботою над інформацією науково-художнього твору. Це й спонукало виділити його в особливий вид вправ, який завершує і підсумовує роботу в цілому. Поряд з цим учні вчаться стислому переказу. Для цього існує певний алгоритм, який допомагає дітям у цьому видові роботи:
Поділи текст на завершені частини.
Виділи головну думку кожної частини.
Добери заголовок до кожної частини.
Доповни кожен пункт плану 2–3-ма реченнями.
Робота з науково-художньою літературою в початковій школі дозволяє, з урахуванням вікових особливостей учнів, поетапно підвести їх до оволодіння основними уміннями роботи з навчальною літературою, забезпечити плавний перехід учнів від роботи з художньою літературою до опрацювання навчальної статті. Найскладнішим для усвідомлення пізнавальної сторони твору є науково-художнє оповідання. Базуючись на літературознавчому аналізі цього жанру, можна констатувати, що, на відміну від пізнавальної казки, його характеризує нечітка розчленованість наукових і художніх відомостей, що викликає труднощі при осмисленні і виділенні опор. Ця обставина дозволила зробити припущення про можливість розвитку системи роботи з різними видами літературних текстів у початкових класах, зокрема використання науково-художнього оповідання як перехідної ланки до освоєння творів історичної тематики і наукової фантастики.
Простежено жорсткий взаємозв’язок між загальночитацькими навиками і формуванням спеціальних умінь. Якщо учні на першому етапі мають техніку читання понад 40–60 слів/хв., то цей етап може бути значно скорочений за обсягом. На 2 етапі перевищення темпу читання дає змогу скоротити період, але на основному етапі робити це недоцільно, краще підсилити його роботою з науково-художнім оповіданням, яке, має свою специфіку, що позначається на формуванні навику і потребує особливої уваги. Економію у часі на перехідному етапі можна використовувати для зміцнення і розвитку основного навику роботи з науковим текстом на більшому діапазоні текстів (зокрема розширити тематику).
Зафіксовано, що формування навику роботи з науково-художньою літературою впливає на рівень аналітичних умінь. Це виявляється, зокрема, в тому, що учні опановують прийом самостійного упорядкування плану, який є одним із найскладніших умінь опрацювання художньої літератури.
Передусім до уваги береться емоційно-безпосереднє сприйняття твору школярами, тому спочатку акцентується увага на художньому боці, на емоційному фоні. Робота з художньою стороною будується навколо питань: «Який герой? Які в нього риси характеру? Чому?»
Потім розглядається пізнавальний зміст: треба допомогти учням побачити за цікавим сюжетом, художньо-образною тканиною книги ті наукові відомості, які бажав повідомити автор. Треба цю інформацію вилучити з тексту і усвідомити. Для третьокласників можна використати такий прийом опрацювання пізнавальності, як – вибрати чи скласти невеличкий довідковий текст на основі прочитаного.