Сторінка
1

Тенденції розвитку освіти на Херсонщині

Освіта являє собою вагомий соціальний інститут, покликаний готувати молоде покоління до життя. Виконувані нею функції не вичерпуються передачею знань з основ наук, формуванням умінь і навичок. Розвиток і функціонування освіти визначаються усіма чинниками й умовами існування суспільства. Потрібна побудова нової моделі школи в соціальному й культурному контексті як соціального інституту, що постійно змінюється й оновлюється, як вагомого чинника суспільних змін.

Від початку 90-х років ХХ століття освіта переживає складний і суперечливий процес переходу від стану, коли вона зводилась до жорсткої однотипності за цілями, змістом і формами організації навчально-виховного процесу в середній загальноосвітній школі, до демократичної національної системи організації навчання й виховання. Нині основними принципами розвитку освіти стають її пріоритетність, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, національна спрямованість, відкритість, безперервність, багатоукладність і варіативність. Реалізація цих принципів повинна здійснюватися в кожній освітянській установі, в кожній загальноосвітній школі.

Ці роки пов’язуються з глибокими змінами в галузях культури та освіти. Становлення державної незалежності співпало з істотними соціально-економічними змінами, складовою частиною яких стала всеохоплююча шкільна реформа.

З'явилися приватні навчальні заклади, розширилася кількість напрямів підготовки фахівців. Однак питання якості освіти стоїть як ніколи гостро. Швидко збільшилася кількість університетів та інститутів, при цьому колосальними темпами зменшилась кількість ПТУ, технікумів та дошкільних установ. Саме система дитячих садків найменше змогла адаптуватися до нових реалій незалежної України. Масове закриття промислових підприємств, впровадження нових ринкових правил гри в економіці, вкрай негативно позначилися на функціонуванні дошкільних навчальних закладів.

У Державній національній, програмі " Освіта (Україна XXI століття) ” накреслено стратегію розвитку освіти на найближчі роки й перспективу, визначено курс на створення системи безперервного навчання й виховання, забезпечення можливості постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного потенціалу як вищої цінності української нації. Також визначено основне завдання щодо виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу докорінним реформуванням її концептуальних, структурних, організаційних засад, демократизації навчально-виховних закладів, формування багатоваріантної інвестиційної політики в освітянській галузі. У Програмі сформульовано найважливіші принципи реформи всієї системи освіти, серед яких - демократизація освіти й розширення автономії навчальних закладів з урахуванням розвитку партнерства учнів, студентів та педагогів; гуманізація системи, що полягає в утвердженні людини як вищої соціальної цінності; гуманітаризація освіти, покликаної формувати у свідомості учнів цілісний науковий світ, розвивати їхню духовність і творче мислення; національна спрямованість освіти, її гармонійне поєднання з національною історією і народними традиціями; неперервність освіти, перетворення її на процес, що триває протягом усього життя людини; органічна єдність навчання та виховання, що є важливою рушійною силою економічного й політичного прогресу суспільства.

Необхідною умовою подальшого успішного розвитку, серед ряду інших, для країни стало створення нової нормативно-правової системи в усіх сферах державного життя, яка б відповідала міжнародним стандартам. Для освіти цей процес значно затягнувся, що великого мірою вплинуло на її подальший розвиток.

Соціально-економічний розвиток Херсонщини в кінці ХХ на початку ХХІ століття

З розпадом СРСР і отриманням незалежності на шлях самостійного як політичного, так і економічного розвитку вийшла одна з найбільших колишніх радянських республік - Україна. За виробничим потенціалом і чисельністю населення Україна - друга після Росії держава СНД. На початку 90-х років її населення становило 52 млн осіб, що дорівнювало близько 18% загальної чисельності населення колишнього СРСР. У 1989 р. в Україні було вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу. У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;

деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;

викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;

гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.

немічною і деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в переддень незалежності.

Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації - складного соціально-економічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб’єктів та їх наслідками.

Із 1990 до 1994 р. валовий національний продукт скоротився на 44 %, обсяг промислової продукції - на 41 %, національний доход - на 54 %. У 1994 р. спад промислового виробництва України досяг 27,7 %. У другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі й перевищував показники часів світових війн. Відбулося нечуване для мирного часу падіння рівня життя основної маси населення (близько 64 % його опинилося за межею бідності).

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя проявилися ознаки економічної стабілізації. В основному було подолано падіння виробництва валового внутрішнього продукту. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3 %. На 7,5 % зросли обсяги житлового будівництва. Намітилася позитивна тенденція скорочення дефіциту Державного бюджету України. Було досягнуто відносно низький рівень інфляції.

Розвиток промисловості в Херсонщині в кінці ХХ на початку ХХІ століття

Підприємництво - основа розвитку економіки, здійснення виробничої діяльності з фінансовою, моральною, та соціальною відповідальністю.

Внаслідок процесів, що відбувались в економіці країни, галузь пережила глибоку кризу, виробництво продукції скоротилось в 5-10 раз, частка її в загальному обсязі промислової продукції зменшилась до 1,6%. За роки незалежності Україна втратила економічного потенціалу майже в 2 рази більше, ніж за роки Другої світової війни. Лише у другій половині 90-х років уповільнилися темпи падіння показників промислового виробництва: 1995 р. зниження склало 11,5 %, в 1996 - 5,1 %, у 1999 - стабілізація і ріст.

У ці роки Херсонщина доволі стабільно пережила економічну та соціальну кризу, було відкрито нові підприємства, зокрема автомобілебудівний завод СКІФ підприємство Анто-Рус, що випускає автобуси. Було проведено структурну перебудову великих херсонських підприємств. Суднобудівний завод отримав багато замовлень з-за кордону, на нафтопереробний завод прийшли потужні інвестори з Росії та Казахстану.