Сторінка
5
Освіта це завдання, яке покладає на українську педагогічну науку колосальну відповідальність. Загальновідома кількість проблем в сьогоденній освіті. До них можна віднести і матеріальні труднощі, і проблему кадрів, та чи не найгостріше зараз стоїть питання про реформування педагогічних технологій. Без вирішення цього питання освіта не може виконувати свою основну функцію - підготовку повноцінних кадрів для держави.
Прослідкувавши за розвитком освіти та соціальної економіки в державі, можна побачити, що суспільство розвивається і потребує нової мети та технологій в освіті. Навіть якщо взяти мету народної освіти в СРСР, а це підготовка високоосвічених, всебічно розвинутих активних будівників комуністичного суспільства. То зараз ми бачимо її ось так: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистих рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Це два зовсім різних погляди на освіту, тож і вся технологія повинна буду іншою, час від часу вона потребує оновлення. Але ж нажаль цього в Україні не цілком дотримуються. Ми швидко змінили мету, а методи розробляємо до неї і досі.
Освіта на Херсонщині, так і загалом в нашій країні, поволі розвивається, але залишає бажати кращого, навчальні заклади не відповідають усім стандартам, система освіти є досить відсталою.
Ідея розвитку - фундаментальна для освіти, школи. Адже навчально-виховний процес має не тільки давати знання, уміння і навички, а й всебічно розвивати особистість. Проте на практиці розвивальна функція навчання й досі не реалізована передовсім через недостатній рівень розвитку як шкільної практики, так і психолого-педагогічної науки.