Сторінка
2

Формування мовних знань та навичок на уроках англійської мови в початковій школі

Показником успіхів учнів у оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке відрізняється від голосного згорненістю зовнішніх мовно-рухових актів: спочатку дитина читає пошепки, а потім мовчки. Мовчазне читання розвиває самоконтроль, увагу, внутрішнє мовлення.

Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успіхів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, пов´язані із значущістю навчального матеріалу. Усвідомлення учнями важливості його засвоєння — умова стійкості довільної уваги.

Формування особистості. У молодшому шкільному віці відбувається подальший розвиток особистісних якостей не тільки в інтелектуальній, а й в емоційній, вольовій сферах, спілкуванні з дорослими та однолітками. Джерелом емоцій у молодших школярів є навчальна та ігрова діяльність. Формуванню почуттів сприяють успіхи та невдачі у навчанні, взаємини в колективі, читання художньої літератури, сприймання телепередач, кінофільмів, інтелектуальні ігри тощо. До емоційної сфери належать переживання нового, здивування, сумнів, радощі пізнання — основи формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Колективні заняття сприяють розвитку моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість, колективізм.

Молодші школярі емоційно вразливі. Відбувається диференціація сором´язливості, яка виявляється в реагуванні на людину, думка якої має значення для них. Розвивається почуття самолюбства, що виявляється в гнівному реагуванні на приниження їх гідності й позитивне емоційне переживання за визнання їх позитивних особистих якостей.

Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов´язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колективі, об´єднаному спільною навчальною діяльністю.

Формуванню вольових якостей (самостійності, впевненості у своїх силах, витримки, наполегливості) сприяє шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов´язкових завдань, підпорядкування їм активності, довільного регулювання поведінки, уміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам´ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя. Ефективність цього процесу залежить від використання учителем прийомів переконання, зауваження, заохочення та інших засобів впливу на дитину. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов´язків, зниження активності, виникнення лінощів та інших негативних рис.

З´являється усвідомлення обов´язків, розуміння того, що невиконання правил поведінки шкодить інтересам колективу й кожного учня.

Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. У зв´язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо. В інших випадках, коли вони беруть за взірець поведінку улюбленого вчителя, авторитетних для них дорослих, наслідування і підвищене навіювання полегшує засвоєння норм і правил поведінки. У цей період зростає роль особистого прикладу дорослих, передусім учителя.

Стосунки між дітьми в класі формуються за допомогою вчителя, який завжди вказує на деяких учнів як на взірець, водночас звертає увагу й на хиби в поведінці інших. Більшість дітей відтворює у своєму ставленні до однокласників ставлення вчителя, не усвідомлюючи критеріїв, якими він послуговується при їх оцінюванні.

Починає формуватися громадська думка стосовно учнів, які успішно навчаються і є дисциплінованими, з´являються спроби оцінити вчинки ровесників. У класному колективі виникають об´єднання, які переростають у стійкі шкільні й позашкільні мікроколективи. Важливо тримати їх у полі зору, знати, що саме об´єднує їх учасників та знаходити способи для коригування їх діяльності.

Отже, ми дослідили психолого-педагогічні особливості учнів молодших класів.Найбільшу увагу звернули на па’ять, мислення, увагу, сприйняття, емоційно-вольову сферу учня.

Особливості навчання фонетики, лексики і граматики англійської мови в початковій школі

Вивчення фонетики починається з поняття «фонема»

Звук є найменшою одиницею звукового ладу мови. Саме завдяки звукам ми розрізняємо слова та їх граматичні форми. Кожен звук має свій графічний вираз в системі фонетичної транскрипції, яку на письмі відображають у квадратних дужках . Транскрипція англійської мови допомагає нам зрозуміти, як вимовляти той чи інший звук в англійській мові. Завдяки їй ми можемо прочитати будь-яке навіть незнайоме нам слово. Кількість букв в слові і кількість фонем, які виражають ці літери, може істотно відрізнятися в англійській мові. Хрестоматійним є слово «daughter», яке при 8 буквах складається лише з 4 звуків, яке зустрічається часто. Тому потрібно бути уважним по відношенню до того, що ви говорити і що записувати.

Необхідно фонетично правильно звучати по-англійськи, вивчити коротко склад наших органів мови і особливості їх роботи. Тоді при описі того або іншого звуку без проблем можна зрозуміти, що потрібно зробити, щоб вимовити той чи інший звук в англійській мові.

Усього існує 20 голосних і 24 приголосних звуків в англійській мові. Голосні звуки в англійській мові – це такі, при вимові яких струмінь повітря не зустрічає на своєму шляху перешкоди, що виробляє шум. Приголосні якраз і відрізняються наявністю шуму, коли ми долаємо цю перешкоду.

Усі звуки англійської мови вивчають у відповідності з їх класифікаціями. Голосні звуки в англійській мові прийнято ділити залежно від становища мови: яка частина мови піднята до неба (голосні переднього, середнього, змішаного і заднього рядів), мова просунута вперед або назад (голосні, глибокого, просунутого вперед рядів), ступінь підйому тієї чи іншої частини мови (голосні високого, середнього та низького підйомів).

Другою класифікацією є поділ голосних у залежності від положення губ: лабиализованного і нелабіалізованні голосні, тобто, вимовляються з округленими губами чи ні. Про стислість і довготу англійських голосних теж не варто забувати. Варто згадати і монофтонги, дифтонги, діфтонгоіди, які відрізняються стабільністю вимови.

Якщо ми говоримо про приголосні звуки в англійській мові, то згадуємо три способи їх класифікації. Перший, за способом утворення перешкоди, дає нам смичні, щілинні, африкат і тремтячі звуки. Згідно з другим, по роботі активного органу і місцем утворення перешкоди, ми отримуємо губно-губні, губно-зубні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові приголосні звуки в англійській мові. Дзвінкі і глухі, якщо звернути увагу на участь голосових зв’язок в процесі вимови.

Як видно з усього вищевикладеного, фонетика – наука не така вже й легка. Вона є необхідною складовою вивчення англійської мови, після її вивчення ви зрозумієте всі процеси, яких необхідно дотримуватися при проголошенні певного звука в англійській мові, зможете досягти правильного і грамотного звучання, що і є нашою метою. Знання алфавіту є критичним для вивчення мови, оскільки літери використовуються для написання слів. Крім того, вміючи вимовляти літери ми можемо читати написані слова. Коли ми починаємо роботу з алфавітом, закладаємо міцний фундамент для подальшого вивчення мови. Ви почнете з літер, потім звуків, а пізніше опануєте правила читання.