Сторінка
8

Інтерактивні методи навчання

Головну роль у психодрамі виконує протагоніст (з грецької - перший актор, виконавець головної ролі). Він ініціює діалог з "героєм" згідно із своїм "баченням" його особи. Другу, третю ролі (якщо це передбачено сценарієм) виконують відповідно - девтерагоніст, тритагоніст. "Героя" (персонажа твору, історичну постать, учасника соціально-побутових подій тощо) грає інший учень або його присутність уявна.

Склад учасників психодрами:

Режисер (він же аналітик, оцінювач)

Протагоніст

Учасники (критики, опоненти, експерти).

Завдання для режисера:

1. Визначити проблему, предмет для обговорення.

2. Накреслити головні моменти сюжетної лінії психодрами.

3. Проінструктувати, проконсультувати протагоніста, інших учасників гри.

4. Запропонувати джерела для пошуку необхідної інформації.

5. Коректно управляти процесом гри.

6. Стимулювати протагоніста.

7. Допомагати протагоністу та іншим учасникам гри зробити видимими проблеми "героя" та утруднення при виконанні своєї ролі.

Завдання для протагоніста:

1. Підготуватись до виконання ролі теоретично та практично.

2. Заглибитись у певну роль та адекватно її зіграти.

3. Сприйняти та зрозуміти критичні зауваження на свою адресу стосовно знань матеріалу та виконання ролі.

Структура психодрами:

1. Розумова розминка.

Прикладом може бути гра "Магазин цінностей": учням пропонується у цьому магазині придбати на вибір незвичний "товар" - сміливість, мудрість, любов, воля, повага тощо. Учні вибирають та коментують свій вибір, пояснюють, що очікують для себез моменту придбання "товару", здійснюють ранжування цінностей та коментують свою думку.

2. Психодраматична дія:

1 )аналіз проблеми;

2)вибір протагоніста;

3)робота по переборюванню опору (установки, налаштування, абстрагування тощо);

4)діалоги;

5)співпереживання;

5)"катарсис"(душевна розрядка, що її відчувають учні в процесі переживання);

6)обмін ролями;

7)обговорення, рефлексія.

3. Висновки.

Соціодрама - психотерапевтичний метод, що сприяє соціальній адаптації людини. Разом з тим - це навчальний метод, який дозволяє набути навички поведінки у складних, напружених, неординарних соціальних ситуаціях різного масштабу, прогнозувати їх розвиток, продуктивно розв'язувати конфлікти.

Для навчальної соціодрами використовується нетривіальна ситуація у колективі, установі, місті, країні. Соціодрама розігрується як ділова гра, яка передбачає аналіз проблеми, знаходження шляхів її розв'язання, переборювання різноманітних утруднень, пошук виходу з неочікуваних ситуацій, випадків. Відтак соціодрама слугує відпрацюванню умінь та навичок активної, раціональної та мудрої поведінки людини у соціумі, а також можливому впливу на нього, культурного - у різних значеннях цього слова — його перетворення.

Структура соціодрами - структура ділової гри:

1. Цілепокладання. Постановка проблеми.

2. Аналіз соціальної ситуації.

3. Висування ідей, гіпотез, пропозицій щодо розв'язання ситуації. їх обґрунтування.

4. Подолання неочікуваних перешкод, ускладнень.

5. Корекція результатів. Доповнення. Оцінювання.

6. Підсумки. Рефлексія.

Технологія практикуму

Завдання практикуму — сформувати уміння та навички здійснення розумових і практичних дій та операцій. Під час практикуму застосовуються теоретичні знання: закони, закономірності, положення, теореми, принципи, правила, характеристики, інструкції, історичні та біографічні факти, зміст художнього твору тощо.

Використання знань на практиці може мати різноманітне спрямування в залежності від дидактичної мети: репродуктивна діяльність, продуктивна діяльність (конструктивна, реконструктивна, дослідницька, творча), репродуктивно-продуктивно для застосування теоретичних знань може бути стандартною та нестандартною, простою (один аспект діяльності - напрямок застосування знань) та складною (різноаспектна), наочною (матеріальною) та уявною (модельною, гіпотетичною), теоретичною та операційною тощо.

Прикладами такої діяльності може бути відпрацювання умінь розв'язувати задачі, робити виміри, здійснювати логічні мисленнєві операції, працювати з мапою, складати конспекти, плани, цитувати, складати реферати, доповіді, проектувати, моделювати, аналізувати літературу, складати її список, робити досліди, здійснювати кількісну обробку даних розробляти технологічні картки певного виробничого процесу, оволодівати навичками професійної діяльності, виконувати певні ролі під час інтеракцій тощо.

Практикум відбувається у колективній формі, парній, груповій, ланковій, одноосібній.

Структуру практикуму складають:

1. Вступ (організаційна частина).

2. Актуалізація. Активізація суб'єктного досвіду.

3. Постановка завдань.

4 . інструктаж, консультування.

5. Практичне виконання завдань.

6. Корекція.

7. Перевірка.

8. Підсумки. Рефлексія.

Техніка слухання

Слухання — важливий етап, умова та засіб спілкування. Ефективність слухання забезпечує дотримання правил:

1. Під час слухання не допускайте ніяких сторонніх думок. Вслуховуйтесь.

2. Швидкість мислення у 4 рази більша за швидкість мовлення. Використовуйте це для критичного аналізу інформації.

3. Поки слухаєте, не продумуйте відповіді на наступні питання або контраргументи.

4. Намагайтеся виділити головне у сказаному, визначити основні проблеми.

5. Сконцентруйтеся на визначеній темі, логіці п розкриття.

Під час слухання найчастіше припускаються таких помилок:

1. Пасивність ("лінощі") мислення.

2. Зосередження уваги не на суттєвому, основному, а на окремих деталях, незначущих фактах.

3. Дегресія (віддалення від предмету обговорення).

4. Приділення уваги так званим "слабким місцям" у мовленні або манері поведінки виступаючого: повторенням, словам - "паразитам", неправильному наголосу у словах або надмірному вияву емоцій, дратуючим жестам тощо.

Загальні рекомендації щодо техніки діалогу

1. Формулюйте ясні, стиснуті, змістовні фрази.

2. Звертайтесь до учасників на ім'я.

3. Не дозволяйте собі коментарії, проміжні оцінки щодо висловлювання учасників.

4. Виявляйте повагу та увагу. Дякуйте за запитання, висловлення думки за ініціативу.

5. Говоріть компліменти. Заохочуйте.

6. Систематично стимулюйте до діяльнісної участі.

7. Звертайтеся до учасників інтеракції за порадою.

8. Використовуйте під час спілкування "Ви-підхід":

Вилучіть Використовуйте

Я б хотів - Ви хочете .

Мені видається - Ваша думка (проблема, пропозиція)

цікавим - цікава (корисна) присутнім

Я дійшов висновку… - Вам буде цікаво дізнатись .

Хоча вам невідомо . - Як ви знаєте, . (Ви, напевно, вже

чули ., Безумовно, Вам відомо .).

8. Ідея вправи "Навчаючи вчуся" у тому, щоб кожний з учасників тренінгу отримав якомога більше інформації та обмінявся нею з іншими. Повторюючи інформацію та пояснюючи її неодноразово, учасники краще її запам'ятовують та усвідомлюють. Використовувати для обміну інформацією можна вправи "Броуновський рух" або "Інформаційне коло". Перша вправа передбачає вільний рух учасників в аудиторії та передачу інформації "випадковим" зустрічним. Друга вправа дозволяє обмінюватися інформацією учасникам (від одного до іншого) по колу (у двох-трьох) колах. Кожний має передати інформацію іншому та прийняти від нього інформацію.