Сторінка
1
Сьогодні в Україні спостерігається чітка тенденція до зростання злочинності, проявів девіантної поведінки, в тому числі і серед неповнолітніх. Динамізм соціально-економічних процесів, кризова ситуація, яка виникла сьогодні у багатьох сферах суспільного життя і продовжує поглиблюватись, неминуче ведуть до збільшення девіацій (від латинського “devіatіo” – відхилення). Особливо небезпечними є відхилення у поведінці серед неповнолітніх, оскільки вони можуть негативно вплинути на весь подальший процес формування особистості, сприяти вчиненню правопорушень і злочинів. Сучасні діти стають жертвами явищ дорослого світу. І як результат – останніми роками поширюється контингент дітей, у тому числі і молодшого шкільного віку, віднесених до важковиховуваних.
Система покарань, яка існує сьогодні в Україні, безперечно, вимагає суттєвого вдосконалення. Проте, вважаємо, не покарання за вчинений проступок, правопорушення, злочин, а їх своєчасне попередження повинно стати пріоритетним напрямком роботи з дітьми та молоддю, що відповідає принципам демократизації, гуманізації, гуманітаризації освіти і виховання.
Питанням попередження відхилень у формуванні особистості та її поведінці зараз надається велике значення. Урядом прийнято ряд надзвичайно важливих постанов, указів (хоч, на жаль, не всі вони неухильно виконуються). Зазначені питання порушені і в Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). Без цього неможливо здійснити перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, домогтися істотного зростання інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості і суспільства, як передбачено Національною Доктриною розвитку освіти України у ХХІ ст.
В “Концепції превентивного виховання дітей і молоді”, яка затверджена Президією НАПН України, наголошується, що превентивна робота повинна проводитися з усіма дітьми, починаючи від дошкільного віку, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, і вже характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто став на шлях асоціальної і протиправної поведінки.
Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить про те, що упродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння важливості проблеми корекції поведінки особистості, яка відхиляється від норми. Зокрема окремі проблеми превентивного виховання презентують українська народна педагогіка, а також у своїй спадщині вітчизняні педагоги А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.
Дослідженню змін, що відбуваються в соматичному, психічному (зокрема, характерологічному), фізичному стані осіб, які мають наявні відхилення в поведінці, присвячені праці В.Бехтерєва, Б.Братусь, І.Сеченова.
Творчий пошук сучасних науковців спрямований на аналіз причин виникнення та визначення основних видів важковиховуваності (В.Бітенський, З.Зайцева, А.Кочетов, О.Лічко, В.Оржеховська, Ю.Свєженцева, М.Фіцула та ін.).
Значущими в плані пошуку ефективних шляхів профілактики девіантних форм поведінки і пов’язаною з нею адикцією є дослідження Л.Колесова, Н.Максимової, М.Окаринського, О.Панченка, О.Пилипенка, Т.Федорченка. Концептуальні засади морально та духовно здорової особистості обґрунтовано І.Бехом, С.Максименком, Н.Калініченко; необхідність соціально-правового забезпечення профілактики відхилень у поведінці серед учнівської молоді досліджено О.Бовть, В.Оржеховською, В.Синьовим, Н.Семеновою, М.Фіцулою.
Теоретичні аспекти проблеми попередження і корекції відхилень у формуванні особистості неповнолітніх останні десятиріччя досить активно досліжувалися вітчизняними та зарубіжними вченими: М.Алемаскіним, Б.Баєвим, М.Буяновим, Ш.Глюк, Е.Драніщевою, З.Зайцевою, Л.Зюбіним, І.Козубовською, М.Костицьким, В.Кудрявцевим, Д.Легман, Н.Максимовою, Г.Міньковським, І.Невським, В.Оржеховською, Є.Пєтуховим, А.Селецьким, С.Тарарухіним, В.Татенко, О.Тузовим, Е.Шур та ін.
Незважаючи на певні досягнення у вивченні даної проблеми, практика свідчить про те, що сьогодні необхідно активізувати пошук нових ефективних шляхів і засобів попередження відхилень у поведінці серед дітей і молоді. Вважаємо, що значні резерви в цьому плані можуть бути виявлені в особливостях організації роботи вчителя школи І ступеня з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку.
Актуальність проблеми, її недостатня розробленість у сучасній науці зумовили вибір теми нашого дослідження: «Шляхи попередження важковиховуваності учнів у школі першого ступеня».
Мета дослідження полягає у розробці теоретичних засад і методичного забезпечення шляхів попередження важковиховуваності учнів школи 1 ступеня.
Об'єкт дослідження – виховний процес у школі першого ступеня.
Предмет дослідження – методи і форми роботи щодо попередження важковиховуваності молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: процес попередження поведінки важковиховуваних учнів у навчально-виховному процесі буде ефективним за дотримання таких психолого-педагогічних умов :
корекція ставлення учителя до учнів у контексті гуманістичної парадигми освітньо-виховного процесу;
системне вивчення причин відхилень у дитячій поведінці та планування попереджувальної роботи на основі педагогічної діагностики;
діалектичне поєднання урахування специфіки навчального закладу та рівня розвитку дитячого коллективу з використанням індивідуального підходу до важковиховуваної дитини;
включення важковиховуваних учнів у суспільно корисну діяльність та в особистісне самотворення на основі використання методів позитивного стимулювання;
залучення сімей учнів та громадських організацій самоврядування до попереджувальної роботи з важковиховуваними учнями.
Завдання дослідження:
1. Здійснити дефінітивний аналіз ключових понять дослідження: «важковиховувана дитина», «відхилення в дитячій поведінці», «девіантна поведінка молодших школярів» .
2. З’ясувати критерії, показники та рівні важковиховуваності дітей молодшого шкільного віку.
3. Дослідити особливості роботи вчителя з важковиховуваними учнями початкових класів.
4. Виокремити та експериментально перевірити психолого-педагогічні умови попередження важковиховуваності учнів початкових класів.
5.Створити методичне забезпечення шляхів попередження важковиховуваності учнів.
Для перевірки гіпотези та вирішення поставлених завдань було використано такі методи науково-педагогічних дослідження:
теоретичний аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з метою розкриття сутності поняття «важковиховувана дитина молодшого шкільного віку», визначення чинників появи важковиховуваних молодших школярів ;
аналіз та узагальнення педагогічного досвіду та практики роботи вчителів школи І ступеня на основі бесід, інтерв’ювання, спостереження застосовувалися для розв’язання низки проблемних питань щодо виявлення і особливостей роботи вчителя з важковиховуваними молодшими школярами.
спостереження, анкетування, тестування та вивчення шкільної документації використовувалися для вивчення наявності важковиховуваних дітей молодшого шкільного віку в сучасній школі І ступеня.